2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
22310
На початку ХХ століття православ'я на Закарпатті мало три головні центри – с.Бехерово (Словаччина), с. Іза (Хустщина) та с. Великі Лучки (Мукачівщина).
"Московський патріархат на Закарпатті — це не тисячолітня традиція славних предків. Він з’явився лише після Другої світової війни, з приходом радянської армії та совітів. А до того тут шість століть була Київська митрополія Константинопольського Патріархату, три століття — Унійна церква, і десятки років — Карловацька та Сербська патріархії", - зазначає дослідник-релігієзнавець Дмитро Горєвой.
Як дослідив закарпатський історик Юрій Данилець згідно перепису 1910 року на Закарпатті налічувалося всього 582 православних вірника. Їхня кількість зростає лише згодом, разом з рухом так званих "русофілів".
"До Другої світової війни гоеко-католицька церква була найбільшою конфесією на Закарпатті. Лише після фізичного вбивства єпископа Теодора Ромжі, та ув'язнення близько 100 священників у тюрмах та концтаборах, Ужгородську унію радянська влада у 1948 році скасувала, а решту священників насильницьки приєднала до московського патріархату. Після розгрому МГКЄ на Закарпатті запанувало православ’я російського взірця", - зазначає Дмитро Горєвой.
Слід зазначити, що до XVIII ст. все духовенство та населення територій сучасного Закарпаття, Східної Словаччини, Північної Угорщини та частково Румунії прийняли Ужгородську унію (акт церковного об'єднання з Римом 63 закарпатських священників Мукачівської православної єпархії на чолі з Василем Тарасовичем, укладений 24 квітня 1646 року в замковій церкві в Ужгороді). Згідно даних зібраних істориком о. М. Лацко у 1750 році Мукачівська єпархія нараховувала 145 107 вірників, та мала 858 парафій з 690 священниками.
Цікаво, що у 1916-1917 рр. на території Мукачівської греко-католицької єпархії було здійснено спробу ввести григоріанський календар та латинський шрифт у письмі, але вже у 1918 році єпископ Антоній (Папп) відмінив це нововведення - через опір частини духовенства.
Дмитро Горєвой також вважає, що православ’я на Закарпаття прийшло із Києва у 10–12 столітті. Адже протягом декількох століть Православна Церква на Закарпатті підпорядковувалася Київській або Галицькій православній митрополії.
"Поширення християнства на Закарпатті лишається для істориків до кінця не з’ясованим питанням. Ми маємо замало історичних документів. Проте чітко відомо, що християнська віра потрапляє сюди саме з України-Русі і місцева церква так само належить до спадщини Володимирового Хрещення. Ця земля у церковному плані була підпорядкована Київській митрополії", - пише Д.Горєвой у колонці на сайті "Радіо Свобода".
Утім деякі дослідники мають іншу думку. Зокрема, як вважає закарпатський історик Юрій Данилець на територію сучасного Закарпаття християнство прийшло ще до того, як воно було офіційно прийнято Київською Руссю. Більшість дослідників (І. Базилович, М. Лучкай, архімандрит Василій (Пронін) пов'язують поширення християнства грецького обряду з іменами святих Кирила і Мефодія або, принаймні, їх учнів.
Цікаво, що деякі угорські джерела свідчать про те, що, коли племена угрів прийшли в Паннонію, місцеве слов'янське населення вже мало єпископство. На думку архімандрита Василія (Проніна), учні святих Кирила і Мефодія, змушені були залишити Сазавскій монастир та чеські землі, і поклали початок Угольському монастирю.
Свідченням того, що в Закарпатті мав поширення грецький обряд, є діяльність Георгія, Єфрема та Мойсея Угринів при дворі київських князів Бориса і Гліба. В ті часи місцями, де процвітали духовність і освіта, були монастирі.
А власне розквіт православ'я на Закарпатті пов'язують з діяльністю подільського князя з роду Гедимінів — Федора Коріятовича. Князь розбудував Мукачівський монастир і передав йому у володіння декілька сіл зі свого маєтку.
Дмитро Горєвой розповідає, що на території сучасного Закарпаття у 15 столітті з’являється православна Мукачівська єпархія, яка входить до складу Київської митрополії. Наприкінці 16-го і протягом 17 століття православна церква на Правобережній Україні підписує Унію, переходить у канонічну єдність з Римом - так створюється греко_католицька церква.
Закарпатські православні священники засвідчили єдність із Католицькою церквою у 1646 році. Саме з того часу прийнято вести відлік Унійної церкви на Закарпатті – Мукачівської греко-католицької єпархії.
Згодом через політику угорців, спроби мадяризації місцевого населення і латинізації єпархії, яка попри свою адміністративну підпорядкованість римо-католикам зберігала православний, візантійський обряд, – починається невдоволення місцевих новим статусом.
Орієнтовно наприкінці 19-го століття, коли стало остаточно зрозуміло, що угорці не відпустять закарпатських греко-католиків, почався рух переходів до православ’я, який організаційно та фінансово підтримувався Росією.
