За часів Януковича закарпатець уперше очолив «чужу» область. Едуард Матвійчук три з половиною року був керівником Одещини. Чим він запам’ятався на цій посаді?
До свого губернаторства» про Едуарда Матвійчука пересічний українець навряд чи чув. Цей уродженець Великих Лучок запам'ятався закарпатцям хіба тим, що вперше пройшовши до парламенту у 2002 році за списком "Нашої України", через рік перебіг до Партії регіонів.
В Ужгороді з постаттю колишнього вчителя фізики в Ясінях та інспектора митниці в Чопі асоціюють чи не єдину російськомовну газету "Європа-центр", у якій він недовгий час значився шеф-редактором. Газета тримається в основному на передруках з інтернету і нині цілком відійшла на маргінес. Матвійчук також побував у ранзі президента ФК "Верховина". Ото, мабуть, усі відомі діяння нардепа Верховної Ради з восьмирічним стажем.
Цю загалом непримітну особу Віктор Янукович призначив 18 березня 2010 року головою держадміністрації Одещини, найбільшої області в Україні, рівною за площею Республіці Молдова. Чому? За які заслуги? Ситуацію прояснило те, що Едуард Матвійчук відповідав за результат президентських виборів на Одещині. Є результат – є посада. Цікаво, що ще за день до призначення всі пророкували таке відповідальне місце в стратегічно важливому регіоні відомому одеському політику, "литвинівцю" Сергієві Гриневецькому. Однак, як подейкують, на аудієнції в Януковича Гриневецький дозволив собі надто самостійне мислення, і наступного ранку одеським "губернатором" став Едуард Матвійчук.
Для Одеси це був не менший шок: тут існує доволі сильний місцевий патріотизм і бути під керівництвом "чужака" не люблять так само, як і на Закарпатті. Тим паче, "западенця", хоча Матвійчук відразу кинувся спростовувати свою "українськість".
Душитель преси й української мови
Уже за тиждень свого управління Матвійчук видав розпорядження, за яким Одеська обласна адміністрація повинна вийти зі складу співзасновників україномовної газети "Чорноморські новини", що означало одне – припинити частку свого фінансування. А це значить – приректи газету, якщо не на моментальну смерть, то на повільне згасання.
І тут слід сказати, чим є "Чорноморські новини" ( в народі – "Чорноморка") для Одещини. Це найстаріша газета регіону, якій вже перевалило за 90 років. Завжди "Чорноморські новини" були державною газетою і завжди – україномовною. По суті, це був голос української громади в переважно російськомовній Одесі. Другим співзасновником "Чорноморки" є трудовий колектив редакції.
"Чорноморка" отримувала певні дотації (не казна-які великі) з обласного бюджету. Так само, як і російськомовні "Одесские известия", болгаромовна "Роден край", молдавомовний "Лучаферул", грецький "Одіссос" чи "Армянский вестник". Едуард Матвійчук з цього списку викреслив тільки єдину обласну україномовну газету. Мовляв, треба економити бюджетні кошти. При цьому "Одесским известиям" дотацію збільшили на 1,05 мільйона (до 4,33 мільйона гривень) тоді як "Чорноморка" претендувала лише на 820 тисяч. За переписом 2001 року українську мову рідною визнав 61% жителів Одеської області. Північ Одещини – всуціль українська. Не рахуватися з цими фактами – ознака політичної сліпоти або відвертого україножерства.
Без сумніву, рішення Едуарда Матвійчука мало зовсім не економічне підґрунтя. Це абсолютно антиукраїнський, цинічний і викличний жест нового "губернатора". Мовляв, всі можуть мати дотації з обласного бюджету, окрім україномовної газети. Едуард Матвійчук у своїй антиукраїнськості пішов ще далі. На всіх нарадах, публічних зустрічах (у тому числі прес-конференціях) він принципово спілкувався винятково російською мовою.
Матвійчук наче хоче змити з себе тавро уродженця Західної України, демонструючи антиукраїнськість, якої не дозволяв собі жоден керівник Одещини до нього. Не дивно, що Національна спілка журналістів України внесла Едуарда Матвійчука в десятку найбільших душителів української журналістики. Повний парадокс полягає в тому, що він сам є членом тієї самої Національної спілки журналістів! На особисте звернення до нього голови Спілки Ігоря Лубченка він, ясна річ, не відреагував.
