Новий Податковий кодекс України містить новацію, що має безпосередній стосунок до нашого краю. Мова про туристичний збір. І хоча рішення про його запровадження прийняте уже чи не в кожному місті і селі, досі незрозуміло: хто його буде сплачувати, хто контролюватиме цей процес і найголовніше – на що саме витрачатимуть ці «туристичні» гроші?
Стаття 415 Податкового кодексу каже: «Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської рад про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк».
Розробники також склали список громадян, звільнених від сплати цього збору. Пільга, зокрема, поширюється на дітей, інвалідів та супроводжуючих, учасників бойових дій, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а також пенсіонерів за віком. Отже, власники готелів повинні ще й перевіряти документи своїх клієнтів, враховуючи різні компенсації! У статті встановлено також максимально і мінімально можливі ставки збору. Вони, згідно із законом, коливаються у межах 0,5-3 % від загальної оплати. А якщо турист приїхав на власному авто, то мусить внести збір у подвійному розмірі.
Щодо тих, хто здає кімнати у приватному секторі, то вони повинні укласти договір з органом місцевого самоврядування, де буде вказано кількість орендованих місць. Людині, яка внесла кошти, видають квитанцію. Ці гроші мають акумулюватися на спецрахунках, потім перераховуються до місцевого бюджету кожного місяця авансовими платежами. А податкова, як відомо, у нас чекати не любить.
Практично, як зауважують економісти, у туристичній галузі з’явився ще один додатковий вид податку! І хоча його повинні сплачувати самі туристи, уже доведено, що навіть «непрямі» податки негативно впливають на фінансовий стан і платника, і виробника.
Туристичний збір запроваджено вже у багатьох містах і селах України. Причому багато з них до туризму не мають жодного стосунку. Наприклад, гості «металургійного» Маріуполя тепер сплачуватимуть туристичний збір у розмірі 1% від вартості тимчасового проживання (ночівлі) у готельному номері. Там уже підрахували, що цей новий місцевий податок збагатить міську казну на близько 111 тисяч гривень.
Від туристичного збору – лише крихти для туризму?
В Ужгороді рішення про запровадження туристичного збору (також у розмірі 1% від вартості проживання у готельному номері) прийняли ще торік. Кошти мали надходити до загального міського бюджету. Очікували близько 70 тисяч гривень. Для міста загалом сума незначна. Проте для розвитку туристичної інфраструктури в Ужгороді – досить відчутні гроші. За них, наприклад, можна було б надрукувати таблички з назвами вулиць іноземними мовами, зробити карти міста, поширити рекламну інформацію тощо…
За прикладом Ужгорода рішення про запровадження туристичного збору прийняли майже у всіх районних центрах і навіть у сільських радах Закарпаття. Адже це додаткове надходження до бюджету! Але чи підуть ці гроші саме на туристичну галузь?
Так, деякі населені пункти прийняли рішення перечисляти надходження від туристичного збору на окремий рахунок. Це справді дає змогу використовувати додаткові фінансові ресурси виключно на потреби галузі. Однак у містах Закарпаття цього не зробили. А значить гроші міські депутати мають право спрямовувати будь-куди… Звичайно ж лобістами введення збору є місцеві органи влади, які хочуть забезпечити додаткові доходи. Це бажання зрозуміле. Але до розвитку туризму жодного стосунку не має.
Слід зазначити, що в окремих українських містах запровадження туристичного збору депутати не підтримали. Наприклад, у Дніпродзержинську вирішили, що спочатку в місті необхідно облаштувати рекреаційні зони, бази відпочинку. Бо наразі там існують реальні основи лише для так званого «індустріального» туризму з елементами «екстриму»...
У Рівному нововведення також не підтримали. Міський голова Володимир Хомко наголосив, що збір може лише відлякати потенційних туристів. Там підрахували, що один новий клієнт забирає в 3-5 разів більше часу і сил, ніж постійний відвідувач. Тож воліють хоча б зберегти «старих», а «нові» й самі з’являться з часом, коли місто стане привабливішим.
