ТОП-5 змій Закарпаття: Кого з них слід остерігатися, як розпізнати та уникнути небезпеки (ФОТО)

3860
1

На Закарпатті водяться п’ять видів змій, з них лише одна – отруйна, гадюка карпатська. Їх в Україні живе кілька видів: живородна, степова, гадюка Нікольського, Ренарда, носата.

Гадюку можна зустріти на Закарпатті в лісах, на сонячних галявинах та в чагарниках. Впізнати гадюку досить легко. Вона не виростає більше ніж на 70 сантиметрів. Її тіло покрите ромбами, а забарвлення може варіюватись від світло сірого до темно бурого. Особливо уважними слід бути в Карпатських лісах, а також поблизу річок Уж, Латориця, Тиса, поблизу яких найчастіше зустрічають отруйних змій.

За словами завідувача кафедри зоології УжНУ, кандидата біологічних наук Федора Куртяка на території нашого краю справді розповсюджено всього п'ять видів змій. Серед них: полоз, мідянка, вуж звичайний, вуж водяний і гадюка. Небезпеку для людини може становити виключно укус гадюки.

Ескулапів, або лісовий полоз — Elaphe longissima longissima Laur

Зареєстрований лише в межах Закарпаття і Прикарпаття (наприклад, на горі Плішка поблизу м. Ужгорода, у смт. Великий Березний, с. Мала Уголька, Ділове, Сіль Закарпатської області). Поширення ? 280-860 м над рівнем моря. Розміри досягають 2-х метрової довжини. Здобуті біологами ескулапові полози не перевищували 1,08 м довжини. Добре повзають по гілках і стовбурах дерев, за допомогою чітко виявлених складок по боках тіла. Сховища влаштовують в дуплах. Відкладають приблизно 7-10 яєць розміром до 50 мм. Харчується мишоподібними гризунами, землерийками, птахами, їх пташенятами та яйцями. У шлунку виловленого в Чернівецькій області екземпляра була лісова полівка.


Спина має оливково-буре, жовтувато-кремове, яскраво-коричневе або сіро-коричневе забарвлення. Деякі лусочки мають білі краї, що створює тонкий сітчастий малюнок. Черево — перламутрово-біле, або сіре, у самок часто яєчно-жовте з темними плямами, які іноді зливаються, тоді черево стає чорним. Голова зверху одноколірна без плям, з боків позаду рота розташовані нерізкі білуваті плями, які доходять до потилиці. Нерізко чорна смужка тягнеться також від заднього краю ока до кута рота. Під оком розташована вузька вертикальна пляма.

Ескулапів полоз, або полоз лісовий - одна з найбільших змій України. До речі, саме ця змія зображена на символі медицини та фармації - так званому Келиху Гігеї. Занесений до Червоної книги України (2009).

Мідянка — Coronella austriaca austriaca Laur

Трапляється дуже рідко, найчастіше ? в Прикарпатті. Мідянка ? ксерофільний вид, заселяє горбисті місця, покриті дерево-чагарниковою рослинністю. В Українських Карпатах піднімається до 1400 м над рівнем моря. Денна тварина, активність якої зростає залежно від температури повітря і сонячної радіації. Під час переслідування часто приймає загрозливу позу і шипить. Яйцеживородна. У кінці вересня самка народжує від 2 до 12 малят. Живиться ящірками, веретінницями, пташенятами горобиних, гризунами.


Характерна особливість мідянки, яка дозволяє відрізнити її від інших змій європейської фауни – темна смуга, що проходить від ніздрі через око до кута рота або навіть на боки шиї.

Вуж звичайний — Natrix natrix natrix L

Вуж — найпоширеніший в Україні вид вужів, неотруйних змій родини вужевих. Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самиці більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра.


Трапляється у найрізноманітніших місцях, надаючи перевагу вологим біотопам (заплави річкових долин, вологі ліси, чагарникові зарості на болотах). На Закарпатті часто селиться навіть у житлових будівлях. Вертикальне поширення у Карпатах досягає 1600 м над рівнем моря. Іноді в горах трапляються скупчення вужів на занедбаних греблях, під стовбурами гнилих дерев.

