Закарпатський бізнесмен, який за останні два роки став політиком, каже, що йому не принципово потрапити в парламент, а УДАР грає у довгу гру.
На місцевих виборах 2010 року у Віталія Кличка на Закарпатті була зовсім інша команда. Майже відразу після них осередок очолив друг боксера підприємець Валерій Пацкан, який очолює представництво Toyota на Закарпатті. Він каже, що допомагав УДАРу вже і на тих виборах, але оцінювати роботу попередників не хоче.
Зараз, перед парламентськими виборами, ситуація інша, ніж була перед місцевими. Зокрема, і рейтинг партії Кличка. Він суттєво зріс, як свого часу і у Фронта Змін чи Сильної України.
Відтак, у 19-го номера списку Валерія Пацкана є хороші шанси отримати мандат. Принаймні, точно більші, ніж у закарпатських мажоритарників від цієї політичної сили, хай навіть лідер місцевого УДАРу з цим не зовсім згодний.
На наші запитання від відповідав дуже обережно. Але місцями нам, схоже, вдалося його «зачепити».
– Як давно ви захоплюєтесь автомобілями?
– Це в дитинстві я захоплювався автомобілями. Колись моєю найбільшою мрією було купити собі гарне авто. Мабуть, заради самоствердження. Зараз уже цього нема, не мрію про Ferrari.
Я чимало поїздив на хороших авто – і тому сьогодні сприймаю їх лише як зручний засіб для пересування.
Головне для мене – це потужність та безпека. Сьогодні їжджу лише на двох марках, які мені дозволяє договір – це Toyota та Lexus.
– Що Вас найбільше захоплює в автомобілях?
– Надійність, потужність і заходи безпеки.
– А у політиці?
– Політика – це зовсім інший вимір. Я думав, що в ній так само, як у бізнесі: сказав – зробив. Але зараз розумію, що це зовсім не так.
– Це Ви про однопартійців чи конкурентів?
– Перш за все, про конкурентів. В УДАРі усі рішення приймаються не одноосібно Віталієм Кличком, а колегіально. Якщо я не згоден з чимось, то завжди кажу про це. Так само і інші члени політради. Головне, обґрунтувати чому ти думаєш саме так, а не інакше, чому певні рішення йдуть у розріз із твоїми особистими переконаннями. Ми всі подаємо свої ідеї і наша думка завжди враховується.
А ось з конкурентами все не так.
– Ви натякаєте на об’єднану опозицію?
– Зокрема. Ми, наприклад, ухвалили пропозицію до опозиційних партій, щоб зробили праймеріз після того, як були висунуті усі кандидати. Чий кандидат – чи то від УДАРу, чи то від Батьківщини, чи то від Свободи – має найвищу підтримку в окрузі, то його і слід підтримати усім разом.
Ми готові були йти на ці кроки, і я казав своїм кандидатам-мажоритарникам: інколи для того, аби перемогти, треба враховувати не лише свою думку і амбіції, а десь і поступитися. Але опозиція виявилась неготовою до співпраці.
– Чому Ви не пішли по мажоритарці?
– Це не моє рішення. Так вирішив з’їзд. З самого початку Віталій Володимирович вирішив, що голови обласних організацій потраплять до списку. Список відповідно формувався на основі рейтингу обласних осередків. Так як Закарпаття за рейтингом ефективності роботи вже рік залишається на лідируючих позиціях, я опинився під непоганим номером.
– Ви не боїтеся, що дружні відносини з Кличком завадять вашій професійній роботі?
– Ні. До мене, здається, навіть прискіпливіше ставляться, бо кажуть, що я друг Кличка. Але я точно знаю, що у політиці друзів не буває. З Віталієм ми дружимо за стінами офісу. У ньому ж – ми члени команди.
– А Ви як гадаєте, краще для Вас було б йти від округу чи у списку?
– Стати народний депутатом – це для мене не головна ціль. Я хочу сформувати якісну команду і зробити щось корисне для області та України. Я не рвуся у парламент. У нас є команда, нею ми і йдемо на ці вибори.
Коли я приєднався до УДАРу, то я дав слово Віталію, що буду командним гравцем і діятиму лише в інтересах команди. Та головне, аби не проти своїх внутрішніх переконань.