Експерти вважають, що, мабуть, слід було ввести не туристичний, а курортний збір, і стягувати його тільки в тих населених пунктах, які офіційно визнані курортами. Багато чиновників також розуміють, що у нинішньому вигляді закон потребує суттєвого доопрацювання. Однак нічого змінювати не бажають…
Українські готельєри – проти незрозумілого збору
Активно виступає проти туристичного збору і вітчизняна Рада з туризму і курортів. Її представники вважають, що туристичний збір у тому вигляді, в якому він прописаний у новому Податковому кодексі, завдає серйозної шкоди практиці вітчизняної готельної індустрії та іміджу туризму в цілому. Адже його економічний ефект буде мінімальним, а витрати – на порядок більші, ніж реальні надходження в бюджет.
Тому вирішили об’єднати свої зусилля, щоб переконати керівників країни ініціювати зміни до Податкового кодексу – скасувати збір як такий або організувати роботу з ним з урахуванням перевіреного світового досвіду.
«По суті, ми сьогодні обкладаємо додатковим податком тих клієнтів, які приносять гроші в місцеву економіку і вже тільки за це заслуговують подяки, – вважає Євген Самарцев, голова Ради з питань туризму і курортів. – Крім того, що змушуємо цих людей платити, обтяжуємо ще й готелі проводити колосальну роботу – вони повинні заводити справу на кожного, хто звільнений від сплати збору».
Сумно, але ні в уряді, ні на місцевому рівні (там, де приймалося рішення про введення туристичного збору) ніхто навіть не подумав про наслідки такого кроку – і для бізнесу, і для влади. Рада з туризму організувала підписання відкритого листа представників туріндустрії до органів влади всіх рівнів. Однак про якісь кардинальні зміни досі нічого не чути.
Окремі депутати Київради також вимагають скасувати туристичний збір у столиці. На думку готельєрів, сума надходжень до бюджету складатиме не більше 500 тис. грн., оскільки людей, які не потрапляють під пільги, усього лишень 10 %. Хоча у більшості країн світу туристичний збір сплачують усі, він однаковий для будь-якого туриста і, як правило, спрямовується виключно на туристичну галузь міста.
Активіст громадської ініціативи «Збережемо старий Київ» Ігор Луценко вважає, що місцева влада взагалі не має морального права стягувати з туристів додаткові гроші, адже інфраструктура столиці не розвинена, історична частина міста забудовується, зелені насадження знищуються. До того ж, простежити, куди саме будуть спрямовані гроші від туристичного збору, вкрай складно. Практично неможливо. Однак податківців це не хвилюватиме. Ми ж вирішили опитати закарпатських фахівців різних галузей, що вони думають про запровадження туристичного збору. Чи стане він корисним для розвитку туристичної привабливості нашого краю?
Олександр Коваль, викладач кафедри туризму УжНУ:
– Не було сенсу запроваджувати туристичний збір у такому вигляді, оскільки ніхто точно не знає, що робити і як його сплачувати. Тобто ці гроші в органах місцевого самоврядування планують спрямовувати зовсім на інші цілі. По-перше, має бути відпрацьована система статистики – скільки грошей точно зібрано для потреб туризму. А по-друге, кожний бізнесмен повинен розуміти, для чого збирають ці гроші, куди вони підуть. Тому це черговий невдалий експеримент.
Олександр Марченко, начальник управління європейської інтеграції, туризму і курортів обласної держадміністрації:
– Туристичний збір потрібно було запроваджувати, але для всіх однаковий. Візьмемо, наприклад, Ужгород. Тут сплачують податок лише власники великих підприємств. А ті, що працюють на єдиному податку, позбавлені цього. Чи багато грошей так зберуть? Хоча вони дуже потрібні і мали би спрямовуватися на прибирання місць відпочинку, облаштування туалетів, пляжів, зупинок... А ще ж потрібні карти, буклети про історичні та природні місця, турмаршрути. Наразі грошей на це у влади немає.
