Напередодні Нового року міський голова Іршави Степан Бобик розповів про вирішення конкретних проблем у місті, важливість збереження позитивних починань і плани на 2016 рік.
- Степане Степановичу, Ви вже обіймали посаду мера міста в період 2010-2015 років. В жовтні цього року громада Іршави знову довірила Вам управління містом і це вже друга Ваша каденція. Що вважаєте своїм найбільшим досягненням за цей час?
- Не люблю говорити про досягнення. Якщо подивитися на пророблену роботу, то досягненням я її вважаю день або два. Заасфальтували вулицю, виставили бруківку на площі, відремонтували дах на будівлі – перші дні радуєшся, далі око до цього звикає і це вже просто вважається нормальним станом речей. За цим безкінечним процесом роботи забуваєш помічати якісь досягнення, бо одну справу закінчуєш, а інша вже на носі. Колектив апарату міської ради, підрядники, депутати, громада, виконком – всі ми постійно знаходимося в русі, в роботі. І всі ми ще незадоволені тим, що бачимо в місті. Іршава - робоче місто, у нас нема об’їзної дороги, весь грузовий потік проходить через центр міста, їдуть лісовози, які нам нікуди перенаправити. І подивишся в таку осінньо-зимову пору на місто, на бруд, на відсутність нормальних доріг і зрозуміло, що в порівнянні з тим, що ще треба зробити - те, що ми зробили, пропадає, як сіль в окропі. Все, що ще вчора сприймалося нормально, сьогодні розумієш, що це далеко не порядок. Працювати ще є над чим. Коли зробимо місто ідеальним, тоді скажу, що це і є досягнення.
- Які рішення Ви прийняли за короткий термін другої каденції?
- Коли новообраний голова міста приходить на роботу і при цьому в нього нема досвіду, то йому необхідно рік чи два повчитися. Всім перед виборами здається, що керувати містом дуже просто, а після виборів стає зрозуміло, що є певні рамки, в які кладе держава. Для того, до прикладу, щоб зробити вулицю, потрібно виготовити проект, провести експертизу, отримати декларацію на початок робіт і цих «потрібно» виникає мільйон, поки почнеться реалізація роботи. Коли я йшов на вибори, я чудово розумів, що можна обіцяти, а що ні. Також я чітко для себе визначив об’єм робіт і знаю, що на мене чекає. Я ділю все на три етапи.
Перший етап міста – абсолютне занедбання , повна відсутність доріг, каналізацій, водопроводу. Тобто, щоб вийти на другий рівень, потрібно спочатку виконати цей мінімум, зробити елементарний порядок. Але місто Іршава зараз знаходиться на другому рівні, адже більш-менш заасфальтовані вулиці, впорядкована центральна площа, повністю і місцями частково прокладені каналізації та водопроводи.
Третій рівень – європейський. Він передбачає впорядкування вулиць якісною бруківкою, бажано з натурального каменю, встановлення пам’ятників, фонтанів, відновлення історичного минулого.
Зараз ми не можемо дозволити собі цей третій рівень, хоча і ставимо бруківку , але ту, яку виготовляють в Україні, а вона на 90% не відповідає європейським стандартам. Те саме стосується і асфальту, адже асфальтобетон виготовляють за старими технологіями. Однак у нас вибору іншого нема, як брати матеріали з тих заводів, які є в Закарпатті.
І повертаючись до Вашого питання, хочу зазначити, що вся робота міської ради на 2016 рік розрахована на другий рівень. Але ще плануємо цього року встановити фонтан, тож одним кроком ми уже і на третьому рівні.
Зважаючи на те, що є певний досвід роботи і на те, що ми знаємо, що ми хочемо, ми намітили прості і реальні завдання на 2016 рік: на всіх вулицях, де може бути самопливна каналізація максимально зробити каналізацію і водопровід і ці вулиці заасфальтувати. Це перша концепція закладена в генплан. Друге завдання на наступний рік – це тротуари. Дуже багато нарікань від людей саме з цього приводу і вони абсолютно мають рацію. Так вийшло, що в Іршаві тротуари зруйновані і відсутні. Це надзвичайно важлива і велика робота. Третє завдання – це поточні ремонти вулиць. Не всі нам вдасться зробити в цьому році із асфальтом, але щоб хоча б на рік ліквідувати цю проблему, мусимо поки використовувати щебень. Четверте завдання – капітальний ремонт житлового фонду. Основне, що входить у ці роботи – це дахи. В принципі, значна частина депутатів ставить питання так: людина живе у багатоквартирному будинку, квартиру викупила, то нехай собі ремонтує, а якщо взяти реально, то вони дах самотужки ніколи не зроблять, бо дах шатровий коштує 800 тисяч гривень для 40 квартирного будинку. Так чи інакше, в авральному порядку будемо на це виділяти кошти з бюджету.
- Чимало міських голів інших міст нарікають на малий бюджет. Що Ви можете сказати з цього приводу? Чи вистачає коштів для головних потреб Іршави?
