До нього можна ставитися по різному, але очевидним є те, що він одна з найпублічніших людей в громадсько-політичному житті Закарпаття. Він знакова особа серед політичної і юридичної еліти Закарпаття, яка має власні принципи, погляди і переконання та вміє їх відстоювати.
Попри те, що Ви мукачівець, Вас нерідко можна зустріти і в обласному центрі. Які інтереси приводять Вас сюди?
Як Голова Ради адвокатів Закарпатської області я майже щоденно, після 14-ї години працюю в ужгородському офісі Ради адвокатів та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що розташований за адресою вул. Фединця, 14. Крім того, в обласний центр мене приводять й інші питання, пов’язані з діяльністю очолюваних мною громадських організацій.
Серед Ваших офіційних і громадських посад фігурує і «радник голови облради». Що входить до Ваших обов’язків у цьому контексті?
На Закарпатті довготривалий період відбувалося протистояння між різними адвокатськими групами, яке ще було штучно загострено тим, що у процес формування органів адвокатського самоврядування на Закарпатті грубо втручалося колишнє керівництво Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Закарпатська обласна рада на чолі з її головою, Іваном Балогою, на яку за чинним тоді Законом «Про адвокатуру» було покладено функції формування регіональних органів самоврядування, допомогли відстояти незалежність крайової адвокатури та обрати такі органи адвокатського самоврядування, які б відображали інтереси переважної більшості адвокатів регіону. В той період я був призначений радником голови обласної ради з правових питань та представником обласної ради в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Закарпаття. Пізніше мене обрали Головою ради адвокатів нашого регіону. Я думаю, що цілком логічно, що радником голови обласної ради з правових питань є один з керівників крайової адвокатури.
Ви заможна людина? Що становить Ваш основний прибуток?
Питання заможності, як і питання успіху, носить дуже суб’єктивний характер, і є індивідуальним оціночним судженням. Що вам сказати з цього приводу – я маю чотирикімнатну квартиру у центрі міста. Крім того, теж у центральній частині міста у мене є два офіси, де працюють адвокати і діють громадські організації, які я очолюю, зокрема – Мукачівська міськрайонна спілка підприємців. Є у власності автомобіль. Також я роками колекціоную книжки, у мене одна з найбільших бібліотек в Закарпатті, де багато цінних видань, усього більше 13 тисяч примірників. Ну порахуйте ціну, якщо навіть по 100 гривень. Інше. Я колись працював художником, з тих пір колекціоную картини. У моїй колекції їх більше сімдесяти. Як адвокат, заробляю непогано. Маю роками сформовану клієнтську базу. Підсумовуючи, скажу, що я вважаю себе самодостатньою у фінансовому плані людиною.
Адвокати, як і спортсмени, добре знають ціну як перемог, так і програшів. Як вважаєте, Ви вмієте програвати? Який у Вашому розумінні секрет успіху?
За своє життя я багато разів починав усе з початку. Принципово вважаю, що без програшів не може бути перемог. Мій улюблений політик і державний діяч Уїнстон Черчіль говорив: «Успіх – це вміння рухатися від невдачі до невдачі, не втрачаючи ентузіазму». А китайський філософ Сюнь Цзи писав: «Невдаха тільки й говорить про минуле, посередності думають лише про сьогодення, а переможець – про майбутнє». Не буває без поразок перемог, і той, хто не знав поразок і не загартований у боротьбі, навіть якщо досяг якогось тимчасового успіху, обов’язково, з моєї точки зору, має зазнати поразку. Знову процитую Черчіля: «Доля – продажна дівка, її потрібно брати за гортанну, і не відпускати, поки не отримаєш від неї усе, що хочеш». Впевненість, рішучість, прорахунок і навіть ризик – це і є секрет успіху з моєї точки зору. Може забагато цитат, але оскільки це цікаве питання, наведу ще Шарля де Голля: «Обережність властива багатьом. Рішуча дія властива тільки одному – переможцю».
Серед закарпатських адвокатів чимало екстравагантних особистостей. Це зумовлює сама професія чи така ситуація – саме закарпатська «родзинка» адвокатури?
Ви знаєте, справжній адвокат, як і художник, і письменник, і журналіст є творчою особистістю. А для будь-якої творчої особистості екстравагантність підкреслює індивідуальні риси і є частиною способу життя. Це цілком природно.
Зараз неможливо оминути питання Майдану. Як реагуєте на події у країні Ви?
Неоднозначно. Зараз Україна по суті знаходиться на небезпечній межі, перейшовши яку ми можемо потрапити у вир громадянської війни. Процес може стати неконтрольованим. Наша держава є складною історико-культурною спільнотою, у якої відсутня інтегруюча національна ідея. А тому держава ментально, ідеологічно, світоглядно по суті розділена на два табори. На жаль, я не бачу у нас загальнонаціональних лідерів на зразок Шарля де Голля, які би змогли стати дійсними моральними авторитетами для нації, і об’єднати її в процесі державотворення. Це стосується як влади, так і опозиції. Але маємо те, що маємо. Я глибоко переконаний, що конфлікт має бути владнаний виключно законними і політично-прагматичними методами, шляхом консенсусу і взаємних компромісів. Це якщо ми хочемо зберегти нашу державу і її єдність. А якщо хтось керується виключно власними амбіціями, і не може їх приборкати, наслідки будуть дуже негативні. У тому числі для тих, у кого політичні амбіції затьмарюють розум. Давайте закличемо міжнародних посередників як з заходу, так і з Росії, вгамуємо емоції, і припинимо конфлікт, поки ми ще не перейшли межу неповернення.
