Чеський центр в Києві описує та популяризує дотичну до Чехії культурну спадщину, яка збереглася в Україні. Найбільше таких пам'яток можна знайти, звісно, на Закарпатті — і минулого року команда вирішила розповісти про них усім, кого це може зацікавити: туристам, місцевим мешканцям, дослідникам з інших регіонів.
Так народився науково-популярний дослідницький проєкт "Чеський спадок у Закарпатті", що став органічним продовженням "Чеського спадку в Ужгороді", реалізованого 2021 року.
У другій частині проєкту команда дослідників обстежила у експедиціях та детально описала на основі архівних даних десять об'єктів, розташованих по усій території Закарпаття. Деякі з них нещодавно відновлені, деякі, на жаль, перебудовані до маловпізнаваного стану; деякі збереглися майже повністю. Усі матеріали перекладені чеською та англійською мовами.
Також Чеський центр у Києві створив тримовний аудіогід на основі інтерактивних карт, та авторські ілюстрації до кожного об'єкта, щоб якнайбільше людей дізналися про унікальну спадщину Закарпаття часів Першої Чехословацької республіки (1918-1938 рр.).
Ініціатором стало представництво Чеського центру у Києві, а приєдналася до створення в Ужгороді ціла команда фахівців та однодумців: Любов Павлишин, Павло Худіш, Ліна Дегтярьова, Олег Олашин, Давід Губений, ілюстратор Дарина Задорожня. Координаторка - українська драматургиня Ганна Турло.
Директорка Чеського центру у Києві Радка Рубіліна розповіла Укрінформу про те, як народилася ідея проєкту.
"Вона народилася безпосередньо у мене, в момент, коли я вперше приїхала до Ужгорода, погуляла містом, вирушила далі по Україні, а в Мукачеві зайшла в одну аптеку на площі, - і у мене просто… сталося дежавю!
Мені здалося, я прийшла в аптеку у Празі, але не в сучасну, а ту, яка існувала 70 років тому! Тут були всі меблі – дерев’яні, вироблені у 30-х роках. Озирнулася навкруги - навіть ролети на вікнах чеського виробництва! Я насолоджувалася. Все збереглося дуже гарно, ми в Чехії вже не можемо такого бачити - перебудували, замінили новим, а в Україні воно лишилося в неймовірному вигляді", - захоплено розповідає Радка.
На жаль, ця невеличка аптека, яка так її вразила та надихнула на новий проєкт, не була включена в інтерактивний путівник, оскільки його автори більше зосередилися саме на архітектурній спадщині, а будівля, в якій та розташована, не дуже цікава в цьому контексті – все цікаве саме всередині.
До речі, Історія аптек нашого міста бере свій початок у 1758 році. Тоді першу з них відкрив приїжджий угорець Давид Гемша. Єдиною ця аптека залишалась аж до 1811 року. Тобто цілих 53 роки місто мало один заклад де можна придбати ліки. Де саме знаходилась найстаровинніша аптека міста зараз достеменно невідомо.
Аптека в Мукачеві
Другим хто відкрив в місті над Латорицею аптечний пункт став Янош Лапоші. Пізніше в місті нараховувалось вже 5 аптек. Найвідоміші з них це: аптека Рапапорта, аптека Ференці, аптека Келеті і навіть аптека Людвіка Шандора Лаєша. Переважно всі вони розташовувались у центрі міста.
Ще одна цікава будівля чеського періоду в Мукачеві - "Будівля Ощадного Банку на Королівських Виноградах".
У незвичній двоповерховій будівлі на сучасній вулиці Ярослава Мудрого в міжвоєнний період, за часів Чехословацької республіки, розташовувалася філія міського Ощадного банку на Королівських Виноградах. Ця установа заснована ще 1899 року — у місті Королівські Виногради, пізніше приєднаному до Праги.
Ощадний банк стрімко здобув популярність на початку 1920 х років і незабаром став одним із лідерів за кількістю вкладників. Філія банку була відкрита в Мукачеві 1922-року в тимчасовому приміщенні в ратуші. Ймовірно, одразу після цього розпочалося проєктування та будівництво нової будівлі установи, що завершилося її урочистим відкриттям 17 січня 1926 року. Того ж року філії банку відкрили в Ужгороді, Хусті та Рахові.
