Травень видався традиційно багатий на літературні події. Відразу три книжкові ярмарки, на яких довелося побувати, дали чимало поживи для роздумів.
Дві книжкові столиці України
Приз переможцю конкурсу
17 травня у Львові стартував 7-й Дитячий фестиваль, складовою якого є найбільший ярмарок української книжки для дітей.
Окрім того, що тут можна побачити найбільший асортимент дитячої літератури, були й такі цікавинки, як парад літературних героїв (дуже популярний в Європі, але щойно починає забруньковуватися в нас). Приїхали зіркові автори з-за кордону: англієць Іан Вайброу та полька Йоанна Ягелло. Було гроно українських авторів, хоча далеко не всі першорядні приїхали. Вражали чудові виставки, незабутні майстер-класи, забави і презентації. Справді Львівський фестиваль залишає враження неймовірного дитячого свята, бо головними тут є самі діти, а не видавці чи письменники. Тому Палац мистецтв, де традиційно відбувається книжкові ярмарки, гудів, наче вулик.
Автографи Василя Густі
Завдяки цікавій вигадці організаторів – змаганню зі збирання «слоників» (наліпок за кожну куплену книжку чи відвідану презентацію) в дітей виникла своєрідна гра зі спокусливими призами. Повсюди носилася дітлашня, що всілякими правдами і неправдами збирала «слоників» до своїх анкет. Дітям потрібна азартна забава і організатори їм таку можливість надали.
Натомість міжнародний київський книжковий ярмарок «Книжковий Арсенал», що відбувався в останній тиждень травня, вразив більше своїми масштабами. Без сумніву, це найпотужніша книжкова виставка у столиці, і перший український ярмарок, в якому я так і не оглянув усіх стендів і полиць. Після Львівського форуму видавців, де все дуже тісно і гамірно, «Книжковий Арсенал» вражає просторінню і широтою. А також тривалістю – цілих вісім днів безперервної книжкової торгівлі і різноманітних літературних подій. Ясна річ, що тут не буває такого натовпу, як у Львові, хоча в перші дні було доволі людно.
Дискусії біля стендів
Одне з найбільших вражень від «Книжкового Арсеналу» -- довжелезна черга у сотню читачів за автографами до Януша Вишневського. Я ще таке на свої очі не бачив і щиро поспівчував знаменитому полякові, авторові «Самотності в мережі». «Арсенал» також зробив чимало різноманітних супутніх виставок та атракційних кімнат для дітей, що було вельми цікаво оглянути. Тут справді було на що повитріщатися – все було стильне і модерне.
Єдиним очевидним мінусом, як на мене, був платний вхід на книжковий ярмарок. І ціна сягала немало -- 20 гривень. У провінції за такі гроші навряд чи когось би заманив на книжкову виставку. Але кияни йшли, хоча й нарікалися.
За попередньою інформацію, організатори вирішили проводити «Книжковий Арсенал» раз на рік, а не двічі. Таким чином в Україні вибудовується зрозуміла модель найбільших книжкових виставок: у травні – київський «Книжковий Арсенал», у вересні – Львівський форум видавців.
А що у нас?
Мирослав Дочинець прибув у вишиванці.
Але крім цих грандів, є ще й купа невеличких ярмарків, як-от, ужгородська «Книга-Фест», якій вдалося прослизнути у коротенькому часовому проміжку між Львівським дитячим ярмарком і «Книжковим Арсеналом» -- 22-23 травня.
Традиція проведення книжкових виставок в Ужгороді вже має свою історію. Почалася вона з пріснопам’ятного «Книжкового Миколая», який був дивовижею довгий час в нечитаючому Закарпатті. Після того, як «Миколай» повернувся кудись у Лапландію, народилася «Книга-Фест». Це означає, що довго сіяне зерно вродило плодами: закарпатці захотіли мати свій постійний книжковий ярмарок.
Гості з Тернополя користувалися успіхом
Третя «Книга-ФЕСТ», безперечно, врахувала попередній досвід ужгородських книжкових ярмарків і відбулася на добротному організаційному рівні. Для тих, хто любить книжку, це було свято, що тривало один день, але яскраве, приязне і якось по-особливому домашнє. Щось на кшталт храмового празника на селі, тільки для книголюбів. Між іншим, далеко не кожна область має свої книжкові виставки.
