Як відомо, у радянські часи західна рок-музика перебувала під забороною. Існували навіть спеціальні «чорні» списки гуртів, пісні яких категорично не дозволяли слухати молоді. Диски із записами, які потрапляли на ринок нелегально, через так званих фарцовщиків (перекупників), коштували дуже дорого – часом їх ціна сягала півмісячної зарплати інженера або вчителя.
Їх могла конфіскувати міліція, ще й справу відкрити. Західна рок-музика вважалася брутальною, бо пропагувала чужі для радянської людини цінності. Серед таких заборонених гуртів були, наприклад, «Iron Maiden», «Metallica», «Kiss» та «Judas Priest». Усі вони, попри те, мали шалену популярність і в нашій країні. Бо заборонений плід завжди приваблює...
А відомі рок-музиканти були справжніми кумирами молоді. Про зустріч із ними навіть не мрі-ялося: заважала «залізна завіса». Але сьогодні є можливість не лише відвідати концерти, а й поспілкуватися із «зірками» минулого століття. Ба навіть більше – берегівський гурт нещодавно здійснив турне Україною разом із вокалістом того самого культового «Judas Priest»!
47-річний Михайло Джанда, гітарист із Берегова, минулого року організував команду, яка переспівує гіти відомого англійського гурту. Ми розмовляємо під час фестивалю вина – музикант керує робітниками, які монтують сцену.
– Як вам удалося домовитися про спільний виступ із вокалістом «Judas Priest»?
– Було нелегко організувати це турне, але багато хто з друзів, які живуть за кордоном, допомогли нам у цьому. З Тімом «Ріппером» Оуенсом ми спочатку зв’язалися через угорських менеджерів. Познайомилися ж особисто на концерті в Будапешті минулого року і запропонували йому взяти участь у спільному турі.
Спочатку це прозвучало не більш ніж жарт. Але пізніше відправили йому наш музичний матеріал, відео. Співак високо оцінив роботу, сказав, що ми досить близькі до оригіналу, відчуваємо дух «Judas Priest» і погодився виступити разом на одній сцені.
– Як пройшло ваше спільне турне Україною?
– Для початку вирішили зіграти з Тімом «Ріппером» дві пісні. Це був пробний саундчек – коли перевіряються інструменти, звучання апаратури, злагодженість колективу. А він просто сказав: ок, все добре!
Турне пройшло чудово. Розпочалося в Ужгороді, а завершилося в Києві та Донецьку. Не вірилося до останнього, що вдасться таке здійснити. Звісно, це були не стадіони, а невеличкі клуби. Однак ці 150–200 чоловік, які прийшли, – справжні фани. Приїжджали спеціально з Чернігова, Сум, Миколаєва, загалом з усієї країни. Причому люди інколи вже й не такі молоді – 40–50-річні, але досі рокери в душі! У Донецьку навіть три пісні зіграли на біс. Тім просто потиснув нам руки після виступу, але це було щось більше, ніж якісь слова. Вражень дістали масу, і вони залишаться на все життя.
– Ваш гурт має назву «Judas Priest Tribute Band» і виконує лише відомі гіти. Коли виникла така ідея?
– Сама ідея з’явилася в мене ще, мабуть, 1979 року. Я лише почав тоді грати на гітарі, створив свій перший аматорський гурт. Звісно, рівнялися на закордонний рок. І одними з найкращих у той час вважалися саме «Judas Priest». Хотілося грати так само, як вони. Але здійснити мрію тоді було важко: не вистачало грошей, апаратури, однодумців (адже важка рок-музика ще перебувала під забороною. – Авт.). Вдалося це зробити лише торік.
– Мабуть, навіть не мріяли про зустріч із відомими музикантами, кумирами молодості?
– Навпаки, я завжди був упевнений у цьому. Слід сказати, що Тім також спочатку був просто фаном «Judas Priest» і співав у подібній до нашої триб’ют-групі. (Завдяки здібностям і досконалому знанню репертуару 1996 року його запросили стати вокалістом цього гурту замість Роба Хелфорда. – Авт.) Моя мрія – зустрітися з легендарним Робом і, можливо, зіграти разом із ним на одній сцені. Потрібно мати лише сильне бажання й трохи часу. До речі, цього року «Judas Priest» у класичному складі організовують прощальне світове турне. Тому обов’язково поїду в Будапешт або Відень, аби зустрітися з ними. Тоді, можливо, й запропоную співпрацю.
– Які ще плани на цей рік?
– Далі хочемо виступати частіше. Насамперед на з’їздах байкерів, де ми постійні учасники. А з Тімом вирішили поїздити трохи по Росії. Дамо там 20–25 концертів по «Золотому кільцю», аж до Уралу. Ну, це коли все вдасться, як запланували.
– Чим заробляєте на життя?
– Я приватний підприємець. Маю власну мобільну сцену, звук, світло. Мені 47 років, за все життя де лишень не працював!.. Аби робити те, чим нині займаємось, потрібні дуже великі кошти. Майже все фінансую сам.
– Знаю, що і в шоу-бізнесі ви далеко не новачок?
– Свої перші гроші я заробив, граючи на гітарі у Ленінградському рок-клубі. У 1987–90 роках гастролював із відомим тоді музикантом Альбертом Ассадуліним. (Той вважався одним із найкращих рок- і джаз-музикантів у СРСР. Виконував головну партію в першій російській рок-опері «Орфей і Еврідіка». – Авт.) Тобто в шоу-бізнесі я справді не новачок. Із колегами часто зустрічаємося, згадуємо минуле.
– Багато кого здивувало, що в нашому маленькому містечку виник такий гурт...
– Ми ще й виросли разом – майже всі з однієї вулиці. Це мрія всього нашого життя, яку далеко не всім вдається здійснити. Потрібно докласти максимум зусиль і грошей. Дуже добре, що нам це таки вдалося. Є чим пишатися, я вважаю.
