За 2 місяці до дня голосування, ще на етапі висуненння кандидатів, стався прецедент для української політики - 2 лідери президентських рейтингів публічно об'єдналися та чітко засвідчили власні цілі.
Майже одночасно в суботу, 29 березня пройшли з'їзди усіх основних політичних сил, на яких було озвучено прізвища кандидатів у президенти. Найрезонанснішим стало рішення УДАРу, який висунув Петра Порошенка.
- Я завжди говорив: це повинен бути кандидат, який отримає найбільшу підтримку громадян, найвищі шанси на перемогу. Сьогодні таким кандидатом є Петро Порошенко. Ми стояли і боролися поруч на Майдані - і ми будемо пліч-о-пліч працювати і над перетворенням України, - заявив Віталій Кличко на з'їзді. Натомість лідер УДАРу йде у мери Києва, і його в цьому підтримає Порошенко.
- Єдність, яку продемонстрували партії "Солідарність" та "УДАР", може вже в першому турі забезпечити нам переконливу перемогу на виборах Президента, - зазначив Петро Порошенко на прес-конференції журналістам уже після з'їзду УДАРа.
Домовленості політики закріпили публічно у декларації про єднання, де Порошенко та Кличко заявляють про об'єднання зусиль, щоб забезпечити максимальну ефективність спільних дій, унеможливити узурпацію влади будь-якою політичною силою та гарантувати незворотність курсу європейських реформ в Україні. Згідно з цим документом, Порошенко та Кличко консолідують свої сили з метою забезпечення спільної перемоги демократичних сил на наступних президентських і парламентських виборах, та виборах мера столиці.
Крім того, у декларації йдеться, що підписанти також взяли на себе зобов’язання реалізувати політику європейських реформ, провести реформу місцевого самоврядування та забезпечити широкі повноваження регіонам в економічній та гуманітарній сферах.
Між тим, у документі міститься звернення до усіх демократичних партій, громадських організацій, усіх активних та небайдужих громадян підтримати ініціативу до єднання. Більше того, на з'їзді Кличко наголосив: якби інші демократичні сили підтримали єдиного кандидата, то отримали загальну перемогу вже в першому турі: "Це не тільки було б демонстрацією нашої єдності, але й дозволило б зберегти значні кошти для бюджету України".
І дійсно, щоб побачити у суспільстві запит на єдність країни та мир - не треба залучати соціологів.
Однак у Юлії Тимошенко інший план: попри рекордний відрив згідно з опитуваннями від Петра Порошенка, і навіть програш тому ж Кличку, вона зібралася у президенти, і мобілізує на свою підтримку увесь наявний ресурс.
Тобто заяви про єдність демократичних сил та країни в умовах агресії Кремля, необхідність оптимізувати кошти та забезпечити соціально-економічну стабільність залишилися тільки словами у промовах, в тому числі під час з'їзду "Батьківщини" на Софіївський площі.
Попереду ж - понад 2 місяці заруби.
Для цього Юлія Тимошенко почала готуватися відразу після усунення Януковича: зараз вже очевидно, як відбиралися кандидати на кожен з постів у так званій новій владі - Турчинов, Яценюк, Аваков і аж до голів ОДА. Їх призначала особисто Тимошенко без будь-яких на те повноважень, або у всякому разі вони були погодженні з нею виключно під травневі вибори.
Водночас, вкрай підозрілою виглядає риторика Юлії Тимошенко на тлі реальних дій:
- вона вкотре оголосила війну олігархам, натякаючи мабуть якраз на Порошенка, але продовжує співпрацю з олігархами, на яких тримався режим Януковича і її колишнє прем'єрство;
- екс-прем'єрка заявляє, що вона не має ніяких відносин з Медведчуком і готова либонь не розстріляти Путіна, але ВВП називає саме її найбільш підходящим представником нової влади, з яким Кремль добре знайомий і готовий сідати хоч зараз за стіл перемовин, а про її професійну дружбу з Медведчуком розповідав навіть Януковича після провалу ПРіБЮТ в 2008-2009 роках;
Про те, що Путін ставить саме на Тимошенко під час ефіру на Громадському заявив екс-радник Кремля Андрій Іларіонов, кометуючи прихований контекст прес-конференції ВВП по Криму. З російським експертом погоджується і чимало українських колег, додаючи, що Тимошенко як ніхто зацікавлена у зриві виборів. І з огляду на це особливо пікатно виглядають прямі натяки Кремля, що Росія не визнає вибори президента, якщо переможе не той кандидат.
Таким чином, як це не прикро, але замість стрімкого демонтажу режиму Януковича, тотального очищення через вибори та консолідації політикуму навколо реформ, Тимошенко авантюрно втягує країну на 2 місяці у м'ясорубку. І це коли на східних, північних та південних кордонах стоять війська, готові до вторгнення.
Але, водночас, вибори є сьогодні єдиним шансом після Майдану нарешті розпочати зміни та запустити двигун реформ. З огляду на останні президентські рейтинги, суспільство до цього готове як ніколи.
Це видно і за симпатіями, і за рівнем мобілізації виборців, і за ціннісними орієнтаціями.
Іван Романчук, Мукачево.net
