Днями мер Ужгорода Віктор Погорєлов відсвяткував славний ювілей. Проте, як і завжди, переймався міськими проблемами. Як обіцяв «Замок», ми розпитали Віктора Володимировича про найбільш злободенні проблеми обласного центру.
– Один із пунктів вашої передвиборчої програми – цілодобова вода у кранах ужгородців. Багато хто нарікає: новий мер уже 9 місяців, а…
– Зрозуміло, що всім би хотілося наступного дня після виборів прокинутися в новому, буквально райському місті (до речі, як і після виборів президента чи парламенту в новій державі). Проте чудес не буває – усього можна досягти лише постійною і нелегкою працею.
Ми розрахували, що протягом 2 років маємо можливість зробити все, щоб забезпечити в Ужгороді цілодобове водопостачання. І діємо в цьому напрямку системно, планомірно. Основна проблема нині: колишня міська влада віддала «Водоканал» у концесію фірмі «Питна вода Ізюм». Ми вже пройшли близько 30 судів, аби позбавити місто цієї кабали, але це ще не кінець.
Крім того, у мережі водопостачання потрібні серйозні інвестиції. Сподіваємося отримати гроші від держави, працюємо з мінЖКГ, обласними управліннями й інвесторами, аби провести реконструкцію і Минайського водозабору, й очисних споруд.
Але слід підвищувати й тарифи. Електроенергія займає в них суттєву частку, і ми ніяк не можемо наздогнати зростання цін, постійно влазимо в борги, а відтак – годі робити капітальні вкладення.
Проте хочу нагадати, що за перші ж три місяці нашої роботи вдалося частково замінити обладнання, деякі мережі, і ще до Нового року вода на всю добу «прописалася» у кранах 1100 квартир на вулицях Ак. Корольова, Челюскінців, Можайського.
– Парк «Підзамок» уже поступово оновлюється. А що з басейном «Спартак»? Чи правоохоронці порушили щодо його продажу кримінальну справу?
– Кримінальна справа заведена щодо проведення попередньою міською владою аукціонів. Я через посередників пропонував, щоб родич Сергія Ратушняка за гроші повернув басейн місту. Однак дістав відмову. Утім чаша басейну на¬лежить місту, а продані прилеглі об’єкти, роздягальні не є значущими для того, щоб зрештою відродити для людей колись олімпійське водне плесо. Звісно, робота басейну не прибуткова, але це соціальне й навіть принципове для Ужгорода питання. І якщо колись «Спартак» був на балансі машинобудівного заводу, він утримував його, то й нині можна знайти підприємство-інвестора.
До слова, обласна влада допомагає дитячо-юнацькій спортивній школі, яка розмістилася на цій території, відновлено роботу стадіону.
– Усі автономні котельні бюджетних закладів вирішено передати КП «Уж-енергія». Чи не призведе така централізація до зростання тарифів, адже доведеться витрачатися на зарплати працівникам цього підприємства?
– Розрахунки вже є: гігакалорія тепла коштувала 720 грн. Це за все – воду, електрику, газ, утримання. Тому зростання вартості не буде: тариф – до 700 гривень. Тут інше питання: ми обстежили наявні в садках і школах котельні й виявили, що чимало з них в аварійному стані, деякі навіть не введені в експлуатацію. Хто буде відповідати в разі якогось лиха?
Адже йдеться про безпеку наших дітей. Я не можу дозволити, аби в місті запустили бодай одну котельню, яку не обслуговує ліцензована організація. Тому ми дійшли технологічно й технічно правильного рішення, аби забезпечити нормальну роботу котелень. А тарифи, навпаки, щороку знижуватимуться. Бо працюємо з лізинговою компанією, яка бере кредит – 18 мільйонів гривень – і повертати треба буде з часом усе менше. Крім того, завдяки цим новим котельням Ужгород зменшить споживання газу на 6–8 мільйонів кубометрів, а це – економія бюджетних грошей.
– Групи продовженого дня в ужгородських школах, за які не доведеться платити батькам, вдасться відновити?
