Вже 68 – років проминуло з тієї гіркої весни, коли Єврейську вулицю (так називалася до війни вулиця Рауля Валленберга в нашом у місті) перетворили на гетто.
Сюди зібрали євреїв Мукачева та Мукачівського району для того, щоб потім колонами провести вулицями, де ці люди зростали, а далі на залізничний вокзал, повантажити у товарні вагони і відправити в концтабори на знищення.
За що? За те, що не зріклися заповітів своїх праотців? За те, про що так відверто сказав мудрий Лев Толстой в своєму есе «Кто такой еврей ? »: «…Єврей-это святое существо, которое добыло с неба вечный огонь и просветило им землю и живущих на ней. Он родник и источник, из котрого все остальные народы почерпнули свои религии и веры…»
І скільки б років ще не промайнуло над нашим чудовим містом, сюди, до пам’ятного знаку на стіні колишньої синагоги, будуть завжди приходити люди так, як в цьому році, у четвер, 19 квітня, тут зібралися представники міської влади, релігійної єврейської громади міста, Мукачівського представництва Благодійного фонду «Хесед Шпіра», міського національно-культурного єврейського товариства «Шалом!». Тремтіли вогники в лампадках, лунали слова поминальної молитви, яку промовляв голова Мукачівської релігійної іудейської громади міста - Абрагам Лейбович. Відлунням звучали слова присутніх – «Умайн!»
Ми зібралися саме в цей день тому, що в світі його визнають як День пам’яті Катастрофи і героїзму єврейського народу. Саме в цей день - 27 числа місяця Ніссан, за єврейським календарем, повстало Варшавське гетто. Вибух відчаю було жорстоко придушено, але скорити народ ще не вдавалося в історії нікому.
Вірю, що сюди, на ріг вулиць Р.Валленберга і К.Беляєва, мукачівці будуть приводити своїх дітей і навчати їх тому, що кожний народ заслуговує на повагу. А оцінювати людей варто тільки за їх вчинками.
Пам’ятаймо !!!