Коли лише розглядався новий Податковий кодекс, ми подавали у Київ свої пропозиції з цього приводу. Однак там до них не прислухалися. Ми радили взяти за основу угорський варіант. Там турзбір сплачують усі туристи. Він автоматично закладений у ціну готельного номера. Ці гроші йдуть на окремий рахунок і використовуються виключно для потреб туристичної сфери. Для подорожуючого цей збір майже непомітний, а для розвитку туризму регіону сума значна. «Спочатку нам було дуже важко, – кажуть угорці. – Але вже наступного року не знали, на що ці гроші витрачати, бо ніколи не мали стільки коштів для розвитку туристично-рекреаційної галузі». Натомість у нас усе піде в загальний котел. Наша область могла би мати від цього додаткових 3-4 мільйони гривень на рік. Якби все працювало як слід…
Василь Пацкан, начальник Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції:
– Закарпаття – туристичний, рекреаційний край, саме у цьому полягає концепція розвитку нашої області. Тому й справді була необхідність запровадити туристичний збір. Насамперед як додаткове надходження до бюджетів, у першу чергу, в гірських районах. Однак, на мій погляд, законодавчо багато нюансів у цій сфері не врегульовано. Чимало дозвільних документів слід зібрати, аби офіційно приймати гостей на власному обійсті. Тому мешканці поблизу відомих курортних зон здають житло практично без дозволів. Натомість згаданий збір має змусити вийти з тіні підприємців, які надають туристичні послуги.
В усіх курортних містах, наприклад у Берегові, багато оголошень про здачу в оренду квартир саме для туристів. Біля Дийдівського озера пропонують навіть цілі будинки. Однак маємо дуже малий відсоток людей, які складають договір оренди і сплачують податок за надання згаданих вище послуг. Хоча, якщо людина здає в оренду квартиру або будинок, їй достатньо в кінці року подати декларацію про те, скільки вона отримала доходів від цього виду діяльності. Або сплачувати авансові платежі поквартально. Будемо, звичайно, відслідковувати всіх, хто здає житло, і немає значення, кому – туристам або фізичним особам.
Тібор Біров, приватний підприємець, готель «Гелікон»:
– Цього року ми вже запровадили туристичний збір у нашому готелі. Він включений у чек, який надаємо відвідувачеві. Звісно, цей платіж лягає на плечі самого туриста і має бути спрямований на розвиток туристичної галузі. Хочу сказати, що ціна наших послуг від цього лише зросла. Вже були випадки, коли люди відмовлялися сплачувати додаткові витрати, натякаючи на пільги. Бо це новація, і мало хто про неї відає. Тому йдемо на поступки – іноді не включаємо турзбір у вартість послуги. Але у такому разі змушені сплачувати його з власної кишені.
Валерій Козмей, туроператор, агенція «Світ Карпат»:
– Туристичний збір – це абсолютно нормальна практика у Європі. У будь-якому курортному місті ви сплачуватимете такий податок – наприклад, в угорському Гойдусобосло він складає близько 300 форинтів, у Болгарії – 7 євро, незалежно від кількості днів відпочинку. Але все це спрямовується саме на розвиток туристичної інфраструктури. У нас же, як бачимо, інакше. Мені теж дуже цікаво, на що ці гроші витрачатимуть?..
P. S. Отже, з туристичним збором усе більш-менш зрозуміло. Однак, чи прислухаються законодавці до «гласу народу», наразі невідомо. Більшість підприємців в очікуванні. Кажуть, що якщо їх уже обкладуть численними податками, повністю перекриють повітря, то врешті будуть змушені згортати бізнес. Ну а ті, хто цього зробити не зможе через величезні вкладені кошти і кредити, спробують виживати, якось «домовлятися» з владою. Найгірше, що будь-які державні нововведення лягають тягарем на наші з вами плечі…
Згадується у цьому контексті законопроект, запропонований кілька років тому народним депутатом Павлом Костенком. Йшлося про запровадження збору з українських туристів, які мають намір виїхати на відпочинок за кордон. Автор проекту був переконаний, що збільшення вартості виїзного туризму зробить вітчизняний турпродукт більш привабливим і конкурентоздатним. На щастя, у Верховній Раді цієї пропозиції не підтримали. Інакше навіть бюджетні закордонні поїздки, на які пересічні українські сім’ї роками збирають кошти, автоматично перетворилися б на «елітарні». Адже дуже сумнівно, що за сучасної схеми збору і розподілу податків туристична інфраструктура в Україні зазнала би суттєвих якісних змін.
