Новорічні свята звикли наповнюватися цілодобовими телевізійними феєрверками Задорнова, Галкіна чи «Кривого зеркала», але дебілізатор має свою межу. Гадаю, в сотнях тисяч сімей прозвучав тост за те, щоб політика нас не чіпала. Тим не менше дві новини пронизали Новий рік і від них нікуди не подітися.
Новорічні свята звикли наповнюватися цілодобовими телевізійними феєрверками Задорнова, Галкіна чи «Кривого зеркала», але дебілізатор має свою межу. Гадаю, в сотнях тисяч сімей прозвучав тост за те, щоб політика нас не чіпала. Тим не менше дві новини пронизали Новий рік і від них нікуди не подітися. Перша — це вбивство Саддама Хусейна. Як би воно не виправдовувалося судовими рішеннями, але принизливішої події для європейської цивілізації годі й придумати. Снобістська американська демократія проходить серйозний іспит: або вона визнає світову культуру і невігластво «бушизму» минеться, як право на помилку, або може подати руку Бен-Ладену і гратися в ігри обмеженого Гамадрила.
Друга подія — безпосередньо торкається євро-азійського простору і пов’язана з газовим дежав’ю, що тепер обвалився на Білорусь. Звичайно, можна глузувати з цього приводу, як це роблять «тяп-ляпівські» ЗМІ. З одного боку підносять «бацьку», котрий наважився запровадити безглуздий митний збір, ціна якому одна-дві доби. З іншого — потирають руки, мовляв у цій суперечці виграє Україна, якій заплатять зайвих 100 мільйонів гривень за транзит. По суті в такому хуторянстві ховається вся суть нинішнього українського політикуму, котрий має зробити висновки, в інакшому випадку отримає діагноз «ненаучаємий», що в медицині означає — дебіл.
А справа насправді дуже приземлена, якщо поглянути на світ не з кафедри історії КПРС, а звичайного ринку. Тим не менше наших хуторян хлібом не корми, а дай погендлювати на політиці з приводу газу і вже два роки триває беззмістовна суперечка навколо цієї теми. Однак згадаймо дійових осіб. Першою дала доручення Юлія Тимошенко, що зобов’язала Міністра Юстиції Романа Зварича розглянути можливості перегляду угоди з Росією за котрою газ Україні продавався за 50 доларів за тисячу кубометрів, в обмін на ряд політичних та майнових зобов’язань. Цілком слушне рішення з огляду на глобальну ситуацію, піддалося нищівній критиці втратившого владу Бойко і всі «Регіони» зірвалися на безапеляційну критику. Не проходить і пів року, як Юлію Тимошенко відправляють у відставку і вона вже перетворюється в не менш злісного критика уряду Єханурова, що підписує угоду з Газпромом, за ціною 95 доларів при посередництві загадкового «РосУкрЕнерго». Така домовленість називається національною зрадою і БЮТ разом з «регіоналами», комуністами та соціалістами голосують за відставку уряду Єханурова.
Проте, минають вибори, формуєть новий уряд Віктора Януковича і вже при безпосередній участі того ж Юрія Бойка з тим же «РосУкрЕнерго» підписується нова угода з Росією, що передбачає ціну в 130 доларів за тисячу кубометрів газу, яку БЮТ продовжує називати національною зрадою, до чого приєднується «Наша Україна». Це за якого ідіота треба мати власний народ, коли «регіони» таку ціну видають за досягнення і забувають усі попередні обіцянки!
Увесь київський бомонд, як за вдячну цяцьку хапається за Леоніда Чернівецького, мовляв з його вини у Києві підвищилися ціни на комунальні послуги. До речі, не менше вони підвищилися в Ужгороді, Мукачеві, Харкові чи Донецьку. Проте тут шуму менше. Насправді Леонід Михайлович і Олександр Лукашенко швидше клоуни ніж керівники, але ціна все ж таки залежить не від них. Однак блазнюючи на люмпенських настроях, політики продовжують гратися за принципом істероїдного психопата Людовіка ХIV— «пілся нас — хоч потоп». Отакі от невеселі балачки напередодні суто слов’янської абракадабри напередодні Старого Нового року
Власне, приклад Білорусі доводить, що навіть майже цілком монополізований державою ринок не визнає шахрайських стосунків «братерства», чи по-науковому — політичної віртуальності. Знову ж таки «по-розумному» напрошується висновок, що такі «щирі українці», як «вітренківці», «любителі Путіна», комуністи, значна частина «регіоналів» отямляться. Але, нажаль, дідусь Фрейд виявляється настільки правий, що навіть, якщо свиню тикнути пикою в багнюку, вона виправдається, що дощ паде. З Новим роком!
Віктор Пащенко
"Старий Замок "Паланок"