Вам комфортно у Мукачеві? Ніколи не планували перебратися до столиці чи взагалі за межі України?
Ви знаєте, як говориться у прислів’ї, кожен сходить з розуму по-своєму. Я не люблю подорожувати, для мене дискомфортно виїжджати за межі Закарпаття навіть до Києва. Я люблю своє місто і свій край, вважаю, що місцевий патріотизм – позитивне явище, яке нічого не має спільного з регіональним сепаратизмом, і тому за жодних обставин, які б політичні, суспільні чи економічні кризові явища не відбувалися у державі, не виїду за межі України, та ніде, крім України, не хотів би жити.
Колись Ви очолювали спортивну федерацію, а сьогодні – Раду адвокатів Закарпатської області. Як східні єдиноборства та кікбоксинг пов’язані з адвокатською роботою?
І там, і там потрібна впевненість, знання, досвід, аналітика. І там, і там, потрібні бійцівські якості.
У суді завжди йдеться про долі і життєві ситуації. Чи не потребуєте допомоги, скажімо, особистого психолога після роботи?
У свій час я цікавився працями Фрейда, Юнга, Ясперса, інших психологів та психоаналітиків. Думаю, що владнати будь-які проблеми психологічного характеру можу самотужки. А взагалі, люблю спілкуватися з жінками, яким симпатизую, для мене вони – найкращі психоаналітики.
Попри те, що Ви – один з найпублічніших політиків і бізнесменів Закарпаття, у «відкритих джерелах» майже немає інформації про Ваше особисте життя. Це принципово?
У кожної людини є якісь глибоко внутрішні, індивідуальні риси і особистісні життєві ситуації. Я не дуже люблю говорити про своє особисте життя. Це – один з моїх принципів.
Колись відомий письменник Селінджер писав, що сила жінки – у її слабкості. Я ціную у жінках жіночість, індивідуальний шарм, скромність, безперечно вміння гарно виглядати і бути привабливою, а ще – ерудованість. Можливо, я – старомодний, але не сприймаю занадто емансипованих жінок. Шерон Стоун для мене набагато менш приваблива, ніж Шарліз Терон. А пісні Алсу мені подобаються більше пісень Мадонни. Образ тургєнєвської дівчини повинен бути прикладом і для сучасних жінок. Ну не подобаються мені занадто самовпевнені бізнес-леді, я не думаю, що надмірна емансипованість імпонує переважній більшості сучасних чоловіків. Може я помиляюсь, але кажу, як вважаю – читайте, дівчата і жінки, Селінджера: «Сила в слабкості».
У чоловіках?
Рішучість, впевненість у власних силах, стратегічне мислення і аналітичний розум. А по відношенню до жінок – галантність. Звісно, якщо вони живуть за принципами Селінджера.
Ви здобули 3 вищі освіти, є одним з засновників громадського об’єднання «Центр журналістських досліджень». Все-таки, хто Ви за стилем мислення – гуманітарій чи технократ?
Безперечно, гуманітарій. Розсмішу вас – я до сих пір не вмію користуватися комп’ютером.
Ви брали участь у всіх виборчих кампаніях на Закарпатті і в Мукачеві зокрема, балотувались навіть на виборах до Верховної Ради.За оцінками одного з найпрестижніших українських медійних видань «Деловая столица», які давали оцінку виборчим кампаніям в Мукачеві, цитую: «Експерты считают, что господин Фазекош в качестве представителя третей силы может стать серьезным претендентом на пост градоначальника».Чи будете брати участь у виборах?
Мене цілком задовольняє реалізація своїх планів і досвіду через Раду адвокатів Закарпатської області й інші громадсько-політичні організації, які я очолюю. Що буде далі, покаже життя, і конкретні ситуації. Поживемо – побачимо. Хоча, як писав Шіллер: «Судьба – изменчивая шла путем привратным, нежданное смешав с невероятным». А взагалі вважаю, що у органах державної влади та місцевого самоврядування повинно бути більше юристів, професійних політиків, які мають аналітичне мислення і бачать розвиток держави в контексті тих глобальних світових процесів, що зараз відбуваються, зокрема, затяжної економічної кризи. У владі потрібні аналітики, а не вузькі спеціалісти. Хоча вони теж мають бути. Взагалі зараз у нашій державі відбуваються дуже складні процеси, і важко сказати, хто де і в якій формі буде в них брати участь. Тому поживемо – побачимо.
Якщо б не політика і не адвокатська робота, який фах хотіли б спробувати? Яка невідома Вам професія приваблює найбільше?
