Одним із найбільших підприємств легкої промисловості у місті над Латорицею була і досі залишається трикотажна фабрика.
Свого часу на ній працювало близько 5 тисяч людей. До 1990 року тут вироблялося 24 мільйони трикотажних виробів щорічно. Фабрика будувала дитячі дошкільні навчальні заклади, мала свій профілакторій у Лісарні, зводила житло для своїх працівників. Та в роки так званої перебудови, а далі вже в ринкових умовах підприємство, як і більшість наших фабрик і заводів, занепало.
Про те, як підприємство працює сьогодні, нашому кореспонденту розповіла директор фабрики Тетяна Рощина.
Тетяно Ігорівно, нагадайте, будь ласка, історію виникнення і становлення підприємства.
— Трудова біографія «трикотажки» бере свій початок з лютого 1946 року і налічує уже більше шести з половиною десятиліть. З впевненістю можемо говорити, що вона й досі є флагманом легкої промисловості не тільки Закарпаття, а й усього західного регіону України. З 1971 року фабрика освоїла випуск білизняного трикотажу, в 1975 році ми стали Мукачівським виробничим трикотажним об’єднанням (МВТО), а у 1983-му до абревіатури МВТО додали «імені 60річчя СРСР». У 1992-му наше виробниче об’єднання отримує назву «Мрія», яке згодом стає ВАТ «Мрія». А з нинішнього року наше підприємство є публічним акціонерним товариством «Мукачівська трикотажна фабрика «Мрія». Ось така історія, якщо дуже коротко.
З 2005 року, знаю, ви є одним із підрозділів литовського «Утенос трикотажас». Дивно, що литовці не побоялися заходити в нашу державу, де далеко не найкращі умови для вкладання інвестицій…
— Литовці ніяк не могли збагнути, чому таке могутнє виробництво стоїть. А при всьому тому в Україні так мало трикотажних підприємств. Вони гадали, що продукцію, яку будемо виготовляти, реалізовуватимуть і на внутрішньому ринку, адже він доволі великий, і тут не часто в магазинах зустрінеш трикотажні вироби, виготовлені в Україні. Але, на превеликий жаль, нині його заполонив низькоякісний китайський та турецький ширвжиток.
І з чого ж почалася структурна перебудова підприємства?
— Найперше інвестор подбав про переобладнання цехів сучасним європейського рівня обладнанням, створив комфортні умови праці.
Які вироби зараз на потоці?
— Ми виробляємо нині багато чого. Це дитяча, чоловіча і жіноча білизна, трикотаж, найрізноманітніші светри, блузи, гольфи, футболки, штани, сукні. В планах на майбутнє – випуск натільної термобілизни з винятково натуральних тканин. Маємо намір виготовляти й інші брендові речі, які високо цінуються в світі.
Ці речі набагато дорожчі від імпортних?
— Зовсім ні, якщо ви підете на всім відомий ринок ГІД, то там побачите, що такої якості вироби турецького і польського виробництва значно дорожчі від наших.
І де ж нині реалізується ваша продукція?
— Сьогодні ми в основному працюємо на давальницькій сировині. Ринок замовлень і збуту визначається замовником. Продукція, яку виготовляємо, продається і має, до речі, непоганий попит у Великобританії, Німеччині, Франції, Данії, Австрії, Нідерландах, Італії та Литві. Наші вироби можна побачити у крамницях й багатьох інших країн.
Однак добра їх дещиця реалізується також і в Україні. Хто хоч раз придбав наш виріб, той обов’язково, ми впевнені, купить ще, бо його якість відповідає ціні.
А у нас, на Закарпатті, де можна придбати ваші вироби?
— Найперше, звісно, у наших спеціалізованих магазинах. Працює такий і на фабриці. Тут можна купити все те, що виготовляємо. Як правило, наші вироби із натуральних тканин, вони не розповзаються, як уже не раз згаданий китайський крам. Продається мукачівський трикотаж і у столичних магазинах. Знаю, купують його охоче. Тому цього року ми поставили собі за мету продати трикотажу ще більше, ніж торік. Бачу, що цей амбітний план нам вдасться зреалізувати.
Де презентуєте свої вироби, щоб міцно закріпитися на українському ринку?
— Упродовж останніх двох років ми були учасниками міжнародних виставок «Київ fashion», де визнані конкурентоспроможними на вітчизняному ринку.
Як часто змінюється асортимент трикотажних виробів?
— Продукція, яку випускаємо, змінюється доволі часто, залежно від вимог оптових покупців, направлення моди, сезону. Стараємося йти в ногу з часом. І це поки нам вдається.
Скільки людей нині працюють на фабриці?
— Зараз наше підприємство налічує понад 300 працівників. Однак ми готові прийняти на роботу ще, як мінімум, 50 кваліфікованих швачок хоч сьогодні. Тож ласкаво просимо!..
Що можете запропонувати вашим новим працівникам?
— Так званий соціальний пакет у нас доволі непоганий. Зокрема, на роботу і з роботи людей доставляємо власним автотранспортом безкоштовно. Подруге, частину коштів, витрачених на харчування, компенсуємо. Потретє, маємо гуртожиток для тих, хто потребує житло. Почетверте, працівникам видаються для оздоровлення путівки на лікування та відпочинок. Крім того, на фабриці є продовольчий магазин, їдальня, кімната вживання їжі.
Чи не найголовнішим питанням, яке цікавить претендентів на роботу, є заробітна плата. А яка, до речі, вона у вас?
— Не така вже й маленька. Середня зарплата на фабриці цього року становить від 1500—2000 гривень. Вона в нас виплачується своєчасно, без жодних затримок.
Пані Тетяно, цікаво, як ви переживаєте кризу в економіці?
— Важко, як і всі. Однак що стосується підприємства взагалі, то, до нашої честі, воно не стояло без роботи жодного дня. Ми наполегливо працювали і крок за кроком поволі рухалися далі. Зараз маємо замовлень достатньо, щоб працювати без перебоїв.
