18 березня минув рік із часу підписання Президентом Указу про призначення Олександра Ледиди головою Закарпатської облдержадміністрації. З цієї нагоди журналісти з нетерпінням очікували прес-конференції губернатора. Перед тим в одному зі своїх інтерв’ю він пообіцяв її організувати: «Зустріч з журналістами обов’язково відбудеться, ситуація цього вимагає…
Обов’язково буде, а про точний час цієї зустрічі ми вам повідомимо». Проте… мовчать, як риба. Ми вирішили зачекати ще місяць. Усяке ж буває: може, чоловік зайнятий державними справами і не має години на спілкування з мас-медійниками. Та час пройшов, а змін – жодних. На жаль, виявилося, що ціна цій обіцянці, як і десяткам інших, розданим за рік губернаторства, – копійка. Або лупина, як сказали б на Закарпатті. Та все ж, оскільки відкладати далі нікуди, спробуємо коротко проаналізувати підсумки річного перебування пана Ледиди на посаді голови ОДА.
Казала Настя: як удасться
Коли Глава Президентської Адміністрації Сергій Льовочкін представляв Олександра Олександровича того пам’ятного березневого дня, він «нарізав» новому губернатору декілька стратегічних завдань. Новопризначений керманич краю мав перестати займатися політикою, сформувати команду і боротися з трьома основними бідами – кризою, повінню і корупцією. Як показав час, з жодним із цих завдань губернатору впоратися не вдалося. Навіть на трієчку, не те що на п’ятірку.
Візьмемо перше. З політикою Олександр Олександрович «порвати» так і не зміг. Він чомусь обрав популістський підхід, відшліфований ледь не до ідеального блиску Юлією Тимошенко. Закарпатський губернатор надзвичайно багато обіцяє. І при цьому хоче всім догодити, що апріорі неможливо. Та якщо минулого року це ще можна було виправдовувати місцевими виборами, то нині логіку такої поведінки збагнути важко. Хіба що губернатор знає те, чого не знаємо ми. Наприклад, що парламентські вибори відбудуться не 2012 року, а раніше. Тож, сподіваючись змінити губернаторське крісло на депутатське, і не міняє риторики.
Якби тепер почати перераховувати все, що обіцяв і далі вперто обіцяє губернатор, замість сторінки під цей матеріал слід було б віддати цілий газетний розворот. Наведемо приклад із архіву річної давнини, з прес-конференції 29 квітня 2010-го. До речі, якщо на старті губернаторської кар’єри Олександр Ледида давав їх регулярно, то зараз він уже ледь не ховається від преси, бо відповісти на запитання про обіцянки-цяцянки по суті нічим.
Так-от, тоді голова ОДА оптимістично запевняв, що ось-ось в області буде відновлена санавіація, уточняв, що літатимуть два гелікоптери, і переконливо ділився деталями: гроші на зарплату двом пілотам і необхідне пальне виділять із бюджету. Але – як не було, так і нема.
Тоді ж добре обізнаний у тонкощах туристичного бізнесу (з власного ж, не чужого досвіду) губернатор критикував попередників, що ті працювали хаотично, не мали чіткого бачення, як має розвиватися туристична сфера і, відповідно, конкретної програми розвитку галузі. Голова ОДА говорив, що будуть розроблені генплани усіх територій, вони стануть доступні, й інвестори, мовляв, глянуть на папірь, тицьнуть пальцем і скажуть – туй мені дайте землю. А далі як привезуть сюди грошей, як набудують хоромів… Цього теж – як не було, так і нема.
Тоді ж, скажімо, Олександр Олександрович обіцяв збудувати за спонсорські гроші льодовий палац в Ужгороді. За рік спромоглися лише на ковзанку і один хокейний турнір. Мали добудувати хірургічний корпус обласної лікарні, а натомість, кажуть, десь зник, будівельник-підрядник, який виграв тендер. Обіцяв губернатор аеропорт в Ужгороді осучаснити – відмінили взагалі й ті кілька рейсів на Київ, що були. Про суперсучасне медичне обладнання на 30 мільйонів, яке «вже на днях» мали завезти в область якісь швейцарці, соромно й нагадувати…
Збірна області. Аматори
З командою професіоналів, яку губернатор мав сформувати, приблизно така ж сама ситуація. Уже цього року Олександр Олександрович, коли зайшлося про його команду, якось сказав: «Зрозуміло, що відразу складно підібрати людей, котрі б стовідсотково відповідали вимогам, що ти перед ними ставиш. Але, водночас, відбиралися кращі з кращих».