На рівнинах самки відкладають яйця в кінці травня – на початку червня. У Закарпатті у кладці налічується 7 ? 18 (в середньому 13) яєць розміром до 25 мм. Максимальна активність ? у першій половині дня, коли вужі полюють. Живляться жабами, дрібними ящірками, рибою, мишовидними гризунами, комахами, черв'яками та іншими безхребетними.

Вуж водяний — Natrix tessellata tessellata Laur

Трапляється найчастіше в межах Закарпаття, рідше ? на Поділлі і Волинському Поліссі. У гори піднімається не вище 500 м, тримаючись долин гірських рік і гірських потоків, які в них впадають. Заселяє місця, де дно рік і ручаїв покрите камінням, а на берегах ростуть чагарники і дерева. На початку травня покидає зимове сховище і мігрує у воду. Відоме свідчення, що у 1946 році у потоці Варпоток поблизу с. Іза Хустського району на протязі 2 км було здобуто 50 водяних вужів. У цей же день мало місце парування, що відбувалось на дні водойм. У серпні найчастіше трапляються на суші. У шлунках виловлених екземплярів виявлена риба, яка ховається під камінням ? гольян, гірська щиповка, бабець-головач, пічкур, марена, головень.


Велика змія, завдовжки до 140 см, зазвичай довжина самців — до 80 см, самиць — до 1 м. Голова плоска, морда загострена. Забарвлення верхньої частини тулуба оливкове різних відтінків, іноді може бути темне, навіть чорне. На спині численні темні плями, розташовані в шаховому порядку або вузькі поперечні смуги. На потилиці зазвичай темна пляма, що має вигляд латинської букви V, напрямлена вістрям до голови. Іноді зустрічаються особини без малюнку. Забарвлення черева жовтувате або червонувате, з чорними прямокутними плямами. Жовтих «вушок» позаду голови, як у звичайного вужа, у водяного немає.

Для людини водяний вуж не становить небезпеки, оскільки не має отрути, не зважаючи на це часто цих змій знищують, приймаючи їх за гадюк, оскільки вони не мають характерних для звичайного вужа вушок, його плями на тілі мають нечіткий стан, а сам вони розташовані у шаховому порядку.

До речі, сучасна українська назва острова «Зміїний» пов'язана з тим, що на острові водилось багато водяних вужів, яких виносило сюди з гирла Дунаю (зокрема, на гілках дерев).

Гадюка звичайна — Vipera berus berus L

Гадюка — єдина отруйна змія, що зустрічається на Закарпатті. Трапляється скрізь в усіх областях на заході України. Звичайну гадюку можна зустріти в лісовій, лісостеповій зонах та в Карпатах.

Гадюка звичайна відносно невелика в розмірах, довжиною до 75 см. На півночі ареалу зустрічаються екземпляри довжиною до 1 м. Тіло відносно товсте. Самиці зазвичай крупніші за самців. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї. Зіниця вертикальна. Кінчик морди заокруглений. Забарвлення тулуба коливається від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками, з характерною темною зигзагоподібною лінією вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові.


Зовсім чорна гадюка була виявлена дослідниками на схилах Говерли в криволіссі урочища Брескул. Звичайні гадюки в гірських карпатських районах справді мають однотипне чорне забарвлення без малюнка на спині. Цю варіацію деякі дослідники відносять до. підвиду Vipera berus prester L. Разом з тим трапляються екземпляри з типовим сірим забарвленням і темним малюнком на спині, а також особини з бронзовобрунатним відтінком і малюнком такого ж кольору. Наприклад, у 1969 році в урочищі Щербилово Велико-Бичківського лісокомбінату Закарпатської області виявили гадюк всіх трьох зазначених кольорових варіацій. Тому й не дивно, що гадюку часто плутають з вужем і навпаки.

Слід зазначити, що в травні в субальпійському поясі ще багато снігу і поява гадюк на проталинах свідчить про їх відносну холодолюбність порівняно з іншими видами змій. Ведуть денний та сутінковий спосіб життя. Після зимівлі з’являються вже у квітні.

