Вперше за багато років на державному рівні зрушилося питання майбутнього закарпатського селища солекопів – наприкінці березня схвалене політичне рішення і визначено перші серйозні – 150 мільйонів гривень – кошти на його реалізацію.

 

За два роки повинні запрацювати нові шахта з видобутку солі та алергологічна лікарня, і найголовніше – люди мають жити на безпечній території, не боячись, що їхня домівка опиниться в карстовому проваллі. Як практично все це втілюється, у п’ятницю, 2 вересня, на чолі з міністром МНС Віктором Балогою, з участю керівників області, представників міністерств, науковців пройшла

міжвідомча нарада.

 

Насамперед ідеться про винесення мереж електро- й водопостачання з небезпечних зон у Солотвині; будівництво житлового масиву для переселенців з усією потрібною інфраструктурою, мережами й комунікаціями. Уже готова проектно-кошторисна документація на мікрорайон поблизу села Теребля. За даними «Вісника державних закупівель», визначено компанію, яка вестиме забудову.

Вартість угоди – 99,35 млн грн. Передбачається спорудження школи на 330 учнів; дитсадка на 140 місць; 8 багатоквартирних житлових будинків, 17 індивідуальних помешкань садибної забудови з господарськими приміщеннями; інженерних мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання та доріг. Також, зазначалося на нараді, для відселення людей із небезпечних зон зарезервовані земельні ділянки біля Нижньої Апші та розглядаються території поблизу села Біла Церква Тячівського району. Вивчають і доцільність добудови п’ятиповерхівки у самому Солотвині.

 

Голова ОДА Олександр Ледида на закид начальника відділу фінансів державних резервів мінфіну Олени Богданової, мовляв, гроші не освоюються, зазначив: «Два роки щонайменше йде на підготовку до початку вкладання коштів. Ми ж за 2 місяці зробили неможливе і вже починаємо безпосередньо роботи».

 

Відтак для ліпшої координації дій вирішили створити науково-технічну раду під керівництвом голови ОДА.

 

Багато претензій було до МінАПК. Зокрема, на ліквідацію наслідків затоплення шахт уряд передбачив 30 мільйонів гривень, перші кошти вже надійшли, але при цьому на солеруднику не гасяться ні борги із зарплати, ні за електроенергію. «Треба вирішувати питання першочергові, а не тільки провалля засипати», – нарікали посадовці. Інші додавали: протягом усіх років навіть ті мізерні кошти,

які виділялися з держбюджету, власник солерудника – Міністерство агрополітики – освоював не більш як на 60 %. Віктор Балога на це зауважив, що у такому разі питання вирішуватиметься кардинально – аж до передачі солерудника від Міністерства Закарпаттю.

Наразі науковці не мають відповіді, де краще робити нову шахту. А відтак і підземну частину алергологічної лікарні. Голова відділення наук про Землю НАН України В’ячеслав Шестопалов на нараді висловив побоювання: поблизу Тереблі структура соляних покладів гірша – найкраща сіль, навіть в усій Україні, таки в північно-західній частині Солотвина.

 

Але найбільший камінь спотикання у солотвинському питанні – суб’єктивний. На останній сесії обласної ради йшлося про потребу вивчення думки жителів Солотвина, що і як робити. На нараді виступив селищний голова Юрій Ухаль. Розповів, що за останні роки було вже дев’ять документів, у яких чітко визначали: підготувати програму вирішення проблеми, але на тому все і закінчувалося. Тепер

же, коли почалися реальні кроки, люди стурбовані переселенням на територію сільської ради Тереблі. Мовляв, треба проблеми Солотвина вирішувати всередині самого селища. Або хоча б біля Нижньої Апші та Білої Церкви. Що за цим стоїть – здогадатися не важко. Останні роки солотвинці жили не з шахт, а із закарпатського мертвого моря – солоних озер. Відповідно вкладали гроші у бази й кемпінги (якщо все це можна так гучно назвати) довкола водойм і в свої помешкання, аби приймати там улітку відпочивальників. Отож тепер їм є що втрачати. Однак уже понад десяток років солотвинська сіль, а отже, все, що на ній трималося, працювало і жило, йде до катастрофи. З минулого року затоплення шахт вийшло з-під контролю, утворилися величезні карстові провалля, у зоні деформації земної кори опинилися помешкання 1200 людей, дві школи, дитсадки, лікарня, електропідстанція. Віктор Балога на нараді чітко підсумував пріоритети: «Люди створили собі бізнес, я це глибоко ціную і шаную. Але рішення за науковцями, владою і громадськістю, а підприємці повинні підлаштовуватися. Треба ухвалювати такі рішення, щоб громада була і задоволена, і в безпеці. Але ситуацію однозначно треба зрушувати з місця».