Виставковий зал «Ужгород» знову підтвердив, що кращого приміщення в центрі міста годі шукати для такої багатопланової культурної події. Духовий оркестр та бандуристки створили піднесений настрій. Книжкова лотерея та зустрічі давніх знайомих додавали радісних емоцій. Відвідувачі переважно виходили з виставки з книжками в руках, а видавці раді були хоч раз на рік показати свій товар лицем у всій повноті та красі.
Були на ужгородському ярмарку і такі читачі
Цікаво, що ужгородський книжковий ярмарок має вже своїх фанатів. Так, і цього разу з Тернополя приїхав Роман Зінь, викладач німецької мови тамтешнього економічного університету, що є справжнім бібліоманом. Додому він повіз торбу закарпатських видань, яких не купиш за межами нашого краю.
Зате жодної книжки не придбали собі організатори ярмарку – чиновники з обласної державної адміністрації. Але щиро пообіцяли авторові цих рядків, що в майбутньому такого недогляду більше не трапиться. (Повіримо і перевіримо!).
Завдяки гостям з-поза меж області «Книга-Фест» набула ширших горизонтів. Учасниками ярмарку стало відоме тернопільське видавництво «Навчальна книга – Богдан», що входить у трійку найбільших видавництв України. (Щорічний наклад видань – близько мільйона примірників). До слова, у Мукачеві тернополяни мають навіть свою книгарню «Дім книги».
Також до Ужгорода завітало львівське видавництво «Астролябія», що видає дуже цікаву перекладну літературу. Обидва приїжджі видавництва були задоволені участю в ярмарку і відзначали досить велику цікавість закарпатців до книжкової виставки. Тож поїхали додому не «в мінусах».
Цікава зустріч з гостями відбулася в Закарпатській обласній бібліотеці, що фактично була господаркою ярмарку. Окрім заступника директора видавництва «Навчальна книга-Богдан» Олега Сороки (до речі, закарпатська поетеса Софія Сорока – його рідна тітка), перед ужгородцями виступила й дослідниця української магії Лілія Мусіхіна. Вона встигла не тільки на ярмарку побувати, але й позаписувати деякі звичаї та обряди у працівників Закарпатського музеї народної архітектури і побуту.
Приз читацьких симпатій ярмарку отримав капітан дального плавання Дмитро Будинський
Міжнародного шарму «Книзі-ФЕСТ-2013» додали гості зі Словаччини: відомий український поет Йосиф Збіглей та голова регіонального осередку Союзу русинів-українців Словаччини у Михайлівцях Святослав Нірода. Обидва набралися чимало позитивних вражень, а 75-річного поета ще й записало обласне телебачення «Тиса-1» для власної телевізійної поетичної антології.
Успіх ярмарку був такий відчутний, що видавці дружно запропонували організаторам проводити його не раз на два роки, а щороку. Тож така вагома подія у культурному житті області, як книжкова виставка, таки може стати щорічною атракцією. Бо ми хоч і не читаємо книжок, але тримати їх у руках любимо.
(Мирослав Дочинець запевняє, що в Закарпатті купують найменше його романів серед усіх областей України. Навіть менше, ніж у російськомовному Криму!).
Книжковий конкурс «Книга-ФЕСТ», що, певна річ, є важливою складовою ярмарку, кращою книгою за два роки назвав 800-сторінкове дослідження Петра Часто «Вільне слово американської України». В інших 12-ти номінаціях перемогли також вартісні видання. Хоча чимало гідних книжок не отримали своєї грамоти і художньої тарілки. Але перед журі завжди стоїть непросте завдання: не образити жодне видавництво Закарпаття. Тому результати відображають зведений баланс усіх інтересів (літературних, мистецьких і видавничих).
Наприкінці можемо відзначати три головні складові успіху ужгородського ярмарку: вдало обраний час, місце і формат. Тобто, ми показали себе у міру своїх сил – без надриву і зайвої суєти. І це правильно. Бо герої і подвиги, як підмітили гострослови, потрібні там, де не вистачає професіоналів.
