Історичні джерела та головна книги людства – Біблія свідчать, що в стародавній Палестині бджолиний мед був найбажанішою смакотою.
У теплих скелях гніздилися тисячі роїв. Звичайно, мед заготовляли не переймаючись подальшою долею бджілок. Їх викурювали, нерідко навіть спалювали при вибиранні солодкої продукції. Пізніше в стародавній Греції вперше почали ставити у вулики перегородки, що дозволяло забирати певну кількість меду, не гублячи медоносних комах.
Для того, щоби читач пройнявся любов'ю до бджілок (навіть той, кого вони болюче кусали), підкреслимо їх позитивні якості: так, для збору одного кілограма меду, улюблена комаха Наполеона (вона зображена на його фамільному гербі) збирає нектар із 10 млн.(!) квіток; якщо дощ застає її в польоті, то вона лавірує між його краплями так, що прилетить сухою. Це – суперпілотаж! До того ж встає вдосвіта і до заходу невтомно працює без перерви, спокійно летить з вантажем-нектаром, який у 310 (!) разів важчий за її вагу. Засобом спілкування гуртових бджіл є так звані "танці". Повертаючись після розвідки у вулик, бджола виконує певні умовні рухи. На основі цього інші дізнаються, в якому напрямку і на якій приблизно відстані знаходяться медоноси. Причому цей “танцювальний” засіб спілкування настільки досконалий, що бджоли-посестри безпомилково знаходять до квіток найкоротший шлях.
Відчуваючи близьку смерть, бджілка кружляє над вуликом, робить у повітрі декілька “па” прощального танцю, відлітає на безпечну віддаль від пасіки (щоб уникнути можливої антисанітарії) , і тихо помирає.
Мертві бджоли не гудуть...
Загалом пасічники здоровіші і живуть довше через те, що їх часто жалять бджоли, чия отрута зміцнює імунітет, розріджує кров, робить судини еластичнішими, заспокоює нервову систему, лікує серцеві хвороби, запобігає ревматизму та болю в суглобах (так вважав Гіппократ).
Неймовірно, але людям користь приносять не лише живі бджоли, а й мертві. Настоянку з цих мертвих комах знаючі люди небезпідставно називають "еліксиром молодості". Вона допомагає при короткозорості, цукровому діабеті, регулює обмінні процеси в організмі, допомагаючи відновлювати його природні функції. Надзвичайно лікувальний ефект має хітиновий покрив бджіл, який у настоянці частково розчиняється (хітин, між іншим, виводить радіонукліди з організму). Такий еліксир допомагає літнім людям відновлювати пам'ять. Вживаючи природні ліки, вони не перетворюються на немовлят у похилому віці.
За комуністичним принципом “від кожного за здібностями і кожному за потребами” бджоли живуть уже мільйони років. Не виключено, що К. Маркс (автор "Комуністичного маніфесту") добре знав гуртово-соціальний устрій цих комах, засади якого використав потім у теорії побудови комуністичного суспільства.
Слід сказати, що кожна бджола виконує свою роботу, яка змінюється з її віком. Молоді робочі комахи годують молодняк, оскільки в них добре розвинені залози, які виробляють якісне маточне молочко. Старші бджоли займаються спорудою житла – у них посилено працюють воскові залози. Бджоли середнього віку виконують роль санітарів, старші, невпинно працюючи крилами, регулюють температуру. Лише старі бджоли збирають нектар і виробляють мед. Трутні у виробництві меду участі не беруть, – виконують роль бодігардів і самців, зокрема, захищають при вильоті з вулика і оплодотворяють матку (від кожного за здібностями), – але поїдають у три рази більше меду, ніж робочі бджоли (кожному за потребами).
Міська прописка пасіки
У багатьох із нас пасіка асоціюється з лісовою галявиною, полем, принаймні, селом, але аж ніяк не з містом. Насправді це далеко не так. Готуючи матеріал, виявив дивний факт: найбільші пасіки знаходяться в Берегові, але не в навколишніх селах. І ще один стереотип мислення: пасічники народ хитрий і ледачий – бджоли їм приносять мед, а вони його забирають і продають. Це – теж далеко від правди: доглядати за пасікою – копітка, виснажлива та системна праця, результати якої не завжди можна передбачити.