Молодь з’являється у кінці липня ? на початку серпня. Живляться мишовидними гризунами, землерийками, ящірками, птахами. Наприклад, у шлунку особини, здобутої в липні 1969 році в урочищі Щербилово с. Кобилецької Поляни Закарпатської області, виявлено дві руді лісові полівки.

Навесні отрута гадюки більш токсична, ніж влітку. Укус гадюки викликає наростаючий біль. За крововиливом розповсюджується затікання. При попаданні отрути в кров загальна реакція може розвиватися одразу або через деякий час — півгодини, годину. Найчастіше це відбувається через 15-20 хвилин. З'являється млявість, головний біль, нудота, інколи блювання, пришвидшений пульс, паморочиться голова. Але попри те, що отрута гадюки досить сильна, летальні випадки трапляються вкрай рідко.

Слід пам'ятати: за останні 50 років смертельних випадків від укусу плазунів на Закарпатті не зафіксовано. Звісно, іноді у ЗМІ публікується зовсім інша інформація, але офіційного підтвердження цьому немає.

Найбільш небезпечним є отрута гадюки для маленьких дітей. Найбільш резонансним став випадок, коли від укусу плазуна у 2018 році померла 4-річна дівчинка зі Львова. Маленьку Олю швидкою зі Сколівської райлікарні привезли в обласний центр посеред ночі. Стан дівчинки був важкий. Родина постраждалих відпочивала у Карпатах. Коли у лісі дорослі розставляли намет, гадюка вкусила дівчинку у праву ступню. Сироватку дитині не вводили ані в райлікарні, ані в обласній, бо її просто немає в Україні.

Як розпізнати отруйних та неотруйних плазунів?

Фахівці кажуть, що це зовсім нескладно. За словами Федіра Куртяка у вужа, наприклад, тіло звужується поступово аж до хвоста, сам хвіст довгий. А гадюка має досить товсте тіло, яке звужується різко і короткий хвіст. Загалом гадюка має практично однакову товщину тіла, яке на вигляд, наче обрубане. Тільки хвіст у неї вузенький.

Крім того, від вужа гадюка відрізняється іншим кольором шкіри. Забарвлення гадюки зазвичай сіре – тільки на спині зигзагоподібний візерунок. Хоча може бути й чорною і без візерунка, як вже було згадано вище.

У вужів малюнок складається з плям, які зазвичай розташовані у шаховому порядку. Тобто це окремі цятки на тілі. До того ж у гадюки зіниці очей вузенькі і вертикальні, а у вужів – круглі.

Утім, під час зустрічі з будь-якими плазунами у людей зазвичай немає часу на вивчення їхнього забарвлення та форми очей - одразу "вмикається" паніка та бажання або вбити змію, аби чим скоріш втекти.

За словами Федіра Куртяка гадюки на Закарпатті зазвичай зустрічаються досить високо в горах, понад 250-500 метрів над рівнем моря. А на рівнині зустрітися з гадюкою практично неможливо.

Найчастіше зустрічають гадюку збирачі яфин, а ще вона полюбляє ховатися у заростях папороті, у прохолоді.

Зустріти гадюку у містах взагалі нереально. Наприклад, в Ужгороді зустрічаються переважно мідянки. Одна з популяцій живе у "скансені", в Закарпатському музеї архітектури і побуту, інша - на БАМі.

Водяного вужа часто зустрічають на березі та у закарпатських річках – в Ужі, Латориці, Боржаві та інших. Оскільки їхнє забарвлення різниться, а ромбики на спині здаються схожими на зигзаг, то вужі часто стають жертвами - їх вбивають, і деякі люди навіть хизуються цим вчинком. Хоча слід пам'ятати, що гадюки практично не будуть перебувати ні на березі потічка або річки, а тим більше плавати у прохолодній воді.

Утім слід поводити себе обережно при зустрічі з будь-якими плазунами. Зазначимо, що минулого року на Закарпатті було зафіксовано 28 випадків укусів змій, у 2023 році - п'ять. Яких саме - найчастіше невідомо медикам, які надають допомогу.

