Кілька думок біля пам'ятника розбійнику Миколі Шугаю.
Як не дивно, гірська Колочава може конкурувати навіть із Ужгородом за літературну корону краю. Класик чеської літератури Іван Ольбрахт, який протягом шести років приїжджав на Закарпаття, традиційно зупинявся в цьому верховинському селищі у 1930-х роках. Ольбрахт виявився вдячним відвідувачем, написавши про Колочаву три свої найкращі книжки: «Микола Шугай, розбійник», «Голет у долині» та «Гори і століття» . Всі вони мали щасливу долю, багато перевидавалися, перекладені на чимало мов. Дві перші ще й екранізовані.
До слова, Ужгород не може похвалитися книжкою про себе, яка би була перекладена на десятки мов, як-от роман про останнього опришка Карпат.
Але крім Ольбрахта, у Колочаву приїжджав ще один видатний чеський письменник Владіслав Ванчура. Разом вони зняли у 1934 році художній фільм «Марійка-невірниця», який зафіксував життя в цьому колоритному селі. Причому грали у художній стрічці не актори, а самі колочавці. Знімали без жодних декорацій. Тож маємо унікальний документ доби. Фільм гарно сприйнявся у Чехословаччині, зробивши Колочаву символом міжвоєнного Закарпаття.
Колочава віддячила Ольбрахту, створивши у 70-х роках один із перших літературних музеїв краю, який був присвячений цьому визначному письменникові. У 80-х роках ужгородець Іван Долгош пише роман про перебування Івана Ольбрахта на Закарпатті під символічною назвою «Колочава».
Нині у цьому селі на центральній вулиці стоять аж чотири пам’ятники письменникам: Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Олександру Духновичу та тому ж Іванові Ольбрахту. Згодом було відкрито перший на Закарпатті пам’ятник книжці – рукописній пам’ятці «Перло драгоцінне», що була написана в Колочаві.
Памятник Миколі Шугаю стає атракцією для туристів
А нещодавно в гірському селищі завдяки невтомному меценатові Станіславові Аржевітіну нарешті постав пам’ятник найвідомішому колочавцю – розбійникові Миколу Шугаю. Скульптура Петра Штаєра прикрашає вхід до музею під відкритим небом «Старе село». І це знову ж таки – перший пам’ятник літературному героєві на Закарпатті.
Наталка Тумарець -- засновник фестивалю в музеї Івана Ольбрахта
Ще одним літштрихом Колочави став українсько-чеський фестиваль романтичних душ імені Івана Ольбрахта, який традиційно відбувається у серпні. Два роки тому на фестиваль вшанувати пам'ять видатного письменника приїхали аж два генеральних консула – Чеської Республіки у Львові та Словацької Республіки в Ужгороді. Українська ж влада була представлена лише заступником райдержадміністрації. Ось така дивна асиметрія.
А поміж тим цей фестиваль, який уже 17 років проводиться на ентузіазмі завідувачки музею імені Ольбрахта Наталки Тумарець, мав би стати візитівкою Колочави. Однак він захлинається без допомоги. Два показових факти. Перший: з Чехії на фест приїжджає цілий автобус туристів. Другий: у неділю нема жодного автобусного сполучення Колочави з райцентром. Питається, як мають дістатися на фестиваль бажаючі? Мовчу вже про відсутність бодай одного плакату чи замітки у пресі.
Останнім часом сільська влада дедалі більше бере участь у фестивалі. І це вселяє надію, що він житиме. Особливо, якщо його помітять в області та районі. Бо фестивалі голубців чи гурки – це одне, а єдиний українсько-чеський фестиваль, який має під собою справжню основу у вигляді творчості Івана Ольбрахта – це зовсім інше, глибинніше, перспективніше.
І останнім штрихом найлітературнішого села краю стало проведення тут два роки тому літньої літературної школи. 25 майбутніх письменників з усієї України та сім відомих літераторів, які були лекторами, шість днів насолоджувалися спілкуванням, обміном досвіду та незрівняною красою Колочави.
А це значить, що вона знову буде прописана у художніх творах. Як не зараз, то пізніше. Літературна доля Колочави, започаткована Іваном Ольбрахтом, щасливо розвивається далі.
