Чи не найактуальніша передвиборча тема останніх днів – оцінка списків політичних партій. Кардинально нових облич у них мало, а з відходом від мажоритарної системи депутати вже практично не підзвітні безпосереднім виборцям. Тому деякі, якщо пройдуть у “рай для обраних”, можуть сховатись за мандатом, забути, хто вони і звідки, як і нащо потрапили до парламенту.
З огляду на знання стану справ в області і бажання реально допомогти, знаходячись у найвищому законодавчому органі, “СЗ “Паланок” попросив оцінити списки кандидатів у депутати від різних політичних сил голову облдержадміністрації Олега Гаваші. Звичайно, щодо тих, хто був депутатом попереднього скликання, Олег Олодарович дав оцінку їхній роботі дотепер.
-- Я б не ділив депутатів, закарпатець чи ні, головне – що ці люди готові зробити для Закарпаття. Коли вибори проходили за мажоритарною системою, депутати представляли певні округи і звітувалися перед своїми виборцями, а після виборів за партійними списками їхня допомога краю і навіть контакти з ними послабилися.
З депутатів останнього скликання можу назвати лише Ігоря Івановича Кріля, який дуже активно працював, допомагав у вирішенні актуальних питань, подавав проекти законів про регулювання плати за ліцензію на виноробство, впорядкування грального бізнесу, зміни до Земельного кодексу, які вкрай необхідні для роботи на місцях і спрямовані на подолання депресивності територій тощо.
Непогані взаємини були зі Станіславом Аржевітіним. Багатьом установам Закарпаття, рідній Міжгірщині він багато допоміг устаткуванням, коштами. Спілкувалися ми і вирішували питання з регіоналом Олександром Ледидою. Проте, як видно, партійні керівники Партії регіонів менше цінують конструктивну роботу Олександра Ледиди, ніж ще одного нашого земляка – Едуарда Матвійчука. Красномовний приклад – 197 місце у списках на нові вибори у Ледиди у порівнянні зі 131-им Матвійчука. Не можу зрозуміти таке ставлення Партії регіонів до закарпатців. Швидше за все, тут вони не розраховують набрати голоси і тому “кинули” людей, які були з ними і працювали на їхній імідж.
А з Едуардом Матвійчуком я за два скликання роботи парламенту не мав жодних контактів, тому говорити, що він представник Закарпаття і щось для області робить, -- не можу.
Якщо подивимось, де людина народилась, – можливо, закарпатців у списках буде і більше. А якщо оцінювати, яку допомогу очікуємо від представлених у списках кандидатів, то можемо і Нестора Шуфрича вважати закарпатцем, але на посаді міністра з надзвичайних ситуацій він для Закарпаття нічого не зробив, навпаки, створив чимало проблем кадровими призначеннями в області. Навіть ті кошти, які планувалися за протипаводковими програмами, познімав і його єдиний у ранзі міністра візит на Закарпаття не приніс краю нічого, крім проблем. Тому не вважаю, що Шуфрич у списках Партії регіонів є закарпатцем.
Представлений там же Сергій Мошак теж нині не проживає в Закарпатті, і я впевнений, що нічого для області не робитиме.
Щодо БЮТу. Олександр Кеменяш зберіг своє місце у списках, але більше нікому із закарпатців ця політична сила не довірила представляти область у парламенті.
Так само «народники». Представники команди Ратушняка (Сятиня, Бедь, Антал, Ванжурак), швидше всього, «непрохідні» і навряд чи візьмуть місця, які їм запропоновані у списках. Такі розклади говорять про недовіру керівництва БЮТу до закарпатської організації. Напевно тому, що Сергій Ратушняк, беручи на себе керівництво обласною організацією, образно висловлюючись, розкладає яйця в різні корзини: половину своєї команди «делегував» в Народну партію, а іншу половину (Бобкова, Алєнтьєву) – у Партію регіонів. На всяк випадок, так би мовити.
Соціалісти взагалі, вважаю, не наберуть голосів і сумніваюся, що Михайло Товт стане депутатом, а якщо раптом і стане, то сумніваюсь, що працюватиме на користь нашого краю. Ось і виходить, що з тих, хто потрапив у прохідні частини списків і працюватимуть для області, я бачу майбутніх кандидатів лише з блоку “Наша Україна – Народна самооборона”. Всі надії на Ігоря Кріля, Василя Петьовку, Станіслава Аржевітіна, Миколу Ковача. Вони довели, що вміють працювати і прагнуть якнайбільше зробити для Закарпаття.