Я з задоволенням цікавлюся історією. Погано, що тепер майже ніхто не читає художньої літератури, усі підсіли на інтернет. Не говорять нічого зараз майже нікому письменницькі імена Хаггарда, Купера, Стівенсона, Дефо, на яких виросли цілі покоління. А ще я дуже люблю фантастику, як наукову, так і фентезі. Дотепер її читаю і колекціоную. Можливо, писав би фантастичні романи. Спробував би дотягнутися до планки, піднятої братами Стругацькими у їх культовому романі «Важко бути Богом».
Продовжуючи припускати в уяві, що б Ви сказали Богові, якби мали можливість такої розмови?
Я радий, що остаточно переконався, що Творець є.
З ким із відомих із всесвітньої історії людей Ви хотіли б зустрітися за кавою, поговорити?
З усіма харизматиками, починаючи з Юлія Цезаря, Атілли, Чингізхана, а особливо було б цікаво поспілкуватися з Володимиром Ульяновим Леніним і спитати про його думку за чашкою кави, що він думає про сьогоднішню революційну ситуацію в Україні.
Хто з сучасників є для Вас орієнтиром? За кимось звіряєте власні думки? До кого прислухаєтеся?
Важко знайти сьогодні справжніх авторитетів, наприклад, у політиці. Нема тепер Рішельє, Шарлів де Голлів, і Ден Сяо Пінів. Моральних авторитетів теж треба шукати, хоча звісно, вони є. Той же Далай Лама.
Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація, що Ви – один з організаторів конкурсу «Місіс Закарпаття – 2014». Чому ця сфера громадської роботи зацікавила Вас?
Тому що у подібних заходах я в тій чи іншій формі беру участь вже давно. На Закарпатті ще не було конкурсу краси серед «Місіс», були тільки «Міс». А відкрити свою індивідуальність, шарм, передати позитивну енергетику, треба надати можливість не тільки дівчатам, а й жінкам. А як член журі цього конкурсу, буду голосувати за той образ жінки, який намалював Селінджер.
Що Ви робите, коли є нагода відпочити від адвокатури, від іншої діяльності, загалом від «офіціозу»?
Читаю книги. Наразі закінчую працю Еріка Берна «Трансакционный анализ в психотерапии». Паралельно читаю фентезі Крістофера Сташефа «Маг с привидениями».
Ви любите каву?
Дуже. В день випиваю до семи чашок.
Ви гурман?
Ні. Моя улюблена страва – сильно смажена картопля з салом. А ще я люблю усілякі мучні страви – пиріжки, вареники і пельмені. Знаєте, колись слухав по радіо прикольну і стьобову пісню, наведу один куплет: «Ми вареники їмо, на Росію плюємо. Нам і Штати не указ, ми догодним їх за раз. Скоро будем жить як німці, от такі ми українці». Пожартую – можливо, любов до вареників об’єднає українську націю.
Про що Ви мрієте?
Про дуже багато. А взагалі, моє життєве кредо – невпинний рух і подолання все нових і нових бар’єрів. Шопенгауер писав: «Рух – все, кінцева мета – ніщо». Треба мати багато мрій. Фантазію, щоб ці мрії малювати, і головне – щоб вони втілювались в життя.
Якби Ви писали книгу про своє життя, як назвали б її?
Відповідь на це питання витікає з попереднього, а ще з мого розуміння успіху. Можливо, це буде дуже пафосно, але відповідає моєму баченню реалізації особистості шляхом боротьби за лідерство, і неважливо, в якій сфері – політиці, юриспруденції, особистому житті – «Моя боротьба». Не треба плутати з «Майн Кампф» Гітлера – нічого спільного.
Хто дав Вам найцінніший життєвий урок?
У моєму житті було багато ситуацій, коли мені давали уроки. Як позитивного, так і негативного характеру. Не можу зараз одразу визначити, який був найбільш важливим, але за своє життя зрозумів одне – за все у житті треба платити свою ціну. В одному зі своїх інтерв’ю моя улюблена кіноактриса Шарліз Терон сказала: «Безкоштовно в цьому житті нічого не дається. За все потрібно платити. Навіть за подарунки. Я кожен день чекаю, коли прийде мій час сплачувати по рахунках, виставлених долею».
Чи можете озвучити якийсь із своїх планів або ідею, яку було б добре втілити на Закарпатті?
Дуже важко їх всі висловити. Одну з них я реалізовую зараз – це проведення конкурсу краси «Місіс Закарпаття».
Що заважає Вам у житті і що підтримує?
Заважає посередність і бездарність, якої зараз, на жаль, у суспільстві вистачає. Допомагає внутрішня впевненість у своїх силах і впевненість у перемозі у будь-якій справі, яку я починаю. Знаєте, люблю Хемінгуея. Він писав: «Мужчина не должен умирать в постели, если он – настоящий мужчина. Он должен умирать только в бою от пули в лоб».
Що гарантовано піднімає Вам настрій?
Радянські кінострічки на кшталт того самого «Барона Мюнхаузена», «Вбити дракона» та «Звичайного дива». Марк Захаров – геніальний кінодраматург. Геніальні слова: «Самые страшные вещи делаются с умным выражением лица. Улыбайтесь, господа».
Галина Голубка. Фото: Володимир Твердохліб
