Про катастрофу на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року стало відомо світові лише через кілька днів та навіть тижнів після трагедії.
Про наслідки – остаточно невідомо досі. Адже радіоактивна хмара, яка утворилася внаслідок вибуху реактора, швидкими темпами рушила у бік Європи і рознесла свої небезпечні частки по більшій її частині.
Як кажуть фахівці, забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодних умов - в атмосферу потрапила величезна кількість різних радіонуклідів. За офіційними даними забрудненню піддалося понад 200 000 кв. км.
Забруднення спочатку поширювалося на захід - південний захід, північний захід, в скандинавські країни - повітряні маси поширилися по території Латвії, Естонії, Литви, Польщі та країн Скандинавії.
Потім хмари з рясними опадами пішли на південь і південний захід: Румунію, Болгарію, на захід: південну Німеччину, Італію, Австрію, альпійську частину Швейцарії.
Утім приблизно 70% небезпечних опадів випало саме на території Білорусі, Росії і України. У Білорусії випало цезію 33,5% від всього викиду, в Росії – 23,9%, на Україні – 20%, в Швеції – 4,4%, у Фінляндії – 4,3%.
На щастя, Закарпаття та Угорщину частково врятували від радіації Карпатські гори. Як розповідають фахівці Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, саме наші гори затримали хмару із Чорнобиля, а атмосферні потоки "погнали" її на північ. Утім в самих Карпатах встигли випасти радіоактивні опади - на високогірних полонинах були зафіксовані місця з підвищеним фоном радіації. Де саме - досі є секретною інформацією...
А, наприклад, в сусідній Угорщині про катастрофу на ЧАЕС дізналися лише у травні 1986 року.
Хоча 28 квітня в ефірі програми "Время" диктор коротко зачитав перше офіційне повідомлення ТАРС, однак воно абсолютно не говорило про реальні масштаби катастрофи: "На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Постраждалим надана необхідна допомога. Створено урядову комісію для розслідування того, що сталося"...
4 травня в угорській пресі з'явилося повідомлення, що радіаційний фон в Будапешті в нормі. Лише попередили, що слід обережно вживати овочі, вирощені на відкритому ґрунті - ретельно мити листя салату тощо. І лише 6 травня прозвучала лаконічна заява радянського уряду про те, що з міста Прип'ять почали проводити евакуацію населення. 7 травня стало відомо про перших постраждалих і про те, що на східних кордонах ФРГ використовують лічильники Гейгера для перевірки радіаційного фону.
Однак преса продовжує заспокоювати читачів в Угорщині. Зокрема в одній із статей йдеться про те, що жодної небезпеки від радіації нема. Йшлося також про масову діарею у відпочиваючих на озері Веленце - її жодним чином не пов'язують з аварією на ЧАЕС, а скоріш із нервовими розладами через панічні настрої.
9 травня було повідомлено, що рівень радіації навколо Чорнобиля продовжує знижуватися - і людям нічого хвилюватися. Адже за вимірюванням фону слідкують найкращі радянські вчені...
10 травня угорське агентство MTI повідомило з Москви, що наслідки вибуху на ЧАЕС незначні, а верхня і нижня частина реактора досі вкрита товстим шаром бетону. Та спростували повідомлення з Фінляндії, де у пресі повідомили зовсім протилежне.
13 травня у повідомленні MTI йдеться, що рівень випромінювання в Угорщині зменшилося до природного радіаційного фону.
15 травня - вперше виступив Генеральний секретар СРСР Михайло Горбачов, який більше говорив про нові виклики "ядерного століття", ніж про аварію на ЧАЕС.
І все-таки нарешті з'явилася перша офіційна інформація про постраждалих: "У момент аварії загинули дві людини – Шашенок Володимир Миколайович - наладчик систем автоматики, Ходемчук Валерій Іванович – оператор АЕС. На сьогодні 299 осіб госпіталізовано з діагнозом променевої хвороби різного ступеня тяжкості. Семеро з них померли. Іншим виявляється вся можлива допомога. Залучені кращі наукові і медичні сили країни, спеціалізовані клініки Москви і інших міст. У їх розпорядженні – найсучасніші засоби медицини... Радянський уряд подбає про сім'ї загиблих і постраждалих".
Цікаво, що саме 15 травня 1986 року в СРСР почалася кампанія посилення боротьби з нетрудовими доходами – проти репетиторів, продавців квітів, шоферів, які підвозили пасажирів, продавців домашнього хліба. Кампанія була незабаром згорнута і забута через наступні події...
Слід також нагадати, що "мирний атом" ледь не став причиною масштабної катастрофи у самій Угорщині через багато років після аварії на ЧАЕС.
«У квітні 2003 року сталася небезпечна аварія в 2-му блоці атомної станції Пакш в Угорщині, що розташована за 115 кілометрів від Будапешта. З часів Чорнобиля це була найбільша катастрофа в Європі, хоча світова спільнота майже не звернула на неї уваги», - зазначають автори журналу Верховної Ради України «Віче».
Як пізніше з’ясувалося, на АЕС у Пакші сталося перегрівання високорадіоактивних тепловидільних елементів – ТВЕЛів, потім – паровий вибух унаслідок спрямування операторами в зону аварії потоку холодної води, нагромадження радіоактивних відходів на дні сталевого котла з водою, викид радіоактивних газів у навколишнє середовище...
На щастя, тоді вдалося локалізувати радіаційне забруднення довкілля, але все могло закінчитися набагато гірше, з тяжкими наслідками не лише для Угорщини, а й далеко за її межами.
Однак знову, як і після Чорнобиля, не все було вивчено, проаналізовано, враховано, в тому числі – «людський фактор» (неуважність, необережність, недооцінка загроз, помилки оперативного персоналу), який відіграє дедалі вагомішу роль на потенційно небезпечних об’єктах і покладатися на який стає все важче...
