Правда, яку досі приховують в росії: чому 9 травня – не справжній День перемоги?

50
2

Десятиліттями ми вважали, що День Перемоги — 9 травня. Насправді ж нацистська Німеччина підписала Акт про капітуляцію у ніч 6 на 7 травня і свідками цього були 17 журналістів із різних світових видань, але їм категорично заборонили публікувати цю новину ще півтори доби. Не втримався написати правду для всього світу лише один з них.

"День перемоги" – свято, яке нині має для путіна сакральне значення, навколо нього російські пропагандисти побудували справжній культ. Але 9 травня – не справжній День перемоги. Акт про капітуляцію нацисти підписали кількома днями раніше. Чому в СРСР ретельно приховували дату закінчення Другої світової війни, - про це розповів Акім Галімов в проєкті "Реальна історія".


30 квітня 1945 року Гітлер застрелився у своєму бункері. Перед смертю він призначив наступника — головнокомандувача військово-морських сил Карла Деніца. Фюрер дав йому посаду президента Німецької імперії. Зважаючи на обставини, це була не нагорода, а величезний тягар. Третій рейх сипався, як картковий будинок.

2 травня капітулював Берлінський гарнізон. 4 травня німецькі війська в Голландії Дані Швеції та Північно-західній Німеччині. 5 травня припинила опір група армій G: Баварія і Західна Австрія. Того ж 5 травня Карл Деніц, призначений Гітлером, розпочав переговори про капітуляцію. Але він хотів капітулювати лише на Західному фронті, і йому треба було виграти час, щоб перевести у західну частину якомога більше солдат, щоб вони здалися не безжальній червоній армії, а військам союзників — США, Великобританії та Франції. А також дати можливість втекти від радянських солдатів цивільним німцям, адже червоноармійці за потурання свого керівництва чинили нечувані звірства над мирним населенням. Наприклад, коли червона армія ввійшла в Берлін, її командування наказала по всьому місту розвішати плакати: "Солдат, ти на німецькій землі. Пробив час помсти". І червоноармійці мстилися всім німцям, включно з немовлятами....

"Карл Деніц назвав поведінку Ейзенхауера справжнім шантажем, але не міг нічого вдіяти і ввечері 6 травня погодився на беззастережну капітуляцію Німеччини. Підписати її домовилися тією ж ночі о 2:30".

У неділю ввечері 6 травня журналістів найбільших світових видань, які на той момент працювали в Парижі, раптово зібрали на військовому летовищі. Їх було 17. Усіх імен нині з'ясувати неможливо, точно відомо про очільника бюро AP в Парижі, 40-річного воєнного кореспондента Едварда Кеннеді.

"Командування союзників дозволило німецькому радіо оприлюднити інформацію, хоча для всіх інших ЗМІ продовжували діяти заборони. Опівдні 7 травня Міністр закордонних справ Німеччини Людвіг Шверін фон Крозіг, звертаючись до німців по радіо офіційно повідомив населенню про капітуляцію країни".

Едвард Кеннеді розумів, що німці поширили новину про капітуляцію з дозволу союзників, тому він не бачив сенсу і далі дотримуватися заборони:

"5 років виправдовувались тим, що єдиною причиною цензури було врятування життя. Війна закінчилася, я сам бачив, як підписали капітуляцію, чому я не повинен про це повідомити?".

"Війна закінчилася. Я почну диктувати. Зараз полудень у Парижі, 9:36 ранку на східному узбережжі США. Реймс, Франція, 7 травня 1945 року Німеччина беззастережно здалася армії союзників та радянському союзу сьогодні вранці о 2:41 у Франції. Капітуляції відбулася в невеликій школі, яка служить штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних сил Генерала Езенхаура".

Текст дійшов до Нью-Йорка, американські газети вийшли з позачерговими випусками, а "Нью-Йорк Таймс" зробили свою історичну першу сторінку незвичайним чотирирядковим заголовком та підписом Едварда Кеннеді.

Едвард Кеннеді

Негайна поява новини про підписання цього документа, як вважав Кеннеді, давала надію на те, що бойові дії на фронтах і безглузді людські втрати припиняться."Я дізнався від високопоставлених офіцерів верховного командування, що відтермінування було замовлено з Вашингтона на прохання росіян, які хочуть провести ще одну церемонію в Берліні. Це звучало дивно. Капітуляція в Реймсі була беззастережною. Будь-яка друга церемонія підписання була б безглуздою, якщо не брати до уваги радянських пропагандистських цілей", - потім розповідав американський журналіст.

Справа у тім, що у міру того як перемога у війні наближалася, відносини союзників ставали дедалі прохолоднішими. У березні 1945-го Сталін звинуватив США і Великобританію в пошуках сепаратного миру з Німеччиною за спиною СРСР. Рузвельт відповів, що йдеться не більше ніж про локальне військове питання – капітуляцію німецького угруповання в Італії.