Перший «кращий із кращих» соратників губернатора майже одразу після призначення на посаду начальника обласного земельного управління «погорів» на хабарі, був звільнений і зараз чекає на судовий вирок. Ще один начальник – уже лісового управління – так допрацювався, що поклав на коліна лісову галузь краю, цим самим заслуживши недовіру депутатів обласної ради, яку йому й висловили – публічно, на сесії. Деякі інші «кращі» нічим від згаданих двох не гірші.
Та найбільший мінус губернатора в тому, що йому не вдалося зробити головне – вибудувати вертикаль область–райони. За рік Президент звільнив із посад п’ятьох керівників райдержадміністрацій, призначених за особистим поданням Олександра Ледиди. Чи можна казати, що керівник області знає, чим вона живе, якщо його «вуха й очі» – непрофесіонали? Звичайно, що ні.
Або ще одне. За рік два заступники голови ОДА, які починали з губернатором «будувати нову Україну» і мали, за висловом самого Олександра Олександровича, «запустити Європу в Україну через Закарпаття», – уже не при справах. Точніше, при справах, але дрібніших.
І останній штрих про команду. Кажуть, що коли Віктор Балога проводив у Солотвині нараду і повідомив, що Закарпатська адміністрація, оскільки їй делеговані відповідні повноваження, має оперативно і якісно реалізувати заплановані рятівні заходи (відселити людей із небезпечної зони, збудувати школу, садок, перенести комунікації і т.д.), а Кабмін необхідні гроші виділить, Олександр Ледида написав Міністру записку – «Нам не треба». Губернатор, очевидно, розумів, що з такими професіоналами братися за настільки масштабну й серйозну роботу, а ще відповідати за 150 державних мільйонів – мало не самогубство. Але що поробиш, назвався грибом – лізь у кошик. Тому й каже губернатор в інтерв’ю, що «на сьогодні мене відсотків на 80 задовольняють професійні якості членів нашої команди». А сам тим часом у ручному режимі і з допомогою телефонного права підчищає огріхи своїх соратників.
Дерти так безбожно більше не можна
От ми й підійшли до двох наступних завдань Льовочкіна, які мав виконати Олександр Ледида: боротися з корупцією і захищатися від повеней. Здавалося б, із повенями усе просто – попередня влада заклала такий фундамент, що зараз – лиш тягни собі, посвистуючи, стіни. Але на ділі все не так.
По-перше, люди скаржаться, що гроші, виділені як компенсації постраждалим під час грудневих паводків, поділили якось неправильно, і насправді компенсації отримали не ті, кого топило. По-друге, з мільйонами, що їх уряд виділив на ліквідацію наслідків повеней (насамперед ідеться про гроші на розчищення русел річок, каналів і рівчаків), теж не все чисто. У минулому номері ми писали, яку аферу провернули, коли чистили канал «Яруга» на Мукачівщині, – тоді УБОЗівці виявили, що за призначенням використали лише третину з виділених мільйона двохсот тисяч гривень, а 750 тисяч щезли, ніби їх і не було. Обізнані люди подейкують, що такий канал – не один на Закарпатті.
Взагалі з фінансовою дисципліною в нинішньої влади проблеми. Щоправда, поки що з високопосадовців упіймали на гарячому тільки згаданого на початку матеріалу головного земельника області. Але то не дивно, бо ж усім відомо: риба гниє з голови, а деруть її з хвоста. Так і в нашому випадку – що не тиждень, то нова інформація про виявлення хабарника. Останнім було повідомлення про працівника ОДА, який вимагав і отримав 250 «зелених» за посвідчення тракториста. А вже у день, коли верстався номер, повідомили, що на хабарі попався начальник однієї з районних державних насіннєвих інспекцій.
