Впливове американське видання Foreign Affairs опублікувало аналітичну статтю під недвозначною, хоча і запитальною назвою "Угорський Путін?" (The Hungarian Putin?).
Вихід цієї статті, мабуть, невипадковий - і приурочений до візиту російського диктатора В.Путіна до Будапешту, де він має зустрітися з угорським прем'єр-міністром В.Орбаном. Якщо з першим все вже більш-менш зрозуміло, то другий, здається, вирішив "переймати досвід" - Орбан підтримує та заохочує ідеї закордонних угорських автономій за російським сценарієм. Наразі лише на словах...
"Коли в 2010 і 2012 роках Угорщина прийняла закон, що дає право угорцям, які живуть за кордоном, отримувати угорський паспорт і, відповідно, брати участь в угорських виборах, це роздмухало небезпечне націоналістичне полум'я, збільшивши побоювання з приводу сепаратистських рухів в угорських спільнотах за межами країни.
Справді, невгамовний прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан часто заявляв, що угорська нація не закінчується на кордонах держави; скоріше, вона закінчується на тих угорцях, які опинилися у важкому становищі в Румунії, Словаччини, Сербії та України, коли Версальська угода відрубала дві третини угорській території. Враховуючи паралель з Росією, де надання російського громадянства українцям і абхазцям було передвісником вторгнення, спостерігачів можна пробачити за нервове відчуття", - пише Foreign Affairs.
Видання зазначає, що "Орбан, звичайно, тисне на націоналістичну ностальгію, коли говорить про угорців, які перебувають за кордоном, але його мета не є аналогічна цілям російського президента Володимира Путіна".
Насамперед Орбан думає про голоси виборців. І робить все можливе з 2010 року, аби більше ніколи не програти вибори, ставши "віртуозом передвиборних махінацій світового класу".
Заручившись шаленої підтримкою виборців у 2010 році і змінивши електоральну систему, вже у 2014 році його партія Фідес зуміла зайняти дві третини місць в парламенті маючі лише 45% голосів підтримки. "І навіть якщо Фідес програє вибори, Орбан так змінив систему, що призначення від Фідес в управлінні інформацією, прокуратурі, управлінні державного контролю, центральному банку, і президентському офісі будуть як і раніше володіти істотною владою".
За висновками американського видання - "робота Орбана з угорцями за кордоном аналогічно повинна розглядатися в якості електоральної стратегії".
Після того як у 2010 році Фідес проштовхнув закон про спрошене набуття громадянства для закордонних угорців, близько 675,000 етнічних угорців скористалися наданою можливістю. У 2014 році 130,000 із цих нових "подвійних громадян" мали можливість проголосувати - і 95% з них, звісно, вибрали Фідес.
Звісно, на наступних виборах в 2018 році, Фідес хоче і може отримати від цієї групи закордонних угорців ще більше голосів. Відповідно це мотивує Орбана, аби ще більше етнічних угорців отримували паспорти і голосували, особливо в регіонах, де підтримують Фідес.
"Крім голосів, Орбан також розглядає угорців, які перебувають за кордоном, як спосіб вирішити демографічну проблему його країни. Будучи нацією в 10.6 млн на 1988 рік, Угорщина відтоді втратила 700,000 людей за 27 років, в більшості своїй з причини міграції та зниження народжуваності".
У той самий час Орбан виступає в цілому проти імміграції, особливо щодо людей з іншого культурного середовища. Саме про це він чітко висловився після атаки на редакцію Charlie Hebdo в Парижі.
"А ось угорська діаспора здатна допомогти Орбану осягнути неосяжне. І в цьому його стратегія схожа на російську, яка також заохочувала росіян, що живуть за кордоном, повертатися додому з інших республік колишнього Радянського Союзу", - йдеться у статті Foreign Affairs.
У своїх заявах Орбан часто використовує чисто націоналістичні послання.
"Приміром, він заохочує ідею "автономії" і говорить про націю, яка виходить за нинішні кордони. Одне можливе пояснення такої розбіжності полягає в тому, що він готується до Європи, де домінує Росія, в якій Угорщина зможе отримати назад (принаймні символічно) деяку частину своїх колишніх територій.
Орбан може плекати деякі надії, що Путін зробить все як Адольф Гітлер в 1938 році: поверне Угорщині території, втрачені в Тріаноні. Це нереально; хоча кордони в Європі після (анексії) Криму справді тепер здаються більш гнучкими, ніж раніше. Але більшість етнічних угорців за кордоном не підтримують агресивних рухів за автономію, оскільки розуміють, що стануть першими жертвами ірредентизму".
Закордонні угорці у більшості справді схиляються до підтримки політичних сил, але таких, що спрямовані на мирне співробітництво угорських, румунських, сербських і словацьких політичних сил.
Наприклад, у Трансільванії, де сконцентрована велика кількість угорців, прихильників Фідес лише одна четверта частина. Такий результат опитування громадської думки, проведене будапештських аналітичним центром Political Capital.
"А угорська радикальна, права, фашистська і іредентистська партія Йоббік практично не має підтримки серед угорців за кордоном, незважаючи на спроби побудувати мережу в угорських спільнотах і підігріти сепаратистські рухи.
Однак це не означає, що агресивні, сепаратистські політичні рухи, особливо з зовнішньою політичною підтримкою, не можуть діяти так, ніби за ними стоїть більшість - як це сталося у східній Україні.
Цього не сталося досі, але будь-яке націоналістичне та політичне використання угорців за кордоном в самій Угорщині може створити передумови для такого екстремізму і нестабільності в сусідніх країнах.
Ніде ця небезпека не була більш очевидною, ніж в Україні, де Орбан скористався політичним хаосом, щоб натиснути на питання угорської меншини (близько 200 тисяч угорців живуть в Україні) в Закарпатському регіоні Західної України, що межує з Угорщиною.
Тут Орбан повторив російських націоналістів, закликаючи до збільшення незалежності національних меншин в Україні. У своїй інавгураційній промові 10 травня 2014 Орбан заявив, що "угорці Карпатського басейну заслуговують подвійного громадянства, прав і навіть автономії. Таке наше чітке очікування від новосформованої України".
Не дивно, що ця промова призвела до деяких дипломатичним хвилювань. Подібні заклики завдавали Угорщині проблем і раніше: у договорі 1996 її змусили припинити і надалі утримуватися від закликів до автономії угорців, які живуть в Румунії, в якості умови членства в Європейському Союзі. Європейський Союз може зберігати мир серед своїх країн-членів, але Україна перебуває за межами ЄС.
З урахуванням такого підходу до політики Орбан може вийти за межі демократичної респектабельності, але поки не відійшов від європейських норм цілком. Його підхід до закордонних угорців вписується в цю картину. Він грає з м'якою ревізіоністской політикою (і в цьому не унікальний: подвійне громадянство з правом голосувати також є практикою для Хорватії та Румунії). Але він чинить так в основному для завоювання голосів у своїй країні, а не в цілях розпалювання серйозного етнічного конфлікту. Досі його стратегія працювала. Але ця крихка рівновага може бути з легкістю зруйнована", - попереджають аналітики Foreign Affairs (серед авторів, до речі, двоє угорців).
Підготувала редакція Мукачево.Net
