Новий навчальний рік для українських шкіл знову передбачає суттєві нововведення та зміни.
Про напрями майбутніх змін в системі освіти, основні проблеми цієї галузі і шляхи подолання існуючих проблем - в інтерв'ю з депутатом Закарпатської обласної ради від Єдиного Центру, директором НВК «Гармонія» п.Михайлом Мотильчаком.
— Михайле Андрійовичу, за змінами в освіті Ви слідкуєте повсякчас. Що можете сказати про розвиток освітньої галузі за останні роки як на державному, так і на обласному рівні?
— На жаль чи на щастя, особливість української освітньої галузі полягає в тому, що майже щороку ми чуємо про реформи, нововведення та зміни до програм навчання. І цьогоріч усі з нетерпінням чекали розширеного засідання колегії Міністерства освіти та науки, під час якого Міністр освіти і науки Лілія Гриневич виступила і ознайомила громадськість з концептуальними засадами реформування середньої освіти. Якщо проаналізувати ідеологію змін, яка закладена в концепції нової української школи, то, на мій погляд, мета та завдання є дуже правильними. Однак, всі реформи досі залишаються тільки на словах, на рівні красивих гасел, хороших цілей, а далі справа чомусь не йде. Дуже би не хотілося, щоб ця традиція продовжилася і в цьому навчальному році. Я на 95% згідний з новими методами реформування освіти, але чи будуть ці завдання практично реалізовані - це досі відкрите питання. Безперечно, позитивні зміни будь-якої галузі залежать від багатьох чинників, і ,як обласний депутат, можу сказати, що один з головних факторів - це фінансування.
— І як справи з фінансуванням на освітянській ниві в нашій області останнім часом?
— Забезпечення фінансуванням шкільної освіти – це обов’язок держави, і здійснюється воно через освітню субвенцію за відповідною формулою. Але зміни наприкінці 2016 року при затвердженні бюджету призвели до значних проблем.
Через недостатнє фінансування вже з першого вересня настала критична ситуація з гарячим харчуванням для учнів. Мені відомо, що в деяких районах безкоштовне харчування школярів вже припинили, а в інших коштів для цього вистачає тільки на 3-4 тижні. В грудні минулого року було змінено ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» в частині організації безкоштовного харчування всіх учнів 1-4 класів. Весь тягар держава переклала на плечі органів місцевого самоврядування. До прикладу, міська влада Мукачева з порозумінням віднеслася до цієї проблеми, і в місті наразі нема ніяких проблем з забезпеченням дітей гарячими обідами. Більше того, зараз на харчування однієї дитини з міського бюджету виділяють 12 гривень, і це дійсно дуже добре. Всі навчальні заклади Мукачева повністю забезпечені необхідним фінансуванням для забезпечення якісного харчуванням як учнів початкових класів, так і всіх учнів пільгової категорії. В освітніх закладах міста проводяться капітальні та поточні ремонти, оновлюються шкільні меблі, комп’ютерна техніка.
А от в окремих районах Закарпаття коштів не вистачає не тільки на харчування, а й на зарплату, енергоносії, не говорячи вже про кошти для зміцнення матеріально-технічної бази. Крім того, Міністерство фінансів України виступає з ініціативою позбавлення централізованого фінансування комунальних послуг освітніх закладів в 2017 році з державного бюджету. І знову місцевій владі доведеться шукати додаткові можливості, економити на ремонтах, реконструкціях, зміцненні навчальної бази. Тож нам залишається тільки сподіватися, що при затвердженні бюджету на наступний рік народні депутати цього не допустять.
— Українська освіта почала переживати різні трансформації з моменту призначення міністром освіти та науки Лілії Гриневич. Як Ви оцінюєте зміни в початковій школі, які почали діяти вже з вересня цього навчального року?
— Я думаю, що зміни у програмах початкової школи - це лише перший крок, початок оновлення української школи. Далі мають слідувати нові стандарти, нові програми для всіх класів. Ми зможемо дати повноцінну характеристику цим нововведенням з часом, можливо, після завершення навчального року. В першу чергу, оцінку нововведенням мають дати вчителі-практики, батьки, науковці. Однак, уже сьогодні мені імпонує рішення оновити 13 програм, спростити вимоги до учнів, надати більше прав вчителю. Саме вчитель зможе вирішувати сам – скільки часу якій темі приділити. Не буде кількісного показника темпу читання, заборонено використовувати червону ручку, не доведеться зубрити напам'ять таблиці множення і додавання. Кожен педколектив рішенням своїх педрад вирішує оцінювати чи не оцінювати учнів, скажімо, у другому класі. Але повторюю, всі переваги та недоліки реформування будуть відомі і проаналізовані пізніше.
