2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
22280
Про катастрофу на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року стало відомо світові лише через кілька днів та навіть тижнів після трагедії.
Про наслідки – остаточно невідомо досі. Адже радіоактивна хмара, яка утворилася внаслідок вибуху реактора, швидкими темпами рушила у бік Європи і рознесла свої небезпечні частки по більшій її частині.
Як кажуть фахівці, забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодних умов - в атмосферу потрапила величезна кількість різних радіонуклідів. За офіційними даними забрудненню піддалося понад 200 000 кв. км.
Забруднення спочатку поширювалося на захід - південний захід, північний захід, в скандинавські країни - повітряні маси поширилися по території Латвії, Естонії, Литви, Польщі та країн Скандинавії.
Потім хмари з рясними опадами пішли на південь і південний захід: Румунію, Болгарію, на захід: південну Німеччину, Італію, Австрію, альпійську частину Швейцарії.
Утім приблизно 70% небезпечних опадів випало саме на території Білорусі, Росії і України. У Білорусії випало цезію 33,5% від всього викиду, в Росії – 23,9%, на Україні – 20%, в Швеції – 4,4%, у Фінляндії – 4,3%.
На щастя, Закарпаття та Угорщину частково врятували від радіації Карпатські гори. Як розповідають фахівці Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, саме наші гори затримали хмару із Чорнобиля, а атмосферні потоки "погнали" її на північ. Утім в самих Карпатах встигли випасти радіоактивні опади - на високогірних полонинах були зафіксовані місця з підвищеним фоном радіації. Де саме - досі є секретною інформацією...
А, наприклад, в сусідній Угорщині про катастрофу на ЧАЕС дізналися лише у травні 1986 року.
Хоча 28 квітня в ефірі програми "Время" диктор коротко зачитав перше офіційне повідомлення ТАРС, однак воно абсолютно не говорило про реальні масштаби катастрофи: "На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Постраждалим надана необхідна допомога. Створено урядову комісію для розслідування того, що сталося"...
4 травня в угорській пресі з'явилося повідомлення, що радіаційний фон в Будапешті в нормі. Лише попередили, що слід обережно вживати овочі, вирощені на відкритому ґрунті - ретельно мити листя салату тощо. І лише 6 травня прозвучала лаконічна заява радянського уряду про те, що з міста Прип'ять почали проводити евакуацію населення. 7 травня стало відомо про перших постраждалих і про те, що на східних кордонах ФРГ використовують лічильники Гейгера для перевірки радіаційного фону.
Однак преса продовжує заспокоювати читачів в Угорщині. Зокрема в одній із статей йдеться про те, що жодної небезпеки від радіації нема. Йшлося також про масову діарею у відпочиваючих на озері Веленце - її жодним чином не пов'язують з аварією на ЧАЕС, а скоріш із нервовими розладами через панічні настрої.
9 травня було повідомлено, що рівень радіації навколо Чорнобиля продовжує знижуватися - і людям нічого хвилюватися. Адже за вимірюванням фону слідкують найкращі радянські вчені...
10 травня угорське агентство MTI повідомило з Москви, що наслідки вибуху на ЧАЕС незначні, а верхня і нижня частина реактора досі вкрита товстим шаром бетону. Та спростували повідомлення з Фінляндії, де у пресі повідомили зовсім протилежне.
13 травня у повідомленні MTI йдеться, що рівень випромінювання в Угорщині зменшилося до природного радіаційного фону.
15 травня - вперше виступив Генеральний секретар СРСР Михайло Горбачов, який більше говорив про нові виклики "ядерного століття", ніж про аварію на ЧАЕС.
І все-таки нарешті з'явилася перша офіційна інформація про постраждалих: "У момент аварії загинули дві людини – Шашенок Володимир Миколайович - наладчик систем автоматики, Ходемчук Валерій Іванович – оператор АЕС. На сьогодні 299 осіб госпіталізовано з діагнозом променевої хвороби різного ступеня тяжкості. Семеро з них померли. Іншим виявляється вся можлива допомога. Залучені кращі наукові і медичні сили країни, спеціалізовані клініки Москви і інших міст. У їх розпорядженні – найсучасніші засоби медицини... Радянський уряд подбає про сім'ї загиблих і постраждалих".
Цікаво, що саме 15 травня 1986 року в СРСР почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами – проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, продавців домашнього хліба. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події...
Слід також нагадати, що "мирний атом" ледь не став причиною масштабної катастрофи у самій Угорщині через багато років після аварії на ЧАЕС.
«У квітні 2003 року сталася небезпечна аварія в 2-му блоці атомної станції Пакш в Угорщині, що розташована за 115 кілометрів від Будапешта. З часів Чорнобиля це була найбільша катастрофа в Європі, хоча світова спільнота майже не звернула на неї уваги», - зазначають автори журналу Верховної Ради України «Віче».
Як пізніше з’ясувалося, на АЕС у Пакші сталося перегрівання високорадіоактивних тепловидільних елементів – ТВЕЛів, потім – паровий вибух унаслідок спрямування операторами в зону аварії потоку холодної води, нагромадження радіоактивних відходів на дні сталевого котла з водою, викид радіоактивних газів у навколишнє середовище...
На щастя, тоді вдалося локалізувати радіаційне забруднення довкілля, але все могло закінчитися набагато гірше, з тяжкими наслідками не лише для Угорщини, а й далеко за її межами.
Однак знову, як і після Чорнобиля, не все було вивчено, проаналізовано, враховано, в тому числі – «людський фактор» (неуважність, необережність, недооцінка загроз, помилки оперативного персоналу), який відіграє дедалі вагомішу роль на потенційно небезпечних об’єктах і покладатися на який стає все важче...