– Якщо вдасться успішно оптимізувати школи, тоді так. А поки що немає грошей. Біда в тому, що деякі вчителі самі гальмують справу – бояться зменшення навантажень. Але тримати заклад для кількох учнів-старшокласників ніхто не буде.
– Ви ініціювали, аби в усіх громадських і муніципальних закладах туалети були доступними для всіх. Але чи не потрібно місту більше вбиралень?
– Не можемо ставити на кожному кроці туалети. До прикладу, в Америці взагалі немає громадських туалетів, тільки під час масових свят установлюють біокабінки.
Я ще не чув, аби когось не пропустили справити природну потребу в державну чи бізнесову установу. А якщо говорити про туристів, які гуляють Ужгородом увечері, то є громадський туалет під пішохідним мостом, вбиральні у кафе, ресторанах, готелях.
– Ви обіцяли ближчим часом реконструкцію вулиць Минайської, Швабської…
– Минайську вже розпочали, думаю, до вересня завершимо її й візьмемося за Швабську.
– Чимало нарікань викликають паркувальники. Багато хто каже, що й платив би, якби не тільки збиралися гроші, а й ішли на користь місту, тим же вулицям і стоянкам. Бо, подейкують, нині паркувальникам треба ще й з бюджету доплачувати...
– Не доплачуємо, але й нічого від їхньої діяльності Ужгород поки що не отримує.
роте всі власники припаркованих у визначених місцях машин повинні платити, тоді не буде хаосу. Прикро дивитися, коли авто стоять на тротуарах, у зелених зонах. На сесію я виносив питання про створення підприємства, яке б спеціалізувалося не лише на пар¬куванні, а й на відеонагляді за вулицями міста, відстеженні роботи швидкої допомоги, маршруток. Але депутати, певно, до цього ще не готові.
– А скільки коштуватиме встановлення таких систем?
– Для бюджету – нічого. Кожному маршрутнику висунемо умо¬ву – обладнати автозасіб системою джі-пі-ес. А щодо відеоспостереження, то ми готові підтримати програму МВС.
– Чимало йшлося про оновлення транспортного мосту біля готелю «Ужгород», будівництво нового.
– Наразі заважає рішення попередньої влади про надання в оренду земельної ділянки на площі Б. Хмельницького. Пропонуємо тим, кому її виділило попереднє керівництво Ужгорода, інше місце, на мій погляд, ще більш перспективне – у спальному районі. Але вони не пристають на наші пропозиції й не дають можливості серйозно підійти до проектування ще однієї смуги транспортного мосту. Сподіваюся, здоровий глузд таки переможе.
– Коли можемо говорити про 100-відсоткове освітлення вулиць міста?
– Ведемо перемовини з Європейським банком про отримання кредиту під 3 % на заміну освітлення. На початку наступного року вже матимемо, думаю, документацію. Провели протягом 4 місяців інвентаризацію всього освітлення – понад 400 вулиць. Це дає можливість визначити, що слід робити і скільки грошей потрібно. Плануємо встановити близько 4 тисяч сучасних освітлювальних пристроїв.
Крім того, вже двічі змінювали керівника «Міськсвітла», оновили три чверті складу працівників.
– Як із пішохідними доріжками, тротуарами?
– Зробимо, але ж не все одразу! Уже виконали ремонт тротуарів декількох вулиць. Близько 2,5 мільйонів гривень вклали в ремонт вулиць, які були буквально знищені. При цьому, підкреслюю, не концентруємося на «козирних» вулицях, як колись Ратушняк на Проспекті, і не робимо їх до своїх приватних об’єктів чи житла.
– Роками, як більмо на оці, виглядає площа біля універмагу «Україна». Чи щось зміниться?
Я зустрічався з тими, кому продали цю ділянку. Підприємці мають проект, обіцяють восени почати роботи, а після завершення будівництва нададуть площі привабливого вигляду.
– За час після виборів ви змінили свої плани робіт в Ужгороді?
– Все виконую, як обіцяв, си¬стемно й за програмою – школа, садочок, вулиці, прибирання сміття, вода, впорядкування територій і так далі...