“Знедолені русини-українці східного обряду (що православні, що греко-католики) потерпали від мадярів і наївно вірили, що ближчі у культурному, релігійному та етнічному плані росіяни визволять українців за карпатським хребтом і подарують їм свободу”, – зауважує Горєвой.
Він наголосив, що саме це русофільство зіграло ключову роль у тому, чому тут існує Московський патріархат і не було переходу в українські церкви, як це відбувається на Волині, Галичині, Буковині чи Наддніпрянщині.
За десять років існування Карпаторуської православної церкви кількість православних вірників зросла від 60 977 чоловік в 1921 р. до 112 034 чоловік в 1930 р. А згідно урядової статистики 1941 року в Мукачівсько-Пряшівській православній єпархії нараховувалося 125 300 православних вірників.
Політика угорської влади на Закарпатті у 1939-1944 рр. стосовно православної церкви була двоякою. З одного боку, угорці бачили в православ’ї русофільство та пов’язували його з СРСР, а тому переслідували духовенство. З другого боку, як і чехи, вони намагалися створити в Угорщині автокефалію та поставити керівництво православної церкви під державний контроль. Для цього було ініційоване усунення мукачівсько-пряшівського єпископа Володимира (Раїч) та призначення адміністратором протопресвітера М.Попова. Останній проводив відкриту проугорську політику та антирадянську агітацію, намагався мадяризувати духовенство.
З приходом на Закарпаття радянських військ, частина православного духовенства розпочала цілеспрямовану роботу на зміну сербської церковної юрисдикції на російську (московську).
"Місцева влада, яка вела політику на об’єднання з УРСР, фактично зробила православне духовенство спільниками у боротьбі з греко-католиками. Після входження Закарпатської України до складу УРСР та перехід православної церкви під юрисдикцію РПЦ, на духовне життя населення Закарпатської області поширилося радянське законодавство, яке взяло під контроль всі сфери діяльності православних", - зазначає Юрій Данилець.
У 1944 році, коли СРСР приєднав Закарпаття до України, місцеві православні діячі з москвофільського руху поїхали до Москви просити Сталіна включити Закарпаття до складу СРСР як окрему республіку, “бо вони, мовляв не хочуть бути ні чехами, ні українцями, а є русскими людьми”.
Також вони просили домовитися з Сербською церквою, у юрисдикції якої тоді перебували православні Закарпаття, про їхній перехід до РПЦ.
“До речі серед іншого, ця група москвофілів просить аби радянська влада та військові сприяли перерозподілу греко-католицького майна на їхню користь. За п’ять років місцева греко-католицька церква буде ліквідована, а її майно перейде православній церкві”, – уточнив релігієзнавець. Так, усі церкви Мукачівської греко-католицької єпархії були фактично вкрадені радянською владою та передані до РПЦ. Включно з монастирями. Як, наприклад, Мукачівський монастир, який розбудовували монахи-василіани, а за радянської влади і до сьогодні тут діє жіночий монастир УПЦ МП.
Таким чином, зауважив Горєвой, “московський патріархат з’явився на Закарпатті через інтриги москвофільської групи, шляхом фактичного загарбання єпархій автокефальної Сербської православної церкви та ліквідації місцевої греко-католицької єпархії”.
Але на цьому історія не закінчилась, додав він.
“Вже за декілька років місцеві москвофіли дуже пошкодували про свій вибір, але було вже дуже пізно. СРСР «віддячив» їм у своїх найкращих традиціях. Комуністи так само закривали православні церкви Закарпаття, як і в усіх інших регіонах, і ті, хто мріяв про свободу від так званих братів-єдиновірців, втратив і свободу і гідність”, – резюмує експерт.
Разом із передачею храмів до РПЦ радянська влада так само під тиском змушувала вірян греко-католиків іти у вже православні церкви. Тому і є багато сіл на Закарпаттті, які до «совітів» були у більшості греко-католицькими, то зараз вони є вірниками УПЦ МП – так як були хрещені у цій церкві. Хоча ігнорують той факт, що їхні діди-прадіди були хрещені саме греко-католицькими священниками. Чому люди ішли у православя? Закарпаття переважно сільска територія, люди звикли ходити в церкву. От і змушені були іти у московський патріархат, бо лише це дозволяля комуністична влада.
Довідково.
Наприклад, Ужгородська православна община виникла лише у 1921 році. У 1926 община, яка складалася в тому числі з російських білоемігрантів вирішила звести храм - Покровську церкву. В проектуванні храму брав участь російський емігрант, інженер-будівельник Талалаєв. Церква була зведена за 8,5 місяців 1930 року на кошти російських емігрантів та княгині Анастасії. Це зменшена копія церкви в підмосковній Коломні. У середині 1930-х кількість членів конфесії складала 220 осіб. У середині 1950-х років церкву перетворили на склад, а у 1979 році - у Музей атеїзму. Сьогодні ця церква все ще функціонує у складі УПЦ МП.
Нині церков, що підпорядковані московському патріархату (УПЦ) на Закарпатті залишається ще досить багато - близько 500.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
