Закарпатські підприємці, що взялися за нелегку справу виготовлення основного і щоденного продукту харчування – хліба, балансують між проблемами.
Борошно, електроенергія, газ тощо дорожчають, хоч їхня якість бажала би кращого, виникає спокуса здешевити вироби додаванням усіляких добавок, конкуренція норовить задушити – напекти хліба вдома може й школяр. Отож, пекарі пробують діяти нестандартно – залучати до таїнства випічки туристів.
«Зазвичай пекарня працює вночі, аби вранці запашні хлібини вже були на полицях магазинів, – розповідає керівник невеличкої пекарні в селі Перехрестя (Тісокерестур) на Виноградівщині Йосип Цапович. – А вдень ми з дружиною радо зустрічаємо всіх охочих долучитися до випікання хліба власноруч».
Пекарня невеличка, працює на газі й дровах. Тут усе як в аптеці: чисто й білосніжно, бо… присипано борошном. Замішують тісто переважно жінки, а з вогнем працює молодий хлопець. Він так швидко відправляє майбутні буханці у піч, що навіть важко вловити цю мить на фото. Пекарня щодня виготовляє зазвичай по 400-500 буханців. Відправляють їх у села Виноградівщини та Берегівщини. Випікають 9 сортів хліба. Але найпопулярніший – домашній величезний коровай, завважки понад кілограм.
«Я пишаюся тим, що ми не додаємо жодних барвників чи розпушувачів, – наголошує господар. – Борошно, вода, сіль і дріжджі, а ще – роботящі руки. Бо головне – це репутація підприємства, яку, коли втратиш, не купити за жодні гроші. Наш хліб упродовж майже тижня залишається свіжим і не псується».
Проблема лише в тім, що потрібно займатися і розповсюдженням продукту. Бо у кожному селі беруть на продаж всього з десяток хлібин, адже багато хто випікає нині вдома. Але вже є постійні оптові клієнти – один із них навіть возить хліб із Перехрестя в Івано-Франківськ і Стрий. Каже, що вигідно: люди спробували – і він їм припав до смаку. Цікаво, що чорний хліб випікати не рентабельно – у селі він не популярний. Люди кажуть, що за радянських часів вже вдосталь його наїлися...
На Виноградівщині діє 36 сільських пекарень, тобто майже в кожному селі, тому і конкуренція досить висока. Але Йосип Цапович не планує закриватися, хоча іноді доводиться працювати навіть собі у збиток...
«Приватним пекарням зараз нелегко конкурувати з великими підприємствами, – розповідає він. – Важко купити потрібне борошно, адже ціна його зростає. Можна поскаржитись і на якість газу, який «коптить» стіни. Але закриватися не збираємося, бо маємо постійних клієнтів, які поважають нас за якість. Сподіваємося і на зацікавлення з боку туристів. До прикладу, бажаючі зможуть спекти собі власноруч піццу, яку одразу й з’їдатимуть, звісно, за чаркою місцевої слив’янки».
Подібну атракцію планують запровадити й у приватній пекарні в Берегові, де господарює подружжя підприємців Степан та Елеонора Барти.
Тут випікається на дровах так званий сербський хліб, який давно став одним із символів усього району. Крає¬знавець Валерій Разгулов каже, що вся справа у технології. Адже виготовляється хліб у печах, які спорудили сто років тому. А щодо походження назви, то колись випічку цього запашного продукту в місті налагодив Драгутін Стоянович, македонець родом. Хліб випікають із зерна лише вищого ґатунку, яке завозять із Вінницької та Хмельницької областей. Співпрацюють також із місцевими фермерами.
На жаль, приватні пекарі не можуть забезпечити потреб населення. Та й далеко не у всіх хліб виходить по-справжньому смачним і корисним. Адже не гребують різними домішками, використовують низькоякісне борошно. Довелося почути від пекарів і те, що добавляють у нього оцет, аби якось «виправити» смак. А чорний хліб часто просто підфарбовують за допомогою солоду або, ще гірше, хімічними барвниками.
Тому останнім часом набувають популярності домашні хлібопечі, що автоматично замішують тісто і випікають хліб на ваш смак. Берегівський журналіст Володимир Маркітан розповідає, що це дуже зручно. «По-перше, я знаю, з яких інгредієнтів випікається хліб, що його споживає наша сім’я. По-друге, на агрегаті є таймер, тому працює хлібопіч зазвичай уночі, і на сніданок маємо те, що забажаємо – білий батон або солодкий коржик. Щодо ціни, то виходить навіть дешевше, ніж у магазині. І смак чудовий, нам дуже подобається. Особливо корисна хлібопіч на свята, коли більшість магазинів не працює».
Отже, випікати домашній хліб значно економніше. З одного кілограма борошна виходять 4 хлібини по 400 г. У сім’ї з чотирьох осіб хлібопіч зазвичай окуповується за рік. А домашній хліб, спечений з любов’ю, завжди набагато смачніший.
До речі, найкраще хліб зберігається у ящику з кераміки з отворами для повітря. Дерев’яні ж ємності чи папір «висмоктують» із хліба вологу й він сохне.
Завжди смачного і свіжого хліба на вашому столі!
