Що таке "екзорцизм"? Як уберегти себе від нападків злого духа? Що представляють собою ченці-домініканці та як стати членом Братства святого Розарія? На всі ці та багато інших питань, в інтерв'ю Мукачево.net, відповів єпископський вікарій, екзорцист Мукачівської дієцезії РКЦ – отець Сворад Дуда.
– Ви народилися у Словаччині, але вже кілька років живете в Україні. Утім і подорожуєте досить часто. Де себе відчуваєте найкраще?
– Вдома (усміхається – ред.). А мій дім – тут, на Закарпатті. Так, я часто їжджу до Словаччини, але вже там почуваю себе гостем, не господарем. Я тут вже близько п’ятнадцяти років, тому вже давно прийняв місцевий менталітет і звик до звичаїв та традицій народу Закарпаття.
Впевнений я завжди був тільки в одному, що де би ти не був – люди всюди однакові, тільки трохи різняться менталітетом. Дивлячись за роботою своїх колег, які так само як і я переїхали до різних країн, можу запевнити, якщо людина має бажання, то знайде сою другу Батьківщину будь-де. Все що ти робиш у цьому житті, чим би ти не займався – ти повинен любите це, і, звісно, любити те місце, де проживаєш і працюєш. Я одразу полюбив Закарпаття і відчуваю себе тут щасливим.
Отець Сворад проводить Святу літургію разом з єпископом-ординарієм Анталом Майнеком
– Чому ви переїхали саме до Закарпаття?
– Це вирішили замість мене настоятелі, я тільки дав згоду (посміхається – ред.). У нас, священників, так прийнято, що у більшості випадків нашу долю вирішує хтось інший. Але я вдячний Богу за те, що життя склалося саме так.
Як ви знаєте, сам я родом зі Словаччини, мальовничого округу Попрад, що розташований у підніжжі Високих Татр. Народився і виріс я у простій робочій сім’ї разом з п’ятьма іншими дітьми. На жаль, сталося так, що у дуже молодому віці Господь Бог забрав у нас маму, яку ми дуже сильно любили. Після закінчення середньої школи я пішов навчатись на маляра-каменяра, і вже армії здобув собі освіту.
Вже тоді я почув у собі якусь тягу до Бога, а служба в армії тільки укріпила мою християнську віру й любов до Бога. Хочу відмітити, що у нас була традиційно сильна релігійна сім’я, ми постійно ходили до храму та приймали святі таїнства євхаристії. Але, мабуть, в моєму життєвому виборі стати священиком дуже важливу роль зіграв наш духовний отець, який показав нам Божу любов, і направляв нас на істинну дорогу. Саме тоді, ще у підлітковому віці, він знайшов правильний підхід, тим самим назавжди змінивши моє життя.
Потім я навчався у духовній семінарії, після чого мене було направлено працювати на Закарпаття, чим я і завдячую Богу.
Служба Божа в день Святого Домініка (7 серпня 2010 року)
– Як гадаєте, що найчастіше спонукає людей та їхніх рідних приходити до вас, як до екзорциста?
– Біда, тільки біда. Дуже важко одним словом чи навіть цілим реченням охарактеризувати коло проблем, з якими люди звертаються до мене.
Дуже часто люди просять допомоги з бідами тілесними, моральними, духовними. Неодноразово до мене звертались батьки, маленькі діти яких, важко хворіли чи мали якісь вади духовні або тілесні. Приїжджають, звісно, люди зі своїми світськими проблемами, невезінням у справах, достатку. Бувають випадки коли люди, які мають невиліковні хвороби.
Багато раз я зустрічався з людьми, які страждають від якихось залежностей чи хочуть позбутись поганих звичок. Ну, і насамкінець, приходять люди в яких вселився злий дух, у різних формах та ступенях важкості.
Щоб захистите себе від нападків злого духа, в першу чергу, потрібно приймати святі таїнства євхаристії. Дуже важлива молитва і навернення до Бога, як основа життя християнина.
"...віра у Бога творить чудеса, тому що для Господа Бога не має неможливого"
– Чи є ще в Україні екзорцисти, окрім вас, і чи спілкуєтесь ви з ними. Чи може з кимось з-за кордону?
– Мабуть що є, але особисто я знаю не багатьох. За теренами Закарпаття у мене є друг, також священик-екзорцист – отець Йосафат. Також відганяють злих духів ще декілька священників римо-католиків та православних, читаючи «страшні молитви».
На Закарпатті є лише двоє екзорцистів, з якими я знайомий – це отець Мартин та отець Лонгін. У нас дуже хороші, дружні відносини.
Практично кожні два роки я їжджу до Польщі на реколекцію, де познайомився з дуже багатьма чеськими та словацькими екзорцистами. Ви знаєте, у Європі та Україні не так багато справжніх екзорцистів, так як це дуже важка, відповідальна робота, і не всі мають можливість нею займатись.
– Чи буває так, що ви розумієте, що не можете допомогти людині? Що робите у такому разі?