Історія з підписанням капітуляції в Реймсі впала каменем на параноїдальну підозрілість Сталіна. "Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати", – заявив він.

Вимога Сталіна – остаточна і беззастережна капітуляція Німеччини має відбутися в окупованому радянськими військами Берліні. Американці, які були зацікавлені в тому, щоб СРСР вступив у війну з Японією після розгрому Німеччини, вирішили не загострювати відносини й уникати "ескалації" з союзниками.

Для організації повторного підписання документа в Берліні потрібно було кілька днів. Так з'явилося 36-годинне табу на публікацію новин про капітуляцію в Реймсі.

Пряма мова Кеннеді:

"Я розумів значення воєнної цензури, коли це було необхідно для збереження життів наших солдатів або коли від наших повідомлень залежало підтримання бойового духу як на фронті, так і вдома. Але я абсолютно не розумів, чому я повинен мовчати про те, що так важливо для мільйонів людей на всій планеті, коли замовчування було необхідно лише невеликій групі людей… Абсурдність спроб замовчування новин такого масштабу була занадто очевидна. Я знав з досвіду, що з таким самим успіхом можна спробувати піддати цензурі схід сонця".

Що було далі: 7 травня о 14.27 німецьке радіо у Фрайбурзі транслює звернення міністра закордонних справ Німеччини Шверіна фон Крозіга про беззастережну капітуляцію.

Кеннеді розлючений. З одного боку, разом з іншими журналістами він підписав документ про нерозголошення, який мав діяти ще 12 годин. З іншого – очевидно, що тепер безглуздо намагатися тримати в таємниці цю інформацію.

Журналіст вимагає від військового командування, щоб заборону на поширення новини зняли, але отримує відмову. Після цього штабним телефоном, який не прослуховувався цензорами і до якого Кеннеді мав доступ, він зв'язується з лондонським бюро AP і надиктовує текст про закінчення війни в Європі. Кілька хвилин по тому це повідомлення потрапляє у стрічку новин інформагенції та розлітається по всьому світу.

Гримнула буря. Генерал Аллен скасував акредитацію Associated Press на всьому європейському театрі військових дій. У паризькому корпункті відключили телефони. Агентство випустило повідомлення, що новина про капітуляцію в Реймсі потрапила в стрічку з вини кореспондента, і звільнило Кеннеді.

Журналісти, зокрема ті 16, які вирішили зберігати в секреті капітуляцію Німеччини в Реймсі, кляли Кеннеді. "Це жахливий вчинок, справжній удар по всіх, хто працює в журналістиці", – писала The New York Times, яка днем раніше опублікувала новину Кеннеді на першій шпальті.

Блискучій кар'єрі Еда прийшов кінець. Повернувшись до Сполучених Штатів з Європи і втративши роботу в АР, він переїхав до Каліфорнії, де влаштувався в провінційні видання спочатку в Санта-Барбарі, потім у Монтереї.

"Я був переконаний, що мій обов'язок – повідомляти новини... Я вважав, що відмінність "Associated Press" від нацистської преси в тому, що перша повідомляла новини, а друга – цензуровані новини", – пояснював Кеннеді головний вчинок у своєму житті… "Жодного слова про капітуляцію в Реймсі ніколи не з'являлося в контрольованій Радянським Союзом пресі. За залізною завісою більшість людей вважають, що Червона Армія домоглася капітуляції німців з невеликою допомогою з боку армій Заходу", - згодом казав Ед Кеннеді.

29 листопада 1963 року "The New York Times" надрукувала замітку: "Монтерей, Каліфорнія. Едвард Кеннеді, який порушив цензуру, щоб повідомити новину про капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні, помер сьогодні від травм, отриманих під час удару автомобілем у неділю. Йому було 58 років".

На похороні Кеннеді місцевий пастор завершив свою промову словами: "Він подарував світу ще двадцять чотири години щастя".

В радянській і сучасній російській історіографії "першу" капітуляцію Німеччини в Реймсі дотепер називають "попереднім протоколом". 2012-го року в США видали книгу "Війна Еда Кеннеді: Перемога, цензура і Associated Press".

Підписання капітуляції Німеччини в Реймсі

Радянський Союз та країни соціалістичного табору святкували як День перемоги саме 9 травня через примхи Москви та історичні обставини капітуляції Третього Рейху після завершення Другої світової війни в Європі.

Після підписання Акта про капітуляцію Німеччини в Реймсі (7 травня 1945 року) союзники за наполяганням радянської сторони в особі Йосипа Сталіна погодилися провести повторну церемонію підписання цього ж документа ще й у Берліні.

Річ у тім, що в першій церемонії не брав участі радянський маршал Георгій Жуков: від СРСР оригінальний документ підписав генерал-майор Червоної Армії Іван Суслопаров, керівник радянської військової місії в Парижі і представник ставки радянського командування при штабі союзників.