– Що має статися у політиці, аби Ви з неї пішли?
– Зрада.
– Лідера?
– Команди. Знаю, я як прийшов у політику, так можу з неї й піти. Але, якщо я бачитиму, що команда не буде дотримуватись того, що обіцяла – я піду.
– Політика – брудна справа. Не боїтеся, що Ваші ім’я та репутація від неї постраждають?
– Боюся. А ще більше за рідних.
Хоча запевняю і ви це можете перевірити: у моїй біографії нічого немає поганого – ніякого криміналу чи сумнівних дій. Тому, і у Toyota пішов,бо тут прозоро усе.
Чомусь так складається, що переважна більшість людей, які йдуть у політику, починають паплюжити репутацію одне одного.
УДАР із самого початку задекларував: не обливати брудом своїх опонентів, якими б вони не були. Від нас не вийшло і не вийде жодного «чорного піару» на інших кандидатів.
– Мажоритарники від УАДРу на Закарпатті не є у фаворитах. Це об’єктивно. Як Ви оцінюєте їхні шанси?
– Чому ж? Кожен з них може і достойний поборотися. Є Василь Лазоришинець – гарний лікар, заступник директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Ми провели певну кількість зустрічей і бачимо, що його рейтинг постійно росте. Є у нас і Ростислав Буланов, на якого я покладаю великі надії. Йому я готовий допомагати до кінця.
Але ми маємо розуміти, що у нас в Ужгороді розпорошена і вся опозиція. Ми маємо і Сербайла, і Чучку, і Смоланку. Ці усі люди борються на одному електоральному полі.
– Багато-хто каже, що за кілька тижнів до дня голосування раціонально було б, аби усі опозиційні сили обрали одного кандидата на ці вибори. Ви готові до таких кроків?
– Так, на всі сто відсотків. Але спочатку нехай опозиція розбереться. Якщо з трійки Чучка, Сербайло, Смоланка, залишиться один, то наступним буде наш крок.
– Тобто, Ви не виключаєте того, що Ростислав Буланов зніме свою кандидатуру?
– Сьогодні про зняття Буланова питання не стоїть. Він працює, його рейтинг росте. Це нас дуже радує. Але ми завжди готові до переговорів як на рівні країни, так і на рівні області. Але це перемовини не заради торгу, а заради якості – для того, аби залишився кращий.
Я не хочу звинувачувати опозицію, але сьогодні кандидати-мажоритарники висунуті неякісно. Вони висунуті заради того, аби підіграти, або програти владі. Принаймні, більшість з них.
– А чим Ви займатиметесь, якщо не потрапите до парламенту?
– Далі формуватиму команду на Закарпатті з прицілом на місцеві та вибори президента, на яких ми працюватимемо на перемогу Віталія Кличка. Наша гра не короткотривала, головна перспектива – це 2015 рік.
Мені цікаво, аби у депутати міських і районних рад проходили достойні люди, які можуть насправді щось зробити корисне, а не лише прийти за власною вигодою.
– А якщо пройдете?
– Перша моя фахова освіта юридична, друга – економічна. Я можу працювати і у законодавчій, і у виконавчій владі. Це не так суттєво. Я робитиму те, від чого буде більше користі. Моя мета – не збагачення.
– Перед виборами усі кажуть, що не хочуть заробляти, бути багатими. А коли потрапляють у владу, то ….
– Я хочу буди багатим. Але я хочу заробляти, а не красти.
Я не хочу, аби ми виділяли депутату міської ради ділянку землі у десять соток, а потім він продавав її за 20-30 тисяч доларів. Я хочу, аби цю ділянку офіційно передали реальному інвестору, який би побудував завод, створив робочі місця, відремонтував комунікації. У Грузії це прекрасно діє. Хочеться, аби і в Україні було так само.
– Гаразд, але конкретно в яких напрямках маєте намір працювати?
– Для мене, як для бізнесмена, важливо протистояти корупції, знищити її взагалі.
А також забезпечити прозору конкуренцію в Україні. Тоді у нас з’явиться можливість для нормального розвитку бізнесу, соціальної, освітньої, медичної сфери.
– З корупцією в нас борються роками. Все марно. За чиїм досвідом має йти Україна, на Вашу думку?
