Днями, у Мукачеві рішенням виконавчого комітету затвердили створення ще двох прийомних родин. Взяти на виховання діток позбавлених батьківського піклування вирішили двоє одиноких молодих людей.
Прийомним батьком для вихованця Чинадіївського дитячого будинку став Олександр Коверняга. Хлопець працює вихователем у тому ж дитячому будинку і раніше вже оформив наставництво над одним зі своїх підопічних.
А прийомною мамою для одразу трьох дівчат стала журналістка Mukachevo.net Олена Фурдь. Ми вирішили дізнатись у неї як пройшов цей процес від початку і до радісних посмішок діток у їх новій родині.
Далі текст Олени Фурдь без змін:
- Я завжди вважала, що взяти дітей позбавлених батьківського піклування на виховання можуть лише сімейні пари. (Впевнена, що до цього моменту багато з вас теж так думали). Одного разу ввечері серед потоку різної інформації я побачила у мережі - «усиновлювачами, опікунами, прийомними батьками, батьками-вихователями можуть стати чоловік і дружина, або окрема особа…», і вже на наступний день я почала більш детально цікавитися цим питанням.
Розуміння, що я обов’язково візьму дитинку, яка залишилася без любові батьків, було завжди. Ще у підлітковому віці я мріяла - вийду заміж, народжу своїх дітей і обов’язково з чоловіком візьмемо дитинку з інтернату. Та ось мені вже майже 30, а чоловіка чи своїх дітей все ще немає. Тож сценарій з дитинства довелося дещо підкорегувати )). Звісно, спочатку я думала про 1 дитину, але потім з’ясувала, що 1 дитинка це досить рідкісне явище. Так вже складається, що частіше за все неблагополучні батьки, не переймаються кількістю дітей, яким дають життя. Тому через кілька хвилин роздумів з’явилася нова думка - як я могла хотіти 1 дитину? Чим більше, тим краще. Визначила для себе, що зможу приділити достатньо уваги, любові та турботи 3-м дівчатам. Сама теж росла у сім’ї де було 3 сестри. До речі, рідні мою ідею сприйняли добре. Найбільше зраділи батьки, бо й самі неодноразово задумувалися над створенням ДБСТ (дитячий будинок сімейного типу).
Що ж таке прийомна родина і які є інші форми влаштування дітей
Найпріоритетніша з форм влаштування - усиновлення. Це означає, що ви стаєте майже рідними батьками для дитини, вона отримує всі права, як біологічні діти (право на спадщину, майнові права, інше). Дитина отримує прізвище нової родини, а за бажанням можна змінити навіть ім’я, по-батькові та дату народження з невеликим відступом. Рішення про усиновлення приймає суд. Усиновлювати можна діток з усієї України. От, до речі, сайт де розміщені анкети діток. Правда, варто зазначити, що вони тут незавжди вчасно оновлюються, а деякі з представлених діток уже перебувають на вихованні у інших формах влаштування.
Опіка, піклування. Це форма влаштування дітей у родину, коли опікуни, піклувальники несуть відповідальність за життя та здоров’я свого вихованця до 18 років.
Найчастіше опікунами, піклувальниками стають родичі. Наприклад, якщо мати дітей померла, але старшій дитині вже виповнилося 18 років, вона може стати опікуном для молодших. Така форма влаштування передбачає пільги: за дітками зберігається статус дітей-сиріт, або позбавлених батьківського піклування, вони можуть розраховувати на безкоштовне харчування у школі, безкоштовне відвідування дитячого садка, безкоштовно займатися у закладах позашкільної освіти (малювання, хореографія, конструювання, іншне), а також на кожну дитину взяту під опіку, опікуну чи піклувальнику держава щомісяця виплачує грошову допомогу у розмірі 2,5 прожиткові мінімуми. Ім’я, прізвище дитини не змінюється.
Прийомна сім’я. Форма влаштування у родину, яка передбачає збереження статусу дитини-сироти чи позбавленої батьківського піклування, також зберігаються всі пільги, як і при опіці. У прийомну сім’ю може бути влаштовано від 1 до 4 дітей.
Також варто додати, що прийомна родина має право на знижку на комунальні послуги, а дітки (як і у інших формах влаштування, крім усиновлення) мають право на пільгові умови вступу до ВНЗ та навіть право на власне житло від держави.
ДБСТ (Дитячий будинок сімейного типу). Майже те саме, що й прийомна сім’я, тільки тут може бути влаштовано від 5 до 10 дітей. ДБСТ можуть також розраховувати на надання будинку для спільного проживання від держави.
У випадку опікунства, прийомної сім’ї чи ДБСТ, по досягненню дитиною 18 річного віку (або 23, якщо навчається у ВНЗ), всі виплати та пільги припиняються, а прийомні батьки чи опікуни після повноліття не несуть офіційної відповідальності за дитину.
Також ще є наставництво. Це дуже цікава штука. Якщо людина хоче допомогти вихованцю дитячого будинку, вчити його як жити в реальному світі, підказувати, підтримувати вона може це офіційно робити, оформивши наставництво.
Я обрала для себе прийомну родину
Хочу зберегти пільги від держави для дівчат і щомісячні виплати від держави теж не будуть зайвими. Так так, щомісяця на кожну дитину виділяють 2,5 неоподатковані мінімуми. Цього звісно замало для всіх потреб і витрат, але мати «підстраховку» не зайве.
Шлях до прийомної родини починається зі збору документів: довідка про несудимість, довідка про доходи, потрібно пройти медичне обстеження та ще багато чого. Про це детально розповідають у службі в справах дітей, куди й варто звернутися у першу чергу.
Впродовж 10 днів після подачі пакету документів до вас додому навідаються, щоб обстежити майбутні умови проживання дитини. Після цього, саме служба дає скерування на спеціальні курси.
Перед їх проходженням потрібно пройти кілька психологічних тестів і розмову з психологом. Далі вам повідомлять про початок навчання. Воно триває загалом близько 2 тижнів.
Навчання дуже цікаве та змістовне. Поради фахівців, тренінги, приклади з життя допоможуть зрозуміти, як правильно виховувати дітей.
Так, у моєму домі з'явилось троє дівчаток: найстаршій Діані - 10 років, середній Софії - 7, а наймолодшій Аделіні- 4 рочки. До речі, з наймолодшою у нас різниця у днях народження 2 дні (вона народилася 23 квітня, а я 25).
Коли оточуючі дізнавалися про моє рішення, більшість сильно дивувалися, деякі навіть намагалися мене відмовити. Зараз я отримую багато вітань і теплих слів підтримки. Та знаєте що? Я не вважаю що це якийсь величний вчинок. Навіть більше, це ніби спрощена програма. Скільки жінок самі народили 3 і більше дітей. І чомусь ними так не захоплюються.
Один з прикладів моя мама. Виносила, народила 3 дітей. А тоді ще навіть підгузків і пральних машин не було. У важкі 90-ті намагалася нам з татом дати все що потрібно. Без підтримки держави та якихось пільг. Оце справжній вчинок, що достойний поваги та захвату.
Ми маємо захоплюватися кожною жінкою, хто народив і зумів виховати хороших дітей. Це справді нелегка робота, саме робота - бути мамою.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
