В епілозі «Кандід» знаменитий Вольтер сказав: «Треба доглядати свій сад».
Фабула цих слів зводиться до того, що справжнє людське життя і щастя — не в гонитві за багатством і славою, а в професійній мудрості сумлінної корисної праці, в гармонії людини з природою. Коли вона так живе, то в неї все прекрасне: і поведінка, і обличчя, і серце, і душа. До таких людей належить і Володимир Приступа (на фото), з яким наше інтерв’ю.
Володимире Михайловичу, як і чому ви поєднали свою долю з дубовими листочками на форменому кітелі? Хто найбільше вплинув на вибір професії?
— Мій родовід із Теребовлі, що на Тернопіллі. А я народився у Львові, де батько Михайло Іванович здобув (як потім і я) вищу освіту у Львівському лісотехнічному інституті. Коли мені виповнився один рік, він був направлений на посаду інженера у відділі лісового господарства Рахівського лісокомбінату, а згодом його призначили заступником директора лісокомбінату. Батько був ревним природоохоронцем. Саме його екологічна вишкола любові до зелених піднебесних плаїв під Говерлою зорієнтувала мене вже в дитинстві на вибір професії лісівника.
На вашу думку, що важливіше: ростити ліс чи пиляти?
— Дозвольте відповісти на ваше питання запитанням. Що необхідніше: сіяти зерно в ріллю чи збіжжя збирати? Думаю, що як одне, так і друге – важливі. Зумовлені ж вони життєвою необхідністю, як і будь-яке розумне природокористування в інтересах людського благополуччя. Звісно, що ялиці небо підпирають, де про них належно дбають. Там, незважаючи, що лине гул бензопили й лісовоза, чути і дзюркіт струмочків, і спів птахів не замовкає. Як на мене, лісоруб і лісолюб заслуговують шани, коли розумно виконують свої обов’язки. Чи морально, наприклад, осуджувати різника за те, що він працює на м’ясокомбінаті, а не вирощує і не доглядає худобу та птицю? Так і тут. Кожному своє...
Найревніші природоохоронці теж м’ясо їдять, одягаються, зігріваються, хати будують, а нерідко й зрубані новорічні ялинки прикрашають… Інша річ, що людина повинна і совісно користуватися благами природи, хазяйнувати так, щоб не порушувати її збалансовану рівновагу, внаслідок чого усе менше навколишньої природи, а все більше навколишньої біди. Це злочинно!
А що необхідно для становлення справжнього ґазди карпатського зеленого «золота»? Як ставитеся до поклику «Більше лісу – менше пнів!»?
— У народі кажуть: «Чий ліс – того й пень», а ще: «Сади деревину, будеш їсти садовину». То дуже мудрі й глибокі слова, на які зважає весь наш колектив. Наше господарство – одне з найбільших на Закарпатті. Займає територію площею 40899 гектарів на схилах гір Чорногори, Гуцульських Альп, Свидовецького масиву та в долинах рік Чорна Тиса й Біла Тиса. Даремного хліба не їмо і, думаю, маємо право дечим і похвалитися. Скажімо, турботою про збереження оптимального складу лісового фонду. Його територія вкрита високопродуктивними ялиновими та буковими лісами. Середній запас деревини на 1 гектар сягає 400 кубометрів. А загальний запас
— понад 15 млн. У своїй структурі підприємство має 7 лісництв та виробничий цех, де зосереджений тракторний та автомобільний парк господарства. Головними напрямами нашої діяльності є закладання нових лісів і лісовідновлення на зрубах; збереження біологічного різноманіття в лісах, охорона і відтворення тваринного світу; охорона та захист лісів; ефективне використання деревних ресурсів та їх корисних властивостей; здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Для збереження, вивчення унікальних гірських природних комплексів, флори та фауни виділені й охороняються об’єкти природо-заповідного фонду на площі 4981 гектар.
На частку молодняку припадає 21 відсоток площ лісового покриву, а його загальна лісистість становить 38 тисяч гектарів. Останнім часом створюємо високопродуктивні змішані насадження. Існуючі темпи лісовідтворюючих робіт і обсягів лісозаготівлі зберігаємо на рівні розрахункової лісосіки, прагнемо досягти оптимального вікового складу насаджень та їхньої структури.
Володимире Михайловичу, які напрацювання щодо лісокористування здійснені та що задумано вами на перспективу?
— Чи не найважливішим завданням є спрямування діяльності на покращення екологічного стану лісів Рахівщини до науково обґрунтованого рівня. В цьому напрямку на підприємстві за останні роки у високогір’ї створено нових лісів на площі 35,4 га (така робота запланована і на наступні роки).
Усі ліси Рахівського лісодослідного господарства сертифіковані відповідно до «Принципів і критеріїв FSC» (Лісової наглядової ради), яка є світовим лідером у галузі лісової сертифікації. Масиви проінспектовані за схемою FSC.
Як співпрацюєте з лісознавцями?
