Перші дні на посаді включно з дебютним засіданням Закарпатської облради для нового губернатора краю мало стати миттєвостями самоствердження, черговою сходинкою кар’єрної драбини. Натомість стало митями нервів, істерик та, зрештою, першою серйозною поразкою. При чому не тільки для нього, а і всього його оточення.
Перший дзвоник
Перший дзвоник для команди, яку представляє Валерій Лунченко, продзвенів ще до того, як з’явився указ про призначення молодого нардепа від «Батьківщини» головою Закарпатської ОДА.
Місцевий Євромайдан повстав проти Василя Турдая, якого міністр Аваков всадив у крісло начальника МВС краю без попереднього громадського обговорення чи бодай консультацій з депутатським корпусом облради.
Мітинги за участі афганців, Правого Сектору, громадських активістів та журналістів команда, яку представляє Валерій Лунченко, спробувала погасити популізмом – мовляв, дайте людині можливість проявити себе на посаді, давайте разом контролювати дії нового керівника міліції і якщо він не пройде випробування, відправимо його разом у відставку. Іншими словами, відверто хитрували.
Але люди наполягали на своєму, адже Василь Турдай як ніхто проявив себе у найскандальнішій справі 2013 року на Закарпатті – справі Павла Нагірного, з вини якого у ДТП на околицях Хуста загинуло 2 людини – мати з донькою. Тоді, протягом кількох місяців за відвертої бездіяльності міліції Хустщини, яку очолював саме Василь Турдай, Нагірному вдалося уникнути суду спершу як начебто божевільному, а тоді взагалі дивним чином утекти за кордон.
Про усе це разом з чоловіком та батьком загиблих у тій страшній ДТП нагадали активісти під стінами обласного управління міліції та зрештою змусили Василя Турдая публічно написати рапорт на відставку. Потім, звісно, міліціонер заявив, що зробив це під тиском.
Сам же Валерій Лунченко у цій ситуації поводився дуже дивно: з одного боку наполягав, що не знайомий з Василем Турдаєм і тим паче не лобіює його призначення, з іншого – захищав його до останнього і напередодні сесії облради, вже у якості голови Закарпатської ОДА, навіть вийшов до мітингувальників сваритися, що Турдай – достойна кандидатура. Паралельно велася інформаційна кампанія, що за усім цим стоїть виключно політики, а не громадськість, зокрема команда Віктора Балоги, який намагається дискредитувати новопризначених посадовців Турдая та Лунченка.
Майдан тітушок
Врегулювати ситуацію з призначенням Турдая до дебютної сесії облради у команди Валерія Лунченка не вийшло. Більше того, молодий губернатор боявся повторити участь міліціонера, тому було ухвалено рішення застосувати важку артилерію.
На 10 ранку п’ятниці 7 березня, за 2 години до початку засідання, було оперативно скликано мітинг на підтримку нової влади. За складом учасників та гаслами на плакатах це дуже нагадувало антимайдани часів Януковича.
Для чого звозили цих бандитів?
Щоб долучитися до вистави на підтримку новопризначеного Валерія Лунченка з Києва прибув цілий десант нардепів від «Батьківщини» – Микола Княжицький, Ксенія Ляпіна, Геннадій Зубко, Андрій Шевченко, Валерій Дубиль й Анатолій Дирів, а також у незрозумілому статусі Зорян Шкіряк. Останній вів себе на рівні з тітушками, яких зігнали під будівлю: лаявся та відверто погрожував закарпатським депутатам прямо в залі засідання.
Як не парадоксально, але народні обранці від «Батьківщини» виголошували просвітницькі промови про справедливість, прозорість, люстрацію перед інертними тітушками, на яких спирався попередній режим.
Хай там як, але усією цією компанією вони перемістилися у будівлю облради – хтось залишився у холі та почав з’ясовувати стосунки мало не з кулаками, а хтось попрямував до зали засідань, аби допомогти новопризначеному Валерію Лунченку повернути повноваження губернатора. Саме це і було ключовим завданням десанту народних депутатів, який прибув з Києва. Все інше їх не цікавило. Більше того, вони дуже поспішали на літак до столиці.
Бліцкріг, який закінчився клінчем
Однак щойно обласна рада розпочала формувати порядок денний, як пропозиція від Андрія Сербайла повернути без змін повноваження голові ОДА, які облрада забрала у розпал Євромайдану, навіть не була внесена в порядок денний.
Як наслідок – паніка та відверта істерика у таборі Батьківщини: губернатор Лунченко разом з родичем Робертом Бровді, який втретє з’явився на засіданні облради після обрання, почали лякати закарпатських депутатів позбавленням повноважень, а гості з столиці – прокуратурою та судом.
Розпочалися дзвінки, консультації, які переривалися черговими погрозами, але депутатський корпус облради продовжував формувати порядок денний.