- Якщо говорити про цьогорічний бюджет, то я би сказав так – це був нормальний бюджет, хоча він був менший за минулорічний. Де-юре бюджет 2015 був навіть більший, але де-факто, у зв’язку зі знеціненням національної валюти, зробили ми за ці гроші менше робіт. Для прикладу, в 2014 році ми мали 6-7 мільйонів гривень, в 2015 отримали 9 -10 мільйонів гривень. Бюджет нібито зріс, але ці гроші втратили свою цінність. Наведу простий приклад: ремонт вулиці минулого року коштував 200 тисяч гривень за 400 метрів, а зараз, щоб зробити вулицю такої ж протяжності, доведеться витратити 400 тисяч гривень. Але у 2015 році бюджет був достойним ще й завдяки двом факторам: нам дали акцизний збір і єдиний податок. А у цьому році ми прийняли бюджет наосліп, на базі оподаткування і законодавства 2015 року. Що відбувається зараз у ВР - мені невідомо, депутати запросто можуть змінити нам дохідну частину, тобто прописати в законі, що акцизний збір не йде в бюджет міста. Уже ширяться чутки, що з єдиного податку на потреби міста ми отримаємо тільки 45% з фізичних осіб. А це один мільйон триста тисяч гривень замість двох мільйонів шестиста тисяч – суттєва різниця. На ці гроші можна зробити три вулиці, або чотири будинки перекрити. Дуже сподіваюся, що вистачить здорового глузду у наших депутатів все таки не топити міські бюджети.
- З якими проблемами люди звертаються до Вас під час приймальних днів?
- По-перше, у мене приймальних днів нема, я зустрічаюся з людьми кожен день. Я спробував робити ці приймальні дні, але зважаючи на те, що зараз всіх без винятку хвилює питання субсидій, то кожного дня 10-15 людей в приймальні знаходяться постійно. Якби всіх їх просити прийти в один конкретний день, то часу на кожного в мене фізично не буде. Ще одна причина – в місті багато людей похилого віку, вони змушені довго йти пішки, оскільки в Іршаві нема громадського транспорту, як я можу їм сказати, що в мене сьогодні неприймальний день. Тому двері міської ради для містян відкриті завжди. Які проблеми найбільше хвилюють людей? Це питання субсидій, газу та його оплати, дороги, тротуари, дахи будинків, питання упорядкування кладовищ, допомога в спортивно-масових заходах, питання землі. До речі, чергу по наданню земельних ділянок ми закрили в квітні на 100%, а зараз уже назбиралося більше 200 заяв, які ми з початком Нового року будемо розглядати.
- Чи отримує місто так звану зовнішню допомогу: спонсори, меценати, участь в міжнародних проектах?
- Міська рада вже не перший рік співпрацює з членами партії «Єдиний центр» і дуже активно місту допомагає Павло Іванович Балога - депутат ВР від нашого округу. Він допоміг привести в порядок центральну площу, посприяв в питанні асфальтування вулиць, також забезпечив подарунками учнів 1-4 класів у всіх школах, дітей у садочках і освітян міста. Під брендом партіі «Єдиний центр» до міської ради пройшло 12 депутатів. Всі ці люди амбітні, культурні і мають повагу в Іршаві. Також хочу наголосити і про допомогу Віктора Івановича Балоги. Він подарував місту 600 сакур, які висадили партійці, профінансував пам’ятник Чорнобильцям, зробив відео-нагляд.
Окрім депутатської допомоги, ми маємо також міжнародні проекти. Ми працюємо по лінії проекту ПРООН ЄС. Завдяки цьому проекту ми привели до ладу садок №1, на який отримали 600 тисяч гривень і зараз ми на дитячий садок №3 отримали 10 тисяч доларів для утеплення фасаду.
- Як місто допомагає бійцям АТО? Як працюєте в цьому напрямку?
- Не можу сказати, що є злагоджена і системна робота. Кожному учаснику АТО міська рада видала по 12 сотин землі, одноразову допомогу по 1000 гривень, а пораненим бійцям від 3000 до 5000 тисяч гривень. Ми ведемо в цьому напрямку епізодичну роботу. Час від часу приходять голови різних громадських організацій, волонтери з різними проханнями щодо допомоги бійцям і ми намагаємося допомагати, залучаємо бізнесменів міста. Також приймаємо участь, як і всі, у комплектуванні мікроавтобусів продуктами харчування, одягом та медикаментами, коли вони їдуть на Схід. Для дітей учасників АТО міста ми організували, за ініціативи міс Закарпаття, новорічний вогник, де було і частування, і подарунки. Хоча, знаєте, і тут є певні проблеми. Зараз в АТО знаходиться житель Іршави Бісьмак Юрій, він доброволець. Його жінка вже три рази звертається в міську раду з питанням проекту на газ, оскільки без офіційного запуску не може отримати субсидію. Ми місяць просимо газове господарство, але там так нічого і не зробили.
- Щоб Ви хотіли побажати всім напередодні Нового року?
- Хотілося б, перш за все, побажати миру нашій багатостраждальній землі, бо якщо буде мир, то ми зможемо плідно працювати, не буде відмовок ні в уряду, ні в Президента, що основна частина коштів спрямована на подолання ворога на Сході. Коли буде мир, то все функціонуватиме в нормальному режимі, ніхто не буде змушений жити в постійному страху. Також хочу побажати спокою в суспільстві, бо це сьогодні надважливо. Зараз багато незадоволень з боку людей: і ненависть, і злість, і розчарування. Я іх дуже розумію. А це може призвести знову до масштабного повстання і тоді буде справжня катастрофа для цілої країни. Уряд і Президент повинні почати щось робити, щоб уникнути цього сценарію: реалізовувати реформи, полегшувати життя народу, піднімати соціальні стандарти. Люди хочуть відчувати реальний результат і бути спокійними за своє завтра. У населення не повинно виникати думок про різні повстання. Тому влада повинна вже нарешті схаменутися і не провокувати українців виходити на майдани. І, звичайно, бажаю здоров’я, благополуччя і щастя в кожну родину!