Мукачево, ощадбанк
Будівля Ощадного банку в Мукачеві збудована в архітектурному стилі рондокубізму, характерному для першої половини 1920-х років. Цей стиль можна побачити лише на території колишньої Чехословацької республіки, до якої входила і Підкарпатська Русь. Рондокубізм має кілька інших назв, які його характеризують: “дужковий стиль”, “чеське ар деко”, “стиль Леґіо банку”.
Річ у тому, що автор банку Леґіо, відомий архітектор Йозеф Ґочар, разом з іншими архітекторами винайшли цей стиль на пошану самого факту заснування Чехословацької держави. Рондокубізм проіснував лише кілька років. Для нього характерні масивні півкруглі та трикутні елементи, елегантна декоративність і дуже часто відтінки червоного та білого кольорів фасаду. Тож рондокубізм зовсім не важко відрізнити, але й не так легко знайти серед європейської архітектури.
«Будівля Ощадного Банку на Королівських Виноградах стала для мене точкою відліку, коли я почала впізнавати чеську архітектуру. Зараз, коли йду Прагою, можу чітко сказати – це зробили чеські архітектори часів Першої Республіки», - розповіла про ще один об’єкт туристичного маршруту Ганна Турло.
Ще один цікавий архітектурний об'єкт у Мукачеві - Павільйон для немовлят Державного чехословацького дитячого будинку, а нині одного з корпусів Закарпатської обласної дитячої лікарні.
Мукачево. Павільйон для немовлят
Коли Підкарпатська Русь увійшла до Чехословаччини, у більшості медичних закладів краю почалася модернізація, розширення та навіть побудова нових корпусів. Будувати нові корпуси лікарні за авангардними проєктами, з дотриманням усіх сучасних норм гігієни і з використанням новітніх технологій та конструктивних рішень було цілим напрямом державної політики.
Мукачево. Павільйон для немовлят
Одним з найвідоміших модерністських об’єктів Закарпаття у фахових колах Європи та світу є колишній павільйон для немовлят державного чехословацького дитячого будинку, а нині один із корпусів Закарпатської обласної дитячої лікарні.
У державному дитячому будинку, зведеному ще 1902 року, утримувались діти з усього краю. Будівля потребувала розширення, тож було ухвалено рішення побудувати новий сучасний павільйон для немовлят. На ці потреби уряд республіки виділив значну на той час суму — 1 мільйон крон. Про унікальність споруди, яка спроєктована на кілька років раніше за культову будівлю школи Баугауз у німецькому Дессау, говорили ще її сучасники. Автором проєкту павільйону для немовлят був відомий чеський архітектор Ярослав Фраґнер, один з піонерів архітектури нового часу на теренах Чехословацької республіки.
Авангардний ескіз павільйону для невеликого закарпатського містечка, датований 1922 роком, одразу потрапив на шпальти першого числа часопису “Bauhausbucher”, найпрогресивнішого світового видання про архітектуру того часу, який видавала німецька школа Баугауз за редакцією Вальтера Ґропіуса. Сучасники називали цю будівлю європейським унікатом — одним із перших модерністських проєктів. Він був реалізований 1927 року, кошторис робіт становив 3 мільйони крон.
«Уявіть, у перший номер найпрогресивнішого в архітектурі на той час німецького видання потрапив план забудови в Мукачеві! Це був чистий функціоналізм, настільки все продумано та красиво було в тій будівлі, що його обговорювали на всіх світових конференціях. Я навчалася в університеті і знала, що один чеський архітектор потрапив у «Bauhaus Zeitschrift», а потім на власні очі побачила це диво в Мукачеві. І ця будівля зараз стоїть! Там досі пологовий будинок, на нього можна подивитися. Неймовірна історія!» - захоплено каже Радка Рубіліна.
Всього на сьогодні до проєкту «Чеський спадок в Ужгороді» увійшло 30 об’єктів, а в «Чеський спадок в Закарпатті» - 10. Маршрути вже складені, і автори запрошують нас віртуально відвідати деякі найцікавіші місця нашої області.
Наприклад, у Хусті це будівлі Окружного уряду, Державна реальна гімназія та Масарикова колонія.
Хуст. Гімназія
Масарикову колонію в Хусті можна сміливо назвати найбільш показовою версією “міста-саду” на території колишньої Підкарпатської Русі. В її основі — поєднання переваг модерного міста з краєвидом і чистим повітрям сільської місцевості.