Тоді народні депутати попросили слово біля мікрофона, аби піти іншим шляхом впливу: вони всі як один почали засвідчувати особисту повагу до Віктора Балоги, його державницької позиції та готовності до компромісу. Більше того, Микола Княжицький навіть запевнив закарпатських депутатів, що рапорт про відставку Турдая Аваков задовольнить. Усе заради того, аби повернули повноваження.
Опісля голова облради Іван Балога повідомив, що депутатський корпус готовий йти на компроміс та делегувати повноваження на кадрові призначення губернатору Лунченку, але в оновленій редакції – з необхідністю обговорювати та погоджувати кадрові рішення з громадськістю та облрадою.
Це вкотре розізлило і Валерія Лунченка, і Роберта Бровді, які почергово почали вимагати люстрації діючого складу облради. У відповідь останньому нагадали, де він працював останні кілька років. А це скандальна компанія ХлібІнвестБуд, яка була частиною структур Юрія Єнаківського Іванющенка – так званого смотрящого Віктора Януковича.
З огляду на те, що Роберт Бровді став активним учасником консультацій з народними депутатами від «Батьківщини» прямо під час сесії Закарпатської облради, він досі залишається членом команди тепер вже так званої нової влади.
Це прогнозував і сам Валерій Лунченко в інтерв’ю Мукачево.net напередодні парламентських виборів. Тоді нинішній губернатор Закарпаття зізнався, що дружить з Бровді сім’ями, що саме він привів його в політику та посадив у крісло очільника закарпатського Фронту Змін. На запитання, чи не планує Бровді повертатися у політику, Лунченко тоді відповів: «Думаю, він буде одним із найбільш активних учасників (президентської – ред.) кампанії».
– Нам пора вже летіти назад в Жуляни…, – звернувся один з нардепів до решти в залі засідань.
– Та зачекай, треба рішення, без нього не можна їхати…, – відповів інший.
– Коля, іди ти домовляйся і заспокой Лунченка, а Бровді хай взагалі не виступає, інакше нічого не вийде, – гуртом звернулися до Княжицького. Той пішов до президії перешіптуватися з Іваном Балогою.
Тоді облрада повернулася до включення в порядок денний рішення про делегування повноважень голові Закарпатської ОДА. 92 «за», але не в редакції Сербайла, який пропонував скасувати попереднє рішення облради, а в іншій – делегування повноважень в новій редакції, тобто з пунктом про громадський контроль та погодження кадрових рішень з облрадою.
Майже відразу ж оголосили перерву для обрання першого заступника голови облради. Те, що паузу взяли не для цього свідчить хоча б те, що претендент на крісло поруч з головою облради був лише один – представник угорців Василь Брензович.
Розв’язка
Назад у залу народні депутати поверталися не надто в хорошому гуморі, але з оптимізмом. Було помітно, що домовилися з головою облради, але не зовсім про те, що вимагали з самого початку. Почервонілим та насупленим повернувся до зали і Валерій Лунченко.
Результати виборів першого заступника нікого не здивували – і Брензович зайняв місце у президії.
Закарпатська облрада почала далі розглядати питання порядку денного, але не повертатися до делегування повноважень.
– Вони тягнуть час, щоб люди розійшлися, бояться, – зауважив один з нардепів колегам по парламенту.
– Люди вже давно розійшлися, – відповів йому інший з очевидним усвідомленням, що краще б ранкового мітингу тітушок і не було.
– Та нас розводять, не віддадуть вони йому (Лунченку – ред.) повноваження, – додав інший, і всі разом знову відправили Миколу Княжицького до президії домовлятися.
Знову відбулося низка консультацій за участі все того ж Роберта Бровді, який серед нардепів «Батьківщини» відчував себе настільки ж своїм, як і в ХлібІнвестБуді.
Зрештою була оголошена чергова 10-хвилинна перерва. Після неї столичний десант був готовий на будь-яке рішення, яке б формально повертало губернатору Лунченку відібрані повноваження. Але молодий політик знову почав заводитися, скандалити і загострювати ситуацію. Княжицький і Ко попросили слово біля мікрофона і почали переконувати, що начебто домовленостей досягнуто, є компромісні рішення, давайте голосувати. Ще трохи суперечок і це рішення все ж було ухвалено, але в редакції з необхідністю погоджувати кадрові призначення з громадськістю та обласною радою.
На цьому 4-годинне засідання фактично закінчилося. Столичні нардепи зрозуміли, що дарма «висадилися» на Закарпатті, бо нічого з бажаного не досягли.
Але змогли побачити на власні очі Валерія Лунченка і Ко у дії, його недоговороздатність та імпульсивність. У своєму звіті на Facebook про візит до Ужгорода Микола Княжицький зауважив: «Валерію буде непросто». Хоча саме він з своїми поплічниками обрав цей шлях – шлях війни, який відразу з розпочав з поразок.
Іван Романчук, Мукачево.net
Фото: Йожеф Кіш та Ярина Денисюк
