Солдата 15-го окремого гірськопіхотного батальйону (128-ї окремої механізованої бригади) Крістіана Товта Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко нагородив медаллю «За військову службу України».
Медаль вручили за особисту мужність, вірність Військовій присязі, виявлені під час проведення антитерористичної операції.
Державну нагороду двадцятитрьохрічний вояк отримав із рук глави держави в палаті Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (м. Харків), куди він був доставлений із важким пораненням правої ноги.
...Молодий воїн у серпні минулого року добровільно прибув до одного із райвійськкоматів міста Ужгород.
— До початку АТО в мене була стабільна і перспективна робота у сфері застосування комп’ютерних технологій. Коли ж у країні запалало полум’я війни, я не зміг спокійно сидіти в теплому кабінеті й розмірковувати про мир. Поштовхом до твердого рішення йти до військкомату стали чималі втрати наших військ під Іловайськом, — пригадав військовослужбовець.
За словами учасника АТО, серед його родичів є чимало громадян Угорщини, Польщі та Словаччини. І хоча рівень життя там значно вищий, тільки в Україні він відчуває себе вдома, і цей дім нинішньому поколінню українців випало захистити...
На Сході України хлопець обороняв стратегічно важливе місто Дебальцеве. За словами гірського піхотинця, разом із ним пліч-о-пліч виконували бойові завдання мешканці з багатьох куточків України, об’єднані одним бажанням, — захистити свою землю, відновити мир у країні.
— Такої атмосфери військового братерства, яка панувала в нашому базовому таборі, я ніколи не відчував. Тільки там, на передовій, можна дізнатися, чи справжній ти патріот, чи тільки вдаєш такого. Вважаю, що кожен чоловік, аби й далі належати до сильної статі людства, повинен стати на захист свої країни, — зауважив солдат Крістіан Товт.
Із болем у душі захисник Дебальцевого пригадує страждання цивільних мешканців, які потерпають від дій терористично-російських військ.
Часто до наших військових приходили літні люди із проханням поділитися шматком хліба.
— В один із січневих днів зранку стояв сильний мороз. До нашого блокпоста підійшла старенька бабуся з селища Рідкодуб, що розташоване на схід від Дебальцевого. Попри сніг і сильний вітер, на ній були легка куртка, тонкі шкарпетки та калоші. Вона почала плакати й благала нас зробити все, аби на Донбасі якнайшвидше запанував мир та спокій. А ще старенька попросила їжі. Ми дали їй декілька консервів, теплий одяг та заспокоїли добрими словами, — розповів хлопець.
...30 січня під Дебальцевим після потужного артилерійського обстрілу наших позицій із «Градів» бойовики пішли в наступ.
— Ворожі сили в рази переважали наші. Та ми вистояли. На момент, коли українські мінометники відкрили вогонь, противник уже відступав від наших позицій. Наприкінці бою бойовики знову вдарили з «Градів» для прикриття відходу своїх підрозділів. У цей момент і підкосив мене один із ворожих уламків, — пригадав воїн.
Вже за декілька годин хлопця вертольотом доставили до Харкова і там прооперували.
Зараз здоров’ю військовослужбовця нічого не загрожує. Він одужує і по завершенні лікування та курсу реабілітації зможе повернутися до строю захисників Вітчизни.
— Кращими ліками для мене стали дитячі малюнки, які приносять мені харківські волонтери. Ніщо так не додає сил для боротьби, як ці послання. Позитивна енергія дитячих сердець знову кличе в бій, — зазначив хлопець.
Дмитро Горбунов, Міністерство оборони України
