Начальник відділу державної виконавчої служби Наталія Панова роз’яснила «Замку», як виконавці відтепер повертатимуть борги.
З 9 березня набув чинності оновлений Закон «Про виконавче провадження». Зміни, за які проголосували депутати, викликали в суспільстві чималий резонанс, бо виконавцям дозволили значно жорсткіше боротися з боржниками. Хтось називає це кроком назад у демократичному розвитку. Начальник відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції області Наталія Панова пропонує свою оцінку ситуації.
– Пані Наталю, чи на часі законодавчі зміни, які задекларовано в Законі України «Про внесення змін до Закону «Про виконавче провадження»?
– Скажу, що ми їх дуже чекали. Закон ухвалили ще 1999 року, за цей час суспільство пішло далеко вперед. Великий відсоток невиконаних рішень суду був і через недосконалість закону. Якщо новації в роботі державних виконавців вдасться реалізувати, робота нашої служби стане значно ефективнішою.
– Чому ці зміни внесли тільки тепер, а сам закон – із 1999 року?
– Його переглядали, але до кардинальних змін якось не доходило. Модифікували цивільно-процесуальний, цивільний, адміністративний кодекси, був створений адміністративний суд, тобто в галузі юриспруденції сталося багато новацій.
Нині головне, аби ці зміни були не тільки задекларовані, а й утілені в життя. Домінантною тут, звичайно ж, є система управління. Насамперед – самостійна служба, як це передбачено Указом Президента. Окрім того, всі державні органи мають працювати злагоджено. Бо якщо, приміром, нам дали доступ до реєстру податкової, а фіскалам ще не донесли відповідної вказівки, то нічого не вийде.
– Під час банківської кризи виконавців не раз звинувачували в тому, що вони кредити людей повертають, а депозити від банків вибити не можуть...
– Такі коментарі несправедливі. Річ у тім, що в нашій області працюють переважно філії й відділення. Їм головний банк дає право укладати з клієнтами договори, а коли йдеться про відповідальність, то вона лягає на плечі юридичної особи в Києві. Зокрема, таку проблему ми мали з «Надра Банком». Звичайно, пересічний громадянин не може знати всіх нюансів.
І попри це, у багатьох випадках ми змогли досягти справедливості: повертали людям гроші з «Родовід Банку», були успіхи в роботі з «Промінвестбанком». В останньому випадку задля результативності довелося залучити спецпідрозділ «Беркут», щоб увійти в сховище установи, аби віддати вкладникові понад 100 тисяч гривень депозиту. Важко було, бо, коли починалися кризові явища, держава ввела мораторій на примусові стягнення.
– Чи не будуть нині банки масово звертатися до суду, оскільки оновлений закон більше на їхньому боці?
– Я б не сказала, що він на їхньому боці. Основний механізм, який працював і раніше, збережений. Те, що нині дехто каже, ніби виконавці нахабно, не повідомляючи, вриватимуться до боржників, – нісенітниця. Перш ніж зайти до помешкання людини, аби виконати рішення суду про стягнення, державний виконавець повинен звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла. І лише маючи такий дозвіл, зможе переступити поріг квартири. До речі, обов’язково з міліцією: ми завжди залучаємо представників органів внутрішніх справ, і це вже гарантує, що рішення буде виконане справедливо.
– Стикалися з агресією?
– Звичайно, і не раз. Її виявляють зазвичай боржники, що ухиляються від виконання рішення суду. Та якщо не хочеш, аби з тобою чинили жорстко, то виконай свій обов’язок – розрахуйся. Ми вітали ухвалення цього закону ще й тому, що ним виховуємо боржників. Коли «Укртелеком» вимикає нам телефон, бо завинили гроші, не кажемо ж, що він поганий, а платимо. А чому в інших випадках так не робимо? Таке в нас суспільство. Якби не створило відповідного середовища, то й у нашій службі не було б потреби.
– Чимало претензій висловлюється й до суддів. Як оцінюють їхню роботу виконавці, яким доводиться потім реалізувати рішення Феміди?
– Оцінювати – не наша компетенція. Я представляю виконавчу службу, і головне наше завдання – виконувати рішення суду. Але, якщо говорити про випадки, коли слуга Феміди виносить ухвалу, усвідомлюючи, що її нереально втілити в життя, стає принаймні прикро. Буквально днями розглядала скаргу: винного в ДТП зобов’язали придбати й повернути постраждалій особі аналогічний автомобіль такої ж комплектації. От як державний виконавець може зобов’язати, скажімо, Ігнатка придбати Іванчуку автомобіль? Це нереально. Постанови? вже чітко: стягнути суму, еквівалентну вартості автомобіля, тоді можемо працювати…
Та заради справедливості скажу, що це не система, а поодинокі винятки.
– Зміни в законі передбачають і жорсткіше ставлення до тих, хто не сплачує аліментів.
