Ульріх Роте – француз, який працює на німецьку благодійну компанію та їздить світом допомагаючи малим підприємствам виконувати роботу якісніше та ставитись до праці в цілому відповідально.
Ульріх Роте приїхав до України вперше. Його сюди направила компанія «служба старших експертів (SES)». Це німецька благодійна організація, яка залучає пенсіонерів, та людей, які роблять перерву в кар’єрі, до країн що потребують допомоги. Таким чином кваліфіковані фахівці з різних сфер можуть поділитись своїм досвідом та дати слушні поради різним молодим підприємствам. В Україну, а саме в Мукачево, експерта запросило підприємство «Ліка-комфорт». Тут дбають про кваліфікаційний рівень працівників та постійно намагаються удосконалювати і розвивати компанію. Основне завдання Ульріха Роте, навчити працівників відноситись до роботи більш відповідально, та намагатись кожен пункт в робочому процесі виконувати максимально якісно.
— Я провів на Закарпатті 3 тижні. За цей час побував в різних містах та селах, не тільки в Мукачеві. Я спостерігав, як виконують свою роботу працівники цього підприємства і намагався допомогти їм своїми порадами, а також на практиці. Можу сказати, що у вас дуже працьовиті люди. І чудово, що тут в Україні взагалі є багато робочих місць. Я бував в багатьох країнах Європи, а також в Азії, Америці та Африці. Можу сказати, що тут досить високий рівень розвитку. В України є не абиякий потенціал. Але трошки не вистачає згуртованості та кваліфікованості працівникам.
— Ульріх, як Ви думаєте, чому країна з безмежними можливостями не може вийти на високий рівень життя та конкурувати з країнами Європи?
— Скажу вам так, Україна вже краща ніж певні європейські країни. Наприклад, я був в Болгарії і Румунії. Так от там, як на мене люди живуть гірше. У вас в місті очі розбігаються від кількості магазинів, чудово працює система міського транспорту, а люди мають де працювати. В Болгарії таке різноманіття ви побачите хіба що в Софії, або ж у курортних містах біля моря. Проте, звісно є і над чим працювати. Я пам’ятаю, що колись і Німеччина була в такому стані. Нам знадобилось 30 років, щоб хоч трохи змінити ситуацію на краще. Думаю через років 10 Україна відчутно зміниться, звісно ж в позитивний бік.
— Окрім роботи, чи встигли ви погуляти Мукачевом? Можливо Вас щось вразило?
— О. В мене не було дуже багато часу для прогулянок, але все ж я помітив, що Мукачево чудове красиво місто з величним середньовічним замком. Також я був в замку Шенборнів у Карпатах. Дуже гарно. Там де мій дім, теж дуже гарно.
Після цих слів з'явилось відчуття, що Ульріх сумує за рідною домівкою, але на питання чи це так, він твердо та голосно викрикнув – ні! Зовсім ні.
— Моя робота чудова. Вона дає мені можливість подорожувати, бачити нові країни, знайомитись з людьми, а найголовніше бути корисним для когось. Це додає мені бажання працювати далі. Та я ще на такий старий, щоб перестати працювати (сміючись сказав Ульріх). Дім він має бути, але якщо я десь потрібен більше, то без роздумів збираю речі.
— За час перебування в Україні, вдалось вивчити хоч кілька слів?
— Ні. Жодного слова не вивчив.
Тут Ульріх проявив свою скромність, адже при першій зустрічі з нами він українською сказав – «добрий день». Також перекладач нам розповіла, що Ульріх навіть читає українською. Вивіски магазинів та супермаркетів, бо каже, що українська схожа йому на болгарську. Сам чоловік знає досконало 3 мови, і ще кількома спілкується на середньому рівні.
На останок Ульріх побажав нам успіху в роботі та процвітання нашій країні. Зовсім скоро він сяде в літак і відправиться до іншої країни ділитись своїми знаннями та навиками.