– На жаль, бувають і такі випадки. Це, в основному, стосується людей, в яких невиліковні важкі хвороби. Хоча, навіть, і в таких випадках намагаєшся максимально підбадьорювати людину, змусити її боротися внутрішньо.
Я вам хочу сказати, що у таких випадках важливу роль грає віра людини та молитва. Ми бачимо, що деякі хворі на рак люди живуть ще по 20 років, а декотрі – не витримують і року. Це результат віри і боротьби за своє життя.
У християнській вірі ти знаходиш любов до Бога, через яку приходить зцілення від будь-яких хвороб. Що я хочу цим сказати? Тільки одне – віра у Бога творить чудеса, тому що для Господа Бога немає неможливого.
"Дуже важлива молитва і навернення до Бога, як основа життя християнина"
– Ви п’ятнадцятий рік працюєте тут один. Якось ви розповідали про Отця Людвіга Мело, який занездужав через перенавантаження. Чи вистачає вам часу на все і чи не планують вам дати когось в допомогу? Можливо у вас є учні?
– Я б залюбки взяв собі когось на допомогу, бо мені дійсно важко одному. Але, на жаль, ніхто не має бажання. Екзорцизм в Україні тільки розвивається і дуже мало людей займаються цим. На щастя, у мене є два учні – це отець Євгеній з Києво-Житомирської дієцезії та отець-домініканець Віталій. Що зробиш, доводитися працювати одному. Але я вже змирився з цим.
– Розкажіть про особливості свого служіння як екзорциста? Люди часто мають суперечливі думки та знання про цю справу.
– Щоб бути екзорцистом не обов’язково бути монахом, чи навіть священиком. Екзорцизм – це не дар, а пряме прохання до Бога за вигнання демона з тіла. Іншими словами, священик молиться над людиною до Бога, благословляє на вигнання.
В період Середньовіччя, екзорцизмом займались не священнослужителі, а освячені християни. Але потім Свята Церква заборонила такі ритуали простим християнам, і дозволяла проводити їх лише священикам чи, навіть, єпископам. І, взагалі, єпископ – це перший екзорцист у кожній єпархії чи дієцезії.
Для того аби стати екзорцистом потрібна підготовка свого роду. Дуже важливо начитатись Божого слова аби потім не скоювати помилки, за які потрібно буде відповідати, і дуже щиро молитися, просячи Бога за зцілення.
– Розкажіть про домініканців в Україні та Закарпатті, зокрема.
– Між іншим, днями ми святкували День святого Домініка – отця-засновника нашого чернечого чину. Він жив і діяв у ХІІІ столітті. Орден отців-домініканців був сформований через потребу боротьби з єрессю на теренах Південної Франції. Катарці визнавали, що тіло людське настільки зіпсоване сатаною, що тільки терзанням та побиттям його можна вилікувати. Це дуже страшний обряд, проти якого боролись домініканці. Отець Домінік проповідував і бачив, що одному йому не справитись з цими єретиками та єрессю, тому вирішив заснувати чернечий чин, задля спільної боротьби через молитву і віру.
Взагалі в Україні є близько 30 священнослужителів ордену Домініка. На Закарпатті – з чоловіків я лише один, також є декілька жінок – монахинь, угорок та словачок.
Вступ до Домініканського ордену (терціари)
– Розкажіть про Братство святого Розарія. Не так багато людей знає щось про них.
– Отці-домініканці проявляють дуже велику увагу розвитку цього братства. Це дуже хороша ініціатива, на мою думку. Це не лише українське чи словацьке братство, воно міжнародне.
Одразу після переїзду на Закарпаття я зайнявся розвитком Братства святого Розарія, так як бачив, що його тут просто не існує. І рух став дуже популярним, особливо коли на допомогу в його розвитку були залучені віряни.
– В одному інтерв’ю ви сказали, що у Словаччині зареєстровано більше як 300 тисяч членів Братств. Що з цим відбувається в Україні?
– По цілій Україні нараховується близько 10 тисяч членів Братства. Але наші ряди дуже швидко розширюються.
– Як можна стати членом Братства?
– Це дуже просто. Якщо у твоїй церкві уже є члени Братства святого Розарія, то ти підходиш до священика, він спілкується з тобою, бачить твоє бажання і знає, що ти християнин, то ти отримуєш посвідчення і освячення у члени Братства. Будучи членом Братства, ти повинен молитися відповідні молитви за себе, за інших членів, за церкву. Кожен місяць проводиться літургія за всіх живих та померлих членів Братства. Це дуже хороший «духовний бізнес».
– У церков почали з’являтися останнім часом не лише сайти, але й сторінки у соціальний мережах. Розкажіть, як до цього ставитесь Ви?
– Я користуюсь комп’ютером та мережею Інтернет, але не є зареєстрованим у жодних соціальних мережах. Церква повинна рекламувати себе через всі засоби ЗМІ, особливо через Інтернет, щоб якомога більше людей закликати до себе, заради їхнього ж блага.