Тож Москва наполягла, щоб церемонія відбулася ще раз, вже за участі Жукова: її провели пізно ввечері 8 травня в берлінському передмісті Карлсхорст.

За кілька годин до цього президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким встановила 9 травня 1945 неробочим днем — на честь святкування Дня перемоги. Так його відзначали і в подальші десятиліття, хоча західний світ відзначав День перемоги над нацизмом на день раніше. Адже саме 8 травня 1945 року про капітуляцію Німеччини розповіли своїм співвітчизникам прем'єр Великої Британії Вінстон Черчілль і президент США Гаррі Трумен. В СРСР про це дізналися лише 9 травня — вночі від Радінформбюро, а пізніше того ж дня з промови Йосипа Сталіна.

Згодом путінська Росія почала використовувати культ Дня перемоги у спробі закріпити історичні міфи про Другу світову війну. Так Москва роками намагалася підготувати підґрунтя для виправдання своєї загарбницької політики і методології гібридних війн. Викривлення і спотворення історії згодом набуло вражаючого розмаху: повномасштабне вторгнення в Україну Росія намагається подати як продовження «героїчної боротьби з фашизмом», а однією з цілей своєї «спецоперації» Володимир Путін назвав «денацифікацію» України.

"Міфологія про "Велику вітчизняну війну" в сучасній Росії вже не має нічого спільного з правдою. Ба більше – за правду про Другу світову в Росії можна на роки потрапити за ґрати. "Побєдобєсіє" стало одичним з головних інструментів зомбування російського суспільства, культивування ненависті до України й усього вільного світу, мотивації для росіян іти на війну, яка в їхній уяві є чимось на кшталт продовження "Великої вітчизняної".

Навіть діти в російських школах і дитсадках марширують в образі червоноармійців часів Другої світової та вже змалечку готуються стати гарматним м’ясом для загарбницьких воєн.

Москві вдалося міцно насадити культ Дня перемоги й пов’язані з ним пропагандистські міфи не лише в Росії, а й в інших країнах колишнього СРСР. У незалежній Україні 9 травня впродовж десятиліть не лише залишалося державним святом, а й містило той самий ідеологічний зміст, який робив нашу країну частиною російського символьного простору", - зазначає журналіст Тарас Шамайда.

За даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 9 травня вважають важливим чи улюбленим святом лише 13% українців. За останні два роки кількість його прихильників упала вдвічі, а за останнє десятиліття - більш ніж учетверо.

У 2010 році одним з найбільш важливих свят цей день вважали 58% населення - за популярністю День перемоги поступався лише Новому року, Різдву і Великодню. До 2021 року, за даними соціологів, вже тільки 30% вважали його найважливішим святом.

Західні країни святкують перемогу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні 8 травня: беззастережна капітуляція Німеччини набула чинності о 23:01 8 травня 1945 року, коли у Москві формально було вже 9 травня.

8 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення, разом з усім світом вшановуючи пам’ять загиблих у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Слід зазначити, що відтепер 9 травня в Україні відзначатимуть День Європи, як це робить Європейський Союз. Відповідний указ підписав президент України Володимир Зеленський.

День Європи в країнах ЄС відзначають на знак миру, єдності на континенті, а також вшановують історичну єдність – єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм.

Під час Другої світової війни Україна зазнала великих людських втрат. Так, за різними оцінками загинуло від восьми до 10 мільйонів українців, з яких п'ять мільйонів – мирні жителі. До нацистської Німеччини на примусові роботи було вивезено близько 2,2 млн осіб, 10 млн втратили житло. Повністю зруйнованими стали 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Нині через повномасштабне військове вторгнення Росії в Україні другий рік поспіль тривають ракетні удари, які руйнують житлові будинки мирних українців та об'єкти критичної інфраструктури.

Російські війська на тимчасово окупованих територіях влаштовують мародерство та терор населення, а також примусово депортують українців до РФ. Під час деокупації населених пунктів відкриваються факти звірств, які робили окупанти. З'являються нові дані про братські могили, в яких поховані тіла українців, яких російські військові катували, а потім убили.

Не припинили свої атаки та звірства на території України росіяни навіть під час святкування свого сакрального "дня перемоги над нацизмом". Осільки ідеологія сучасної росії і є справжнім нацизмом, у цьому переконався практично весь цивілізований світ.


Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!



Коментарі

&
&

Берлін 7 а Прага 9

І&
Істина & факти

Жодного приховування !!! Хто мав і має бажання , той може ознайомитися з цими фактами . Я про це дізнався ще при навчанні в Університеті м. Львова, 1993 році . Джерела відкриті , так само як і в спірних релігійних ідеологіях. Населення немає бажання дізнатися ПРАВДУ про свою ФАКТИЧНУ історію .

Читайте також