Історія нашого редактора, який минулого сезону поїхав на експериментальні заробітки у Фінляндію.
Ні для кого не секрет, що дуже багато закарпатців працюють за кордоном, на заробітках. Причини у кожного різні: хтось не може знайти роботу вдома, хтось не бачить іншого шляху, аби заробити більше грошей, а хтось просто їде змінити обстановку.
Разом з постійною роботою за кордоном, закарпатці полюбляють і сезонну роботу. Зазвичай, це робота від Польщі, Чехії, де збирають фрукти та овочі, до Іспанії, Греції, де збирають апельсини та оливки.
Але на Закарпатті є люди, які полюбляють збирати за кордоном те, що практично росте у них «під носом». Мова йде про чорницю та гриби у Фінляндії.
Кожен рік, переважно влітку, закарпатці, об’єднуючись у компанії, групи, долають більше 3-х тисяч кілометрів в одну сторону, аби потрапити у країну загадкових лісів, прекрасних озер та небезпечних боліт.
Чому саме туди? Відповідь проста: ціна за кілограм чи то чорниці, чи то грибів інша, і оплачується вона далеко не гривнями, а євро.
Весь робітничий сезон у Фінляндії можна поділити на три частини: збирання ягоди мороші, збирання чорниці, і грибів.
Морошка – це ягода, яка росте суто на півночі, болотяних територіях. Коли ягода лише зріє, то має яскраво-червоний вигляд, а вже потім починає м’якнути, заливаючись жовтим кольором. Запах у неї специфічний. Але фіни просто обожнюють її, навіть випустили євроцент з зображенням морошки.
На кожному кроці не росте, збирати її не так легко. Іноді потрібно пройти кілька кілометрів, аби зібрати бодай відро. Тому, вона дуже дорога. Минулоріч за кілограм чистої морошки давали від 3 до 10 євро і вище.
Закарпатці, які там кожен рік, вже дуже добре знають місця і нікому про них не розповідають, навіть між собою.
Проживають заробітчани знімаючи невеликі будинки, або по домовленістю з координатором групи, який знаходить житло і розселює людей. Така робота зовсім не з легких.
– Ти приїжджаєш, тобі показують на ліс і кажуть: іди збирай. Тим, хто приїжджає перший раз, не говорять, наскільки серйозно потрібно підійти до поїздки. Наприклад , на мій погляд, без «джипіес» там робити просто немає що, хоча є ті, хто ходять без нього. Уявіть, десятки кілометрів лісу, ходи шукай…. Це ми вже з власного досвіду зрозуміли, що потрібна певна тактика збору, шукати вигідніші місця здачі ягід. До речі, без англійської там взагалі немає, що робити, – розповідає наш редактор Дмитро.
Координатор групи, зазвичай, підказує, де можна здати ягоди, але не завжди, де вигідно саме вам, а не йому.
Одразу після збору морошки, закарпатці плавно починають збирати чорницю.
Озброївшись «чесалками», виходять на «полювання». Кущів чорниці там дуже багато, але все залежить від сезону та досвіду. Знову ж таки, ті, хто там не перший раз, вже знають «злачні» місця. Для новачка це не так легко.
У цей період для фінів вже звично бачити нашестя робітників з Таїланду. З року в рік збирати чорницю приїжджає більше тисячі тайців, які як «сарана чешуть» ягоду по всьому лісу.
– Виходить певне змагання з тайцями, хто перший збере ягоду. Їхня досвіченість просто вражає. Група тайців в день може зібрати більше 100 кг чорниці. Нам було важко, де ми не прийшли, там вже були тайці, – з посмішкою переповідає Дмитро.
Минулого року не чищену чорницю брали по півтора євро. Як розповідали місцеві оптовики, на ціну на ягоду дуже впливає саме Україна. Вона є ціноутворювачем сезону, адже саме тут першими з’являються ягоди, які відправляються на Європу. Якщо українці дешево продаватимуть «яфину», то фіни вже не можуть підняти вище ціну за кілограм. Так, у минулому сезоні закарпатцям треба було дуже постаратися, аби щось заробити у Фінляндії.
Вже у вересні там добряче відчутно прихід осені. Починаються дощі, стає помітно холодно. Ось і грибний сезон. Найпопулярніші гриби, які збирають закарпатці – це «білі» та «лисички». Є й інші, але ці найдорожчі. За кілограм лисичок минулоріч фіни давали більше 10 євро.
– Також, минулого року ми збирали гриби під назвою «трутовики», за кілограм чистого гриба можна було отримати 3 євро. Їх брали для виготовлення якихось ліків, – згадує Дмитро.
Загалом, на сезонний заробіток у Фінляндію приїжджає дуже багато українців. Там часто можна бачити авто з Тернопільщини, Київщини, Львівщини та інших областей. Звісно, дуже радіють коли бачать земляків.
– Загалом, враження залишились дуже гарними, але без порад та первинної підготовки там дуже важко. Не так легко збирати ті ягоди. Ми ходили по лісу, перескакуючи канали, забиралися такі у болота, де «ведмідь пошту носить», навіть блукали. Але побачити північне сяйво, «білі ночі», почути запах лісів, воно того варте навіть просто відпочити, – додає наш колега редактор, який на місяць став справжнім «заробітчанином».
P.S. Якщо є питання до Дмитра щодо поїздки, пишіть їх у коментарях. Він радо відповість вам на них)
