В день всіх закоханих ділимося з вами короткими історіями видатних закарпатців, які вміли кохати так, щоб про їхні почуття люди говорили впродовж кількох століть.
Ілона Зріні та Імре Телекелі
За коханням цієї легендарної пари у свій час стежила вся Західна Європа. 34-х річна вдова, мати трьох дітей – хорватська княжна Ілона Зріні виглядала приголомшливо. Ніжна шкіра та обличчя, розкішне вбрання, на шиї – намисто з дорогоцінних каменів, на руках – персні з діамантами. Не дивно, що Великий князь Трансильванії Імре Текелі, навіть будучи молодшим за княгиню на 14 років, закохався у неї до нестями.
Чи могла жити без любові красива і дуже розумна жінка, що знала 10 мов, математику, балістику та інші науки? Ні, не могла. Тож відповіла молодому князю взаємністю. До того ж Імре Текелі теж був дуже привабним чоловіком, а ще впливовим трансільванським аристократом та відважним військовим діячем.
Вперше вони зустрілися в Чинадіївському замку, де згодом відбувалися їхні таємні зустрічі. Свої стосунки спочатку Ілоні довелося приховувати від ненависної свекрухи Софії Баторі. Лише після її смерті у 1680 закохані нарешті одружилися.
Одруження Ілони Зріні та Імре Текелі. Фото: Реконструкція весілля. Замок "Паланок" 2021 рік.
Доживала свій вік легендарна княгиня поряд з Текелі, але далеко від рідної землі. Після облоги Габсбургами мукачівського замку подружжя опинилося у Туреччині. Там у них був свій палац та прислуга. У важкий час їх підтримувало лише кохання. Пара намагалася народити дітей. Ілона двічі вагітніла, але ставалися викидні, тож нащадкам від цього палкого кохання так і не судилося з’явитися на світ. Княгиня померла першою, у віці 60 років. Майже одразу за нею з життя пішов й Імре Текелі.
Міклош Берчені та Крістіна Чакі
Ця пара закоханих є ключовими фігурами в історії Ужгорода. Крістіна походила з багатого роду, була справжньою красунею й освіченою жінкою, захоплювалася музикою і театром. Міклош Берчені - впливовим державним діячем, одним з лідерів антигабсбурзької національно-визвольної війни, генерал-майором повстанської армії. Коли вони зустрілися Міклошу було 22, а Крістіні аж 40. Та велика різниця у віці не завадила їм побудувати міцний шлюб, в якому панувало справжнє кохання й суцільна ідилія.
На момент зустрічі обоє мали трагічний досвід сімейного життя. Крістіна – двічі вдова, Міклош теж втратив дружину під час пологів й залишився сам з трьома дітьми. Після одруження графиня переїхала до коханого в Ужгородський замок. Привезла з собою дорогі меблі, картини, коштовності. Створила там атмосферу невичерпної радості і веселощів, перетворивши його зі звичайного провінційного укріплення в помпезний графський центр світського, культурного та політичного життя.
У вишуканому квітковому парку, що нині зветься Ботанічним садом, закохані часто проводили разом час, насолоджуючись один одним. Історики кажуть, що Ужгородський замок більше ніколи не знав такого розквіту, як в часи панування цього подружжя.
Але продовження історії цієї пари не таке яскраве. Після придушення визвольної війни Міклоша оголосили зрадником Батьківщини і він був змушений тікати до Туреччини. Крістіна Чакі, залишивши всі свої багатства, вирушила у вигнання за коханим, розділивши з ним важке емігрантське життя. Померла графиня у віці 69 років. За два роки після цього з життя пішов і Міклош.
Йосип Бокшай і Маргарита Арво
Ця пара зустрілася ще в стінах школи, але тоді він був її викладачем, а вона його ученицею. Попри молодий вік, вже в той час за спиною талановитого митця і професора здавалося було ціле життя: й участь у Першій Світовій війні, і російський полон, й активна громадська діяльність після. Але це не завадило чоловіку закохатися в чарівну й зовсім юну Маргариту, яка лише скромно посміхалася, дивлячись на свого професора. Дівчина була на 12 років молодшою за Йосипа, через що він тривалий час не наважувався освідчитися їй в коханні. Він навіть заручився з іншою – жінкою свого віку, а Маргарита погодилася вийти за молодого ужгородського хлопця. Але почуття професора й учениці виявилися занадто сильними. В останню мить, наче в голлівудському фільмі, обоє розірвали свої заручини й зізналися один одному у коханні.
У 1924 році пара побралася. Маргарита була його музою. Він малював її й поряд з нею почував себе справді щасливим. Незабаром плодом їхнього палкого кохання стало народження трьох діток. Різницю у віці подружжя зовсім не відчувало. Жінка всю себе присвячувала родині, а митець натхненний дружиною та дітьми, продовжував творити й заробляти гроші. У 1925 році сім’я почала зводити власне помешкання. Чоловік сам намалював попередній проект та ескіз фасаду і вже за два роки будинок був готовий, ставши справжньою окрасою тихого району Ужгорода. До речі, будинок зберігся і до нині.
В щасливий сімейний затишок, де панувала любов, дитячий сміх і легка, творча атмосфера втрутилася Друга Світова війна. Цей час став для Йосипа Бокшая та його родини справжнім випробуванням. Гімназію, в якій він пропрацював 26 років, закрили, а знайти нову роботу йому довго не вдавалося. Згодом справи налагодилися, але в зеніті своєї слави Йосип Бокшай захворів на цукровий діабет і швидко почав сліпнути. Він помер у 1975 році. Через вісім років не стало його дружини Маргарити.
Щирого та палкого кохання в історії Закарпаття вистачало
Чого тільки варті почуття Івана та Марічки із села Костилівка. Згідно з розповідями місцевих, закохані тримаючись за руки стрибнули у прірву, щоб назавжди залишитися разом, адже батьки забороняли парі одружуватися.
Після своєї трагічної загибелі закохані залишили в регіоні сакральне місце, що нині зветься «Скелями кохання». Туди пари з усієї України досі їдуть аби освідчитися один одному у своїх почуттях.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