– У Грузії немає корупції. Там 84,5% жителів довіряє правоохоронним органам. Що в Україні треба зробити, аби подолати корупцію? Потрібна публічна люстрація чиновників. Народ повинен знати, хто в них краде.
– Чим ще плануєте займатися?
– Змінами в бюджетній сфері, зокрема у відносинах між центром та регіонами. Як на мене,то 80% коштів мають розпоряджатися на місцях, а лише 20% – у Києві.
Наступне. Я з сім’ї освітян. Тому мене дуже хвилює розвиток освіти. Вона має бути іншою. Я і про школи, і про виші.
Також, мене турбує ситуація з мігрантами. У мене є багато друзів, які працюють на інші держави, живуть там, сплачують податки. Вони б залюбки повернулися на Закарпаття до своїх батьків та працювали б тут, вкладали б кошти, але в нашій країні ставлення до інвесторів, м’яко кажучи, дивне.
– Ось у Вашій компанії зарплати у працівників які?
– По-різному: від 1 500 тисячі гривень до 10 000. У людей є відсотки і бонуси. Ми стимулюємо своїх працівників, аби вони хотіли працювати більше і краще.
Середній бізнес – це основний накопичувач грошей і роботодавець. Але він майже розчавлений.
Але добре, що вже зараз на Закарпатті починають з’являтися люди, які вкладають гроші у виробництво.
– Як гадаєте, чи можливо, аби у майбутньому парламенті усі депутати від Закарпаття співпрацювали?
– Я б дуже хотів, аби так було, і готовий вносити пропозиції як до своєї партії, так і просто ініціювати корисні для краю зміни.
– Чим, на Вашу думку, відзначаться ці вибори?
– Адмінресурсом. Ми вже чітко бачимо, що партія влади сформулювала усі виборчі комісії виключно під себе. Ні «УДАР», ні «Свобода» не потрапили до окружних комісій. Всі вони сформовані для того, аби визнати вибори не дійсними, або проводити махінації з протоколами.
– УДАР чи не першим на Закарпатті заявив про тиск. Таких звинувачень у бік влади вже було кілька. Чи були у Вас якість перемовини з головою ОДА щодо цього?
– Ні, у мене перемовин щодо цього з Олександром Ледидою не було.
– Чим пояснюєте тиск?
– У кожній із цих ситуацій є відверті порушення закону. Ці прецеденти ми не провокували. Це дії влади, яка сама себе дискредитує. Можливо, вони не знають законів, які приймають.
– Експерти наполягають, що на цих виборах дуже важливу роль відіграють партійні структури на місцях, які дозволять зокрема і відстояти результат. І в цьому ключі багато є закидів у бік закарпатського осередку, мовляв, не все у вас струнко…
– На сьогоднішній день у нас сформовані усі районні штаби. Усі ці люди пройшли навчання: і члени ДВК, і члени ОВК, і агітатори.
Наступник крок – навчання спостерігачів. Ми навчаємо своїх людей, залучаємо найкращих тренерів.
Від усіх наших представників ми вимагаємо чіткою партійної дисципліни, відповідної поведінки.
Тому це домисли, або недооцінка.
– УДАР – єдина політична сила, що працювала з рухом «Чесно». Чи не плануєте через рік по усім критеріям протестувати своїх однопартійців і, можливо, запровадити щось подібне і на рівні міст, області?
– Першою моєю ініціативою після виборів буде прохання до руху «Чесно» промоніторити мої партійні осередки. Я б хотів отримати об’єктивний аналіз по усім людям, яких ми висуватимемо згодом до міських рад.
Я за те, аби кожного кандидата публічно обговорювали. Якщо вони доведуть, що «Пацкан вкрав», тоді я одразу кажу: «Вибачте, але я знімаю свою кандидатуру». Але такого не буде, бо наша команда йде не для того, щоб красти…
– Чи готові Ви, скажімо, через рік звітувати про все, що зробили, або не зробили?
– У випадку, якщо я пройду до парламенту за партійним списком УДАРу, то я готовий, скажімо, 10 грудня наступного року вийти до преси і розповісти про все, що вдалося зробити за рік. Нехай оцінку нашої діяльності дають виборці.