– Це найбільш актуальна категорія справ. Дуже негативно ставлюся до батьків, які не утримують своїх дітей. На жаль, нині у виконанні в нас близько 10 тисяч таких справ – за цим показником ми в трійці «лідерів» в Україні. Між іншим, із цих десяти тисяч хіба що п’ята частина справді відчуває фінансову неспроможність. Інші ж батьки просто не хочуть утримувати своїх дітей.
Як із цим боротися? Насамперед вносимо подання про порушення проти них кримінальних справ, але таких випадків мало. Бо батько каже: я не ухиляюся, а просто не маю тепер грошей. І тоді підстав для порушення кримінальної справи нема. Крім того, обов’язково накладаємо арешт на майно, аби такий горе-батько бодай нічого не міг продати. Ще намагаємося обмежувати їх у виїзді за кордон. Особливо це актуально на Виноградівщині, Берегівщині й Рахівщині.
– А нові можливості доступу до даних у цьому випадку можуть посприяти вирішенню проблеми?
– Тепер уже зможемо перевіряти сімейний стан цих батьків, і, якщо вони одружилися вдруге, з’ясовувати, чи за дружиною зареєстроване майно. Якщо так, то виділятимемо частку батька в тому майні й стягуватимемо її як аліменти. Крім того, є надія, що деяких неплатників зможемо перевіряти через центр зайнятості, відтак, як влаштуються на роботу, – вираховувати, де працюють, і бодай звертати стягнення на зарплату. Працедавці будуть самі в цьому зацікавлені, бо, за новим законом, керівник підприємства, на якому числиться боржник, особисто відповідає за те, щоб із зарплати винного відраховували відповідну частку стягнень.
– А яка ситуація з автомобільними штрафами?
– Це теж актуальна тема – штрафів дуже багато. Якщо говорити лише про перший квартал року, то йдеться про майже 11 тисяч документів. Ч и не всі винні їздять на машинах, тож намагаємося оголошувати в розшук їхні авто. Трапляється, що за одним транспортним засобом числиться і 10 штрафів. Тоді обов’язково накладаємо арешт.
До речі, нині в органах ДАІ ми розмістили спеціальне оголошення, щоб квитанції про оплату штрафу люди приносили до нас, бо єдиної бази щодо моніторингу цих розрахунків наразі нема. Буває, людина заплатить, а квитанцію загубить чи й викине: ДАІ грошей не бачить, інформує виконавчу службу, ми вживаємо заходів. Аби таких непорозумінь не траплялося, просимо заносити квитанції про сплату штрафів.
– З’явилася ще одна цікава зміна – заборона на виїзд за кордон керівникам підприємств, які мають борги.
– Так, це теж новинка. Логіка така: якщо підприємство – боржник, воно неспроможне на видатки – купувати техніку чи відряджати своїх представників за кордон. Якщо поверхово проаналізувати підприємства, виявляється, що вони переважно боргують Пенсійному фонду й податковій, тобто бюджету.
– А щодо невидачі заробітної платні?
– Цих випадків не так і багато. Але через продаж частини майна підприємств-неплатників ми багато вимог задовольнили. Стараємося, аби зарплатні справи у нас затримувалися не більше 6 місяців. До прикладу, тільки за І квартал 2011 року стягнуто близько мільйона гривень. Я особисто за цим стежу. У нас дуже чітка й жорстка позиція в цьому питанні: нема грошей – спродуй майно, а зароблене людьми – поверни.
– Дещо змінилася й процедура реалізації заставного майна. Якщо його не продадуть, то двічі знижуватимуть ціну, тобто вторгованого може й не вистачити на повернення кредиту.
– Цю проблему насамперед відчують банки, які перед кризою видавали іпотечні кредити. Квартири тоді коштували дорожче, ніж тепер. Якщо ж майно ще й переоцінять... Утім у законі чітко прописано: банк може задовольняти свої вимоги лише за рахунок заставленого майна. Якщо ж заставою була сама квартира, що тут удієш? Банк має обмежитися заставним майном.
– Як бути людині, яка не брала кредиту, проте хтось використав її дані й не погасив боргу?
– В нашій області таких випадків небагато. Вважаю, це питання сумління й свідомості самої людини. Яким чином можна скористатися моїм паспортом? Якщо його втрачаю, негайно маю звернутися до правоохоронних органів і повідомити про загублений документ, а також про те, що не було правових відносин із відповідним суб’єктом. Мусимо самі бути свідомими й відповідальними, тоді ніякий зловмисник не буде страшний.
– Як тепер, після законодавчих змін, виконавці мають повідомляти боржників?
– Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу, яка була зазначена в судовому документі. До нас повертається квитанція, яка підтверджує, що листа отримано, – і на цьому крапка. Раніше ми надсилали листа поштою, а боржник міг сказати, що нічого не діставав, і не знає, що відбувається. Тепер квитанція є підставою вважати, що боржник повідомлений про рішення суду й виконавче провадження і пішов відлік часу на самостійне виконання, якщо такий термін установлюється.