— Батьків набагато більше турбує повернення до 12-річного навчання. За нинішнього рівня державних шкіл багато хто вважає цю реформу безглуздою...
— Якщо навіть і буде прийняте таке нововведення, то воно вступить в дію з 1 вересня 2018 року і закінчиться в 2029 році. За цей час в країні може багато що змінитися, адже бачимо, що, на жаль, стабільності у державі поки немає. Дванадцятирічне навчання для нас не нове, бо пам'ятаємо період, коли вже були спроби щось подібне започаткувати, але тодішній міністр освіти пан Табачник таку ініціативу не підтримав. Дванадцятирічна система навчання базується на досвіді європейських країн, і вона буде доцільною в Україні, якщо дотримуватися концепції до кінця, розвантажити навчальні програми, ввести в дію реальне профільне навчання в старших класах. Це навіть несе свій позитив, бо дитина дійсно матиме можливість обрати той напрям, де вона може досягнути успіху.
— Тобто з більшістю ініціатив нового міністра освіти Ви таки погоджуєтеся?
— Погоджуюся лише при умові, що все буде робитися комплексно і не тільки на словах. Потрібно поступово вирішувати всі освітні проблеми: це і кадрове забезпечення, гідна оплата праці вчителя, і матеріально-технічна база, і розвантаження програм, і профільне навчання.Тільки в такому випадку реформа дасть якісний результат.
— Яка Ваша думка, щодо створення опорних шкіл?
— Ідея також хороша, особливо для сільської місцевості, де вчитель часто навчає п'ять-шість предметів, хоча він ніяк не може бути професіоналом у всіх сферах. Якщо ми хочемо мати такі опорні школи, то попередньо необхідно забезпечити належні умови, завдяки яким дитина з віддаленого села безперешкодно могла б в цю опорну школу дістатися. Тобто, в першу чергу, потрібно закупити комфортні автобуси, збудувати нормальні дороги до школи, забезпечити учнів гарячим харчуванням, а навчальні кабінети - відповідним обладнанням, технікою, також відновити роботу пришкільних інтернатів чи гуртожитків. Обов’язково потрібно показати батькам переваги такого навчального закладу для їх дітей. Якщо тільки формально перевести дітей з однієї школи в іншу з метою оптимізації мережі, скорочення видатків на освіту і не перейматися створенням відповідних умов для учнів, то краще залишити все без змін.
— З року в рік актуальною залишається проблема забезпечення навчальних закладів книгами. На прикладі навчального закладу, який Ви очолюєте, можете прокоментувати дану ситуацію?
— Передусім, хочу внести ясність щодо цього питання: за забезпечення шкільними підручниками учнів загально-освітніх шкіл повністю відповідає Міністерство освіти на науки України, яке є розпорядником коштів, замовником та проводить конкурс серед авторів підручників. Ми на рівні області, міст і районів можемо тільки розподілити по навчальних закладах підручники, які отримаємо централізовано від міністерства. На сьогоднішній день можу сказати, що шкільні заклади не повністю забезпечені підручниками для учнів 4, 7 і 8 класів.
— Навіть дуже хороша школа не може працювати без мотивованих вчителів, заробітна плата яких наразі залишає бажати кращого. Чи не слід було, на Вашу думку, розпочинати з цього зміни в освіті?
— Міністр освіти і науки Лілія Гриневич три роки тому, коли ще займала посаду голови комітету ВP з питань освіти, у дні відзначення професійного свята працівників освіти говорила такі слова: «Вчитель потребує гідної оплати праці, довіри і поваги, мотивації до професійного зростання. » Я повністю з такими твердженнями згідний, бо не тільки вчитель, але й будь-який працівник не буде мотивований, якщо отримує за свою роботу копійки. Зараз пані Гриневич, вже як Міністр, має можливість і повне право ініціювати і реалізовувати ці ідеї вже як представник влади. І якщо вона говорила три роки тому, що повністю підтримує законопроект щодо збільшення розміру виплати педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди за сумлінну працю і зразкове виконання, то час уже від слів перейти до справи. Бо якщо ми хочемо, щоб в країні були хороші вчителі, то потрібно забезпечити їх гідною оплатою.
— Якою є зараз середня заробітна плата вчителя?
