Ексклюзивне інтерв’ю артиста відразу після концерту в Ужгороді, де фронтмент популярного колективу виступав разом з Іриною Білик.
– Ви не в перше на Закарпатті, чи не так?
– У мене багато друзів тут, зокрема в Мукачеві.
– По роботі?
– Ну, починалося усе з роботи… Є такі, до яких ми зобов’язані зайти на каву, байдуже коли приїжджаємо в Мукачево, хоч вночі.
Закарпатська земля «бере» своєю щирістю, тим, що тут люди завжди відкриті, щирі і сюди завжди приємно приїжджати. Мені тут дуже комфортно, і я завжди з радістю їду сюди.
– З чим у вас найперше асоціюється Закарпаття?
– Напевно, це гарні краєвиди, квітуча земля з завжди гарною погодою.
– У ваших піснях – багато суржику, діалектів. На Закарпатті є власний. Щось знаєте з нього?
– Слово «цімбор» (посміхається)
– Що воно означає?
– Друг, товариш.
– А ще?
– Я взагалі люблю різні діалекти. Близькість до словацького, угорського, румунського та польського кордонів спричинило формування дуже оригінального закарпатського діалекту. Дехто його називає русинською мовою. У мене є знайомі, які нею розмовляють. Навіть вже я знаю, що Василь та Лоці – то одне й те саме.
– Як так сталося, що ви поїхали в тур з Іриною Білик, як виникла ідея такого дуету?
– Спершу ми записали дві дуетних композиції . І я завжди мріяв, щоб ті люди, які виросли на піснях Ірини Білик, їх зову почули. Концерти туру нагадують зустрічі друзів, на них приходять сім’ями, 2 години люди співають разом з Ірою. Усі концерти – тільки українською мовою. Але це не має значення ні на Заході, ні на Сході країни, бо є атмосфера, душевність.
– А ось щодо вашої творчості: звідки ви черпаєте мотиви для власних пісень?
– То все в житті є.
– Які творчі плани у колективу?
– Ну поки що тур хочемо доїхати. А далі – робота. Плануємо доробити четвертий альбом.
– Коли збираєтесь його презентувати?
– Я дуже не люблю забігати наперед. З третім альбомом так вже вийшло, що ми планували його випустити на рік раніше, але гастрольні тури не дали можливості вчасно доробити платівку. Тому коли новий альбом вийде, тоді і вийде.