Готуючи цей матеріал, ми заради інтересу переглянули повідомлення про фінансові порушення і виявлені випадки хабарництва впродовж тільки двох останніх місяців. Тут, крім згаданого, маємо і головного санітарного лікаря Тячівщини, і відділ культури Тячівської РДА, і чиновника облуправління лісового і мисливського господарства, і начальника управління культури виконавчого комітету Берегівської міськради, і директора районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, і заступника директора «Закарпатагролісу», і посадовця Хустського міськвідділу міліції, і головного лiкаря однієї з районних ветеринарних лiкарень... І це все лише за два місяці!
Хтось, може, скаже – то сезонне (наприклад, скоро Великдень, гроші потрібні). Але ж ні. От беремо інформацію СБУ: минулого року за вимагання і отримання хабарів було порушено 10 кримінальних справ. Попалися шестеро співробітників УМВС, державний виконавець Тячівського райуправління юстиції, вже згадуваний начальник Головного управління Держкомзему, начальник Закарпатської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», старший державний виконавець Мукачівського міськрайонного управління юстиції і двоє співробітників відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВСУ в Закарпатській області. І це все – лише ті справи, які виявила Служба безпеки. А ще ж є міліція, прокуратура, КРУ і десятки, якщо не сотні випадків, які так і не «засвітилися» в пресі, бо проблему вдалося вчасно вирішити.
А ви, хлопці, борітеся. Гляди, й поборете.
Любе дзеркальце, скажи
На цьому завершуватимемо. Наостанок кілька слів про те, як же сам губернатор оцінює свій «рочок». В одному з інтерв’ю Олександр Олександрович, розповідаючи про досягнення, такого наплів, що хоч стій, хоч пади. Пригадалося, як у звіті про перші сто днів роботи нинішньої влади писали, що губернатор разом зі своїми заступниками доклав максимум зусиль, аби в усіх школах області провели свято останнього дзвоника. Тепер маємо щось подібне.
«Перше, чого ми домоглися, – каже губернатор, – вивезли минулого року з області геть увесь премікс. Розробили й програму очищення області від інших отрутохімікатів, яких плануємо позбутися цього року. Ці проблеми не вирішувалися впродовж 15 років». Насправді, все зовсім не так. Кожен, хто хоч трохи цікавиться життям краю, добре знає, хто і коли почав вивозити з області небезпечну хімічну гидоту.
Далі губернатор похвалився, що Закарпаття є єдиною областю, де в усіх 24 обласних установах охорони здоров’я безкоштовно надаються медикаменти. Це також заслуга попередньої влади на чолі з Олегом Гаваші, а нинішні керманичі довели до того, що швидкі в районах не їздять до хворих, бо через проблеми з тендерами немає пального. А в школах у деяких районах батьки змушені платити за обіди своїх дітей, тому що обов’язкове гаряче харчування, передбачене законом, там не зуміли організувати.
Ще до здобутків своєї команди пан Ледида зачислив те, що «системно починаємо працювати з утилізацією побутових відходів» (насправді системно працювати в цьому напрямку почали давно і, до речі, не Олександр Олександрович). І останнє, чим зміг похвалитися губернатор – будівництвом 19 сучасних футбольних полів зі штучним покриттям. От тут не маємо що заперечити: що збудували, те збудували. До речі, якщо голова облдержадміністрації колись виконає ще одну обіцянку – реконструює площу Народну і встановить там Дошку пошани – першим пропонуємо повісити там відповідального за штучні футбольні поля. Бо ж негоже виставляти напоказ інші кандидатури «кращих із кращих», якщо через рік їхньої роботи до заслуг своєї команди доводиться приписувати чужі здобутки.
І останнє. Підсумовуючи свою річну роботу, Олександр Ледида гордо заявив: «Якщо порівнювати рівень життя на Закарпатті, то я можу сказати так: він найкращий серед решти регіонів України». Мабуть, саме тому Віктор Янукович за 13 місяців губернаторства Олександра Ледиди так жодного разу й не навідався до нашої області...