— Тут немає чіткої відповіді, адже зарплата працівника освіти залежить від стажу роботи, від категорії, від навантаження. Але якщо молода людина, яка закінчила вищий навчальний заклад і хоче бути вчителем в школі, то вона працюватиме по дев'ятому тарифному розряду. Це означає, що посадовий оклад молодого спеціаліста згідно 9 тарифного розряду складе 1943 грн. І це при тому, що такому вчителю на тиждень потрібно провести 18 уроків.
Звичайно, що вже зараз виникають певні проблеми з пошуком вчителів. Молоді освітяни обирають роботу, де кращі умови та вища оплата праці. Вже зараз важко знайти викладачів іноземних мов, інформатики та трудового навчання. Тож якщо в найближчому майбутньому не підняти зарплату вчителям, то ця негативна тенденція пошириться і на інші спеціальності.
— Закарпатська область цьогоріч посіла останнє місце у рейтингу областей за результатами ЗНО. Багато хто називає причиною такого негативного результату те, що Закарпаття - це найбільш сільська область України. Що Ви скажете з цього приводу?
— Не перший рік, на жаль, ми посідаємо останнє місце в цьому рейтингу. Оскільки наша область є багатонаціональною, то це може бути одне з пояснень, чому такі погані результати учнів саме з української мови. Але не особливо тішать і показники з інших предметів. І я вбачаю проблему в тому, що у зв'язку з важкою економічною ситуацією в країні люди змушені шукати роботу за кордоном, відтак - багато батьків-заробітчан, а діти залишаються на рідних або самі на себе. Якщо батьки далеко, то нема контролю над навчанням та загальним розвитком дитини. Інша причина, на мій погляд, полягає в тому, що багато дітей мають можливість без складання ЗНО вступати до європейських вищих навчальних закладів. Зараз, до прикладу, Польша пропонує українським учням дуже привабливі умови навчання та диплом європейського зразка. Але, безперечно, роль вчителя, його системна робота - надзвичайно важлива. Хочу відмітити і те, що місто Мукачево позитивно відрізняється від інших районів Закарпаття за результатами ЗНО. Глибокий аналіз результатів ЗНО-2016 було дано на розширеному засіданні колегії управління освіти міськвиконкому, на серпневих педрадах. Однак, всім без винятку освітянам потрібно проаналізувати результати ЗНО-2016 і відповідально готуватись до ЗНО-2017. До прикладу, в навчальному закладі, який я очолюю, ми провели батьківські збори в 11 класі. Разом дирекція закладу, вчителі, батьки обговорили проблемні питання, розробили системну роботу з підготовки учнів до ЗНО. Вважаю, що при бажанні учня, сприянні батьків, наполегливій праці вчителя протягом навчального року можна якісно підготуватися до складання ЗНО.
— Навесні багато обговорювали ситуацію з закладами профтехосвіти, які опинилися під загрозою закриття. Особливо гострою була і залишається ситуація з ПТУ в місті Мукачево. За Вашими прогнозами, яким буде навчальний рік для цих закладів освіти?
— Це питання стосується не тільки Мукачева, воно набуло всеукраїнського резонансу. Всі міста обласного підпорядкування забили тривогу після того, як уряд затвердив бюджет, яким передбачив фінансування професійно технічних навчальних закладів за місцеві кошти. Як на мене, то таке рішення - це повний абсурд. Адже в тому ж Мукачеві чи в Ужгороді навчаються не тільки діти з цих міст, а й учні з інших районів Закарпаття, тому не можна перекладати на окремі міста обласного підпорядкування тягар фінансування всіх дітей. Гроші, які місто віддає на профтехосвіту, могли б бути спрямовані на розвиток дошкільної, позашкільної та загальної освіти. Тому підготовка робітничих кадрів повинна фінансуватися через субвенцію з державного бюджету. Якщо з 1 січня не повернутися до тої системи фінансування, яка була минулого року, то профтехосвіта в нашій країні занепаде.
— Насамкінець, якою б Ви хотіли бачити освіту через 5 років?
— Мені б дуже хотілося, щоб діти з радістю йшли до школи, щоб отримували задоволення від навчального процесу, щоб почували себе в школі комфортно і затишно. Ну, а що стосується вчителів, то не через п'ять років, а вже найближчим часом вони повинні отримувати гідну заробітну плату, не думати, де б знайти додатковий дохід і, тим більше, не шукати кращої долі за кордоном. Я вітаю, шановні колеги, всіх Вас з наступаючим професійним святом, зичу Вам міцного здоров'я, терпіння, любові і поваги від Ваших вихованців.