«Матвєй Піарчук»
Одеситам же Едуард Матвійчик запам’ятався небаченим самопіаром. Подейкують, що у чиновничих кабінетах портретів Матвійчука висіло більше, ніж Януковича. Його так багато було всюди в Одесі (на білбордах, плакатах, газетах, ТБ), що він встигав набридати приїжджим за кілька днів. Що вже казати за одеситів! Наприклад, у газеті міської організації Партії регіонів "Региональный вестник" у номері за 4 серпня 2010 року красувалося аж вісім (!) зображень Едуарда Матвійчука. Вісім фото на шістнадцяти сторінках: подібного не дозволяли собі партійні бонзи навіть в комуністичні часи!
На одному з розворотів цього номера у всіх без винятку дванадцяти інформаціях йшлося про "боже знамення" – діяльність обласного керівника Партії регіонів. Читаєш і не віриш своїм очам: Едуард Матвійчук "прізвал", Едуард Матвійчук "заявіл", Едуард Матвійчук "обратілся", Едуард Матвійчук "виразіл"... І так далі у схожому пафосно-канцелярському стилі. Не дивно, що в Одесі новоспеченого "губернатора" прозвали "Матвєєм Піарчуком"…
А поміж тим великий захисник російської мови може стати другим українським "проффесором". Якось у телеінтерв'ю чиновник розмірковував, зокрема, про виховну роль патріотичної поезії радянської доби. Розповідав, що його улюбленим поетом є Роберт Рождєственскій і цитував вірш "Жди меня", щиро вірячи, що він належить перу цього автора. (Хоча цей хрестоматійний твір шкільної програми написав Костянтин Сімонов).
Ще гірші знання Едуарда Матвійчука російської мови, яку він так палко взявся захищати невідомо від чого – в Одесі їй точно нічого не загрожує. Увесь Інтернет облетів особистий запис Едуарда Матвійчука у книзі почесних гостей однієї з одеських шкіл, де він примудрився в одному реченні зробити кілька грубих помилок. Причому рівня перших класів. Зокрема, у словах "нашых" і "жыть" після "ж" і "ш" замість російського "и" він написав "ы". Ото дав напуття школярам! А його прес-служба, вочевидь така ж "грамотна", сфотографувала те "мудре" побажання з особистим підписом "боса" та оприлюднила світлину на офіційному сайті ОДА.
Ільф, Петров, Бабель, Паустовський, Катаєв, певно, перевертаються у могилах. А дотепники відразу перехрестили Матвійчука в "губернатора ЖЫ ШЫ".
Великий друг Маркова
Кінець самокрасуванню Матвійчука поклала його велика дружба з одіозним Марковом. Останній, за свідченням преси, пов’язаний з кримінальними колами і створив украй українофобську організацію «Родіна», яка тероризувала патріотичні організації Одеси. Саме завдяки Едуарду Матвійчуку Марков став народним депутатом України, адже по округу, де він балотувався, Партія регіонів висунула зовсім іншого кандидата – Олексія Гончаренка. Але «губернатор» доклав всіх зусиль і переконав кого треба на київських пагорбах, що він за Маркова «відповідає».
Коли ж останнього засадили за грати за протистояння генеральній лінії партії і образливі слова на адресу Януковича, Матвійчуку довелося таки відповісти за свої слова. Спочатку міський голова Одеси Олексій Костусєв «добровільно» склав свої повноваження (до слова, теж великий друг Маркова), а тоді прийшла черга і до «губернатора».
Цікаво, що і Матвійчук, і Костусєв перебували у великому кількарічному конфлікті. В обох почуття власної значущості захмарне, і вся Одеса спостерігала за їхнім двобоєм на білбордах. На кожну «біг-морду» губернатора мер одразу відповідав своєю. Нарешті Одеса може передихнути від цього безкінечного вуличного шоу.
Показово, що відставку Едуарда Матвійчика одеські ЗМІ коментують або нейтрально, або з полегшенням. Як написали «Чорноморські новини» «Одеса слізьми не вмивалась». Ще б пак, нічим особливим, окрім піару, Матвійчук не запам’ятався.
Тепер він перебуває на посаді радника Президента. Така собі «довга лавиця запасних». Не дай Боже, пришлють його на Закарпаття! Отоді-то ми дізнаємося, що таке з «губернатором» вставати і лягати спати. Бо ж нічого іншого, судячи по Одесі, він робити не вміє.
Олександр Гаврош, для Мукачево.net