Наприклад, у травні цього року на Закарпатті змія вкусила чоловіка прямо на подвір'ї. Інцидент трапився в с. Ізки Пилипецької громади. Коли чоловік порався по господарству на подвір'ї, то плазун вкусив його за руку. Зі слів чоловіка, змія була коричневого кольору із ромбовидним малюнком. Отже, очевидно мова йшла про вужа. Сам чоловік категорично відмовився від госпіталізації, мотивуючи тим, що минулого року з ним вже був подібний інцидент, але все закінчилося благополучно.

Подібна змія вкусила і чоловіка з села Нижні Ворота, який відпочивав біля річки. За словами чоловіка змія була невелика 40-50 см, коричневого кольору із ромбовидним малюнком. Він вирішив, що це гадюка, медики сперечатися не стали і провели комплекс лікувальних заходів для зняття можливої інтоксикації.

Не дивлячись на те, що випадкова зустріч людини з гадюкою на Закарпатті практично рівна нулю, таки випадки таки трапляються.

До речі, із зміною кліматичних умов змінюються і ареали поширення плазунів. Існують припущення, що в лісах Закарпаття тепер можна зустріти ще одну отруйну змію - гадюку степову ? Vipera ursini renardi Christ. Раніше її часом зустрічали в лісостепових районах Придністров’я. Степова гадюка трапляється в чагарниках на сухих луках, у ярах, на галявинах лісів. У гори піднімається до 2500—2700 метрів над рівнем моря.

Зверху гадюка забарвлена в буро-сірі тони, з світлішою серединою спини і з чорною або темно-коричневою зигзагоподібної смугою по хребту, іноді розбитою на окремі плями.

У всіх європейських країнах знаходиться під охороною Бернської конвенції як вид, що перебуває під загрозою зникнення. Популяція різко падає у зв'язку з розорюванням земель. Вид включено до Червоної книги України.

Утім для людини укус степової гадюки не смертельний. При укусі виникає пухлина, набряк кінцівок, підвищення температури тіла та загальне хворобливе нездужання, яке проходить через 1-3 дні.

Ймовірну зустріч зі степовою гадюкою описав нещодавно у мережі Facebook мешканець міста Берегово В. (на фото). Він розповів, що раптово на його власному обійсті почав голосно і безперестанку гавкати собака. Коли чоловік підійшов ближче до паркану, то побачив у траві змію, вже без ознак життя - пес загриз плазуна.


"Я показав фото фахівцям, і мені підтвердили, що цілком можливо це саме степова гадюка. Тіло мало товсте, коротке, наче обрубане - у мене сумнівів немає. Знаю, зо змія рідкісна, але тут вже нічого не вдієш - собака вирішила, що слід рятувати господаря від непроханої гості. Сам не второпаю як вона залізла до мене в город, ніби і від лісу далекувато живемо. Але тепер вже уважно дивлюся під ноги - не бажаю зустрічатися з родичами цієї рептилії", - розповів пан В.

Тож слід бути обережними, особливо при походах до лісу та в гори. Необхідно мати штани з цупкої тканини, взуття бажано мати високе - наприклад, гумові чоботи, які змія не може прокусити. Більшість укусів припадає на верхні і нижні кінцівки. Тож уважно слідкуйте коли збираєте ягоди чи гриби - чи немає біля них плазунів.

А насамкінець, слід нагадати закарпатцям, що найбільш небезпечними для життя людини в області є не змії, а комахи. Наприклад, шершні або навіть звичайні бджоли. Так минулого року від укусу невідомої комахи померла 38-річна жителька Мукачівського району.

Ще кілька смертельних випадків сталися в один день в Мукачеві та Тячівському районі. Одного чоловіка комаха вжалила в око, другого в потилицю. Лікарі не змогли врятувати людей.<

Від укусу комахи може виникнути анафілактичний шок – найсильніша імунна реакція організму на алерген. Результат анафілактичного шоку – смерть від гострої серцево-судинної недостатності, але тільки в тому випадку, якщо пацієнту не надати допомогу. Подібні смертельні випадки трапляються досить часто практично у всіх областях України.

Тож бережіть себе та рідних, особливо дітей, будьте пильними та уважними, особливо під час відпочинку на природі.


Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!


Коментарі

Н
Нефакт

Кого слiд остерiгатись так Це ; полiцаiв, тцк, пяних за кермом вiйськових , казнокрадiв i т.д

Читайте також