Сьогодні, 3 травня, відзначається Всесвітній день свободи преси. У зв’язку з цим Західне інформаційне агенство "Простір" звернулося до директора Закарпатського інституту політичних досліджень Віктора Пащенка, аби той прокоментував стан зі свободою слова та преси в Україні.
Найголовніше, на його думку, що нині в Україні відсутня державна цензура, що є однією із основних запорук інсування свободи преси в країні:
"Свобода слова і свобода преси — це одне із ключових питань для пострадянського простору. Достатньо пригадати, що перебудова почалася із гласності. Це два слова, які йдуть в нерозривній зв’язці і ми наочно можемо бачити результати їхнього запровадження — розвалилася остання найбільша імперія на землі. Тобто через свободу преси, хоча і тоді досить відносну, закритий пострадянський простір побачив світ і всю систему, починаючи від політичної організації влади — закінчуючи принципами економіки та принципами загальнолюдських цінностей. В результаті все змінилося і на цьому просторі з’явилося 15 держав. Тобто ця свобода стала поштовхом величезних змін.
В Україні, починаючи з другої половини 90-х, тобто того періоду, який ми нині називаємо кучмізмом, відбувався наступ на свободу преси. Його піком стали сумнозвісні темники та тотальна цезура, в першу чергу, на телебаченні. Тому одним із ключових моментів того, що ми називаємо Помаранчевою революцією була і боротьба проти цезури, зокрема за свободу преси і слова як невід’ємної частини прав людини, демократії тощо. І тому свободу слова, як беззаперечне завоювання Помаранчевої революції, ніхто навіть не ставить під сумнів.
І сьогодні ми можемо впевнено сказати, що в Україні є свобода слова. Інша справа, наскільки ця свобода забезпечується економічно, наскільки є професійним сам журналістський корпус, наскільки він може цю свободу конструктивно чи деструктивно використовувати. Але ці питання стосуються всіх без виключення країн, в тому числі найдемократичніших. Головне, що ми маємо відсутність саме державної цензури. Вона є економічна, вона є партійна, різних ґатунків, але не державна.
Наскільки це незворотне? Гадаю, що в найближчі десятиліття ця проблема не виникатиме. Не тому що у нас така влада, а тому, що нині критична маса українських громадян доросла до того стану коли вона потребує ці свободи, готова її сприймати, оплачувати і захищати".