Хуст. Колонія
Хуст.Колонія
Хуст. Колонія
Празьке архітектурне бюро “Freiwald-Bohm” спроєктувало державну колонію родинних будинків у Хусті - у центрі затишного кварталу з майже казкових ідилічних дерев’яних будиночків з гостроверхими дахами розташована кругла площа. Колонія родинних будинків була збудована державним коштом у 1923–1924 роках і названа на честь президента Чехословацької республіки Томаша Ґарріґа Масарика. Загалом тут розмістилися 94 родини.
У підніжжі древнього Хустського замку знаходиться будівля окружного уряду. Початок будівництва просторої модерністської споруди датовано 26 березня 1935 року. На будівництво витратили понад 1,8 мільйона чехословацьких крон. На той час споруда окружного уряду була, без сумніву, найсучаснішою будівлею Хуста.
З будинком окружного уряду в Хусті тісно пов’язані історичні перипетії, що спіткали Чехословацьку республіку в буремні роки напередодні та під час Другої світової війни. Адже саме сюди перевели уряд автономної Підкарпатської Русі на чолі з Августином Волошином після евакуації з будинку Земського уряду в Ужгороді. Це відбулося за підсумками Віденського арбітражу в листопаді 1938 року, коли значна частина краю відійшла до Угорщини, а Хуст став столицею Карпатської України.
А, наприклад, у Солотвині цікавим архітектурним об'єктом є Гірнича житлова робітнича колонія.
Солотвино в часи Першої Чехословацької республіки було єдиним містечком у країні, де сіль видобували в шахтах. Багаті солотвинські родовища в середньому за рік давали 150 тисяч тонн солі. Глибина шахт й оновлене владою республіки обладнання настільки вражали, що туди організовували навіть екскурсії — з 9:30 до 12 ранку за 5 крон з особи.
На підприємствах працювало близько 1000 робітників і 75 управлінців. Дирекція державних гірничо-металургійних підприємств намагалася вирішити питання житлової кризи, тож збудувала житлові колонії для своїх працівників у “підкарпатському” стилі з цегли та дерева.
Колонія у Солотвині не була реалізована в повному масштабі, проте і в наш час вражає величиною, порівнюючи з іншими міжвоєнними житловими колоніями Закарпаття.
Не обійшли увагою й туристичні притулки на Підкарпатській Русі, створені за "чеського періоду".
Зовсім не дивно, що впродовж неповних 20 років існування Підкарпатської Русі в складі Чехословацької республіки тут, окрім всього іншого, держава збудувала дуже багато туристичних притулків, готелів і туристичних хатин. Влада підтримувала й заохочувала туристичний рух як частину концепції здорового способу життя та пізнання свого краю водночас. До речі, першу туристичну хату на Підкарпатській Русі збудував мукачівський комітет Клубу чехословацьких туристів на полонині Боржава.
Для архітектури гірських притулків характерні були дерев'яні стіни, затишні ґанки і стрімкі дахи. На жаль, в автентичному вигляді майже жоден з них не зберігся. Проте не так давно було відбудовано притулок “Явірник”, у якому ще можна відчути ту атмосферу тих славетних днів.
Цікавими будівлями були і так звані гаєнки. Гаєнками називали будинки лісника, мода на які виникла на чеських землях ще на початку ХІХ століття, у часи Австро-Угорщини. У 1930 році на Підкарпатській Русі було 118 гаєнок та "міслівен", у яких проживало загалом 569 осіб. Найбільше таких будинків було на околицях міста Виноградів (стара назва Севлюш) — аж одинадцять споруд. У деяких гаєнках туристи могли переночувати.
Зараз на Закарпатті збереглося кілька таких споруд, і деякі з них у майже автентичному стані. У гаєнці над Невицьким замком, що була побудована 1935 року, і в наш час мешкає лісник з родиною.
Ну, і звісно найбільше унікальних архітектурних пам'яток чеського періоду збереглося в обласному центрі, Ужгороді. Зокрема це район Малий Галагов (який може потрапити до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО), Палац Баті на площі Театральній, школа №3, будівля водоканалу, пошти та інші, з ними ми вам познайомимо наступного разу. Або можете здійснити віртуальну екскурсію самостійно, завітавши на сторінку "Чеського центру".
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