Зауважу, що пасічники як сільські, так і міські – народ скромний, мудрий, тихий. Не люблять публічності і галасу (як і їх улюблениці – бджоли). Пасічника легко можна викликати на відвертість, він, як правило, довго і щиро, не приховуючи секретів, буде розповідати про комах-медоробів. Але як тільки зайде мова про фотографування, скажімо, на фоні вуликів, вони руками і ногами відхрещуватимуться. Мовляв, знайомі, сусіди, родичі їх не зрозуміють...
Характерна риса сучасного місцевого бджолярства (в тому числі й сільського) – та, що більшість пасічників – люди середнього і похилого віку. Чотирьом із моїх співрозмовників – за сімдесят (одному минуло шістдесят, а найстаршому – берегівчанину Михайлові Іллічу Цитрякові 81 рік). Аналізуючи бджолярське ремесло, розповідаючи про власний досвід, ветеран відзначив, що з 10-12 початківців лише один стає бджолярем. "Відсів" відбувається через напружену сезонну роботу, адже в цій “солодкій” галузі неможливо залишити на завтра те, що потрібно зробити сьогодні. І, звичайно, через стражденні укуси. Маючи такі поважні роки, берегівчанин щодня долає трикілометрову відстань до своїх "цілительок". Знає про них стільки, що зміг би викладати бджолярську справу не те, що в зооветеринарному інституті, але навіть у профільній академії.
На шість років молодший, вельми приємної зовнішності, доброзичливий Василь Петрович Бабінцу має пасіку вже тридцять два роки. Вирощує та успішно продає молодняк бджілок заїжджим купцям із Російської Федерації. Ну і, само собою, всю супутню продукцію пасіки: мед, прополіс, маточне молочко, пилок, пергу тощо. Не розуміє можновладців, які дали дозвіл на вирубку акації на узбіччі вул. Мочолівської (за переїздом з лівого боку). Між іншим, так само з незрозумілих причин вирубали в минулому місяці плантацію акації в урочищі Лонт біля Квасова. Суцільна рубка серед літа зі спалюванням гілок на місці у зеленому лісі, – поза всяким сумнівом, захід, притаманний хіба що дикій середньовічній Азії…
Краще працювати толокою...
Красномовний факт, який підлягає вивченню: бджолярі Берегівщини не інтегровані ні до якої організації, не мають навіть свого товариства. З боку держави, як повідомив начальник відділу сільського господарства і продовольства райдержадміністрації Олександр Попович, ніяких дотацій чи іншої допомоги бджолярі не отримують… Звичайно, та обставина, що пасічники не дістають фінансову допомогу та не зорганізовані в спілку-товариство, негативно впливає на загальний рівень розвитку бджолярства. І це є причиною того, що наші пасічники не беруть ніякої участі в українських чи міжнародних семінарах на медово-бджолярські теми.
Наприклад, у травні-червні цього року, завдяки спільному проекту Всеукраїнської громадської організації "Братство бджолярів України" та представництва CNFA зі США, в Україні відбулися консультаційні навчання, а відтак навіть обмін досвідом бджолярів багатьох регіонів України. Перший семінар відбувся 29 травня на кафедрі бджільництва Національного аграрного університету в Києві, де з тематики матководства виступив Джеррі Хез, представник цієї американської організації.
Далі, за волонтерською програмою, американський фахівець перебував на Закарпатті, а в Мукачеві, зокрема, провів низку семінарів із місцевими матководами, ознайомився з роботою товариств бджолярів, а саме у відділі селекції та репродукції карпатських бджіл (м. Мукачево), побував також у с. Дусино Свалявського району. Проїжджав американець і через Берегово, щоправда, дорогою в Хуст, де голова тамтешнього товариства бджолярів "Нарцис" В. Папп показав на практиці "найвищий пілотаж" матководної справи на дослідних пасіках карпатської породи бджіл. Містер Хез був вражений високою майстерністю та винахідництвом українського пасічника. Такий семінар-навчання був би цікавий і для берегівчан. Але, на жаль, байдужість до цієї старовинної корисної справи деяких чиновників не сприяла тому, щоб цю цікавість утамувати…
І ледь не забув про цікаву, на мій погляд, колоритну, сказав би, деталь, яка чітко виявляє одну характерну рису закарпатців: наш відомий земляк з Іршавщини, "бонапарт" української економіки В. Пинзеник "скачав”, до того ж безплатно, зображення бджоли з гербу Наполеона. Отже, у партії "Реформи і порядок" символ такий же, який був у великого француза.