– Щодо науковців, то їх серед моїх авторитетів чимало. Передусім це корифеї – карпатознавці та лісознавці – професори й академіки Михайло Голубець, Юрій Туниця, Степан Стойка, Степан Поп та інші ботаніки, зоологи, природознавці з Ужгородського національного університету. Тісно співпрацюємо і з фахівцями Карпатського біосферного заповідника у питаннях наукової організації лісоохорони, збереження унікальних видів фауни, флори та птахів у держлісфонді. В тому числі серед яких є 70 видів представників тваринного світу й рідкісних, таких, як бурий ведмідь, благородний олень, рись, кіт лісовий та інші. Постійно здійснюємо моніторинг фауни на території лісового фонду та в мисливських угіддях.
Прагнемо впровадити в набуток і важливий проект словацького інженера – будівельника доріг (успішного підприємця – власника фірми «Самвер» у Перечині) Штефана Валя, котрий з 2007 року всебічно і ґрунтовно досліджує проблеми лісу, водного балансу та їх впливу на клімат і стан життя людства на Землі. В тому числі й у країнах Карпатського регіону.
Своїх кадрів вистачає? Як з орієнтацією молоді на здобуття професії лісівника?
— На підприємстві працюють 284 спеціалісти та робітники різних професій. Найбільш численними є професії майстра лісу, лісорубів 3—6 розрядів, водіїв вантажних автомобілів, трактористів, а також сезонних робітників, зайнятих на вирощуванні та догляді за лісом.
До передових трудівників передусім належать майстри своєї справи – лісничі Степан Папарига (Говерлянське лісництво), Іван Осташ (Білотисянське), Микола Грапинюк (Богданське), начальник лісогосподарського відділу Людвиг Мільчевич, водій лісовоза Дмитро Семешкін. Серед них і лісоруби VI розряду: Михайло Шемота, тракторист-бригадир лісорубів Василь Бочкор та його рідний брат – тракторист Іван Бочкор, Василь Павлюк та десятки інших самовідданих трудівників, що вміють багато не балакати, а працювати. Вони є добрим прикладом для інших працелюбів підприємства і наставниками для молодих спеціалістів.
Виховуємо шану до професії лісівника і через біологів-освітян, шкільні лісівництва та інші учнівські осередки. Така співпраця здійснюється, зокрема, через відділ освіти райдержадміністрації, педагогічні колективи Видричанської, Богданської та інших загальноосвітніх шкіл.
У вас багаторічний досвід лісовода. Як вам вдається поєднувати та вирішувати проблеми лісоохорони, рекреації та лісокористування? Що вважаєте першочерговим?
— Головним вважаю запровадження передового досвіду європейських країн Карпатського регіону. Передусім з маловідхідних та безвідхідних технологічних систем лісозаготівлі, забезпечення мінімальних затрат сировини та енергетичних ресурсів у процесі лісогосподарського виробництва: від пня до покупця. Не менш важливим для нас є і збереження від руйнування та ерозії ґрунтів у лісовій екосистемі при транспортуванні деревини, що призводить подекуди до згубних наслідків і стихійних лих.
Головним завданням лісовідтворення, яке щорічно проводиться на площі близько 150 га, є відтворення корінних високопродуктивних, біологічно стійких деревостанів з високими ґрунтозахисними та водорегулюючими властивостями. Для цього підприємством щорічно заготовляються близько 200 кг високоякісного лісового насіння, є 9 розсадників площею 3,89 га, 48 га лісонасіннєвих ділянок.
Володимире Михайловичу, а яка вага Рахівського держлісгоспу на терезах економічного розвитку Рахівського району?
— Лісодослідним господарством щорічно реалізується продукція на суму понад 35 млн. грн. Це пиломатеріали та лісоматеріали круглі, плінтуси, декоративні рейки, малі архітектурні споруди та інше. Зароблені кошти використовуються для відтворення лісів, проведення лісогосподарських, лісоохоронних та інших лісівничих заходів. Орієнтуючись на споживача, підприємство працює рентабельно, створюючи умови для соціального захисту своїх працівників...
Неподалік Рахова стоїть геодезичний знак «Центр Європи». А що в Рахівському держлісгоспі вважаєте європейським з точки зору лісоіндустрії?
— Багато чого. Ліси Рахівщини, як і всього Карпатського регіону – унікальний об’єкт природи, значущий у багатьох відношеннях. Він має не тільки великий вплив на соціально-економічний розвиток району, але й важливі захисні, санітарно-гігієнічні, кліматотворчі функції для Східної Європи.
У 2013 році планується придбати та ввести в експлуатацію одну повітряно-трелювальну установку. Підприємством також заплановано збудувати 8 км лісових автомобільних доріг та провести нарізку земляного полотна в складних гірських умовах протяжністю 7,5 км.
Що вас найбільше радує і засмучує? Про що мрієте?
— Радує, що Карпати зеленіють, вірю, що такими вони будуть і при наших дітях, онуках та при далеких нащадках у прийдешньому. Засмучує, що не завжди і не все для того вдається здійснювати.
Жан-Жак Руссо мріяв про людину з головою філософа і руками хлібороба, а я мрію, щоб здорові ялиці небо підпирали, усі ми були здорові та дбайливо і розумно користувалися дарами здорових лісів у здоровій природі Карпат здорової України.
Штрихи з біографії
Володимир Приступа народився 8 грудня 1957 року у Львові.
Із 1958-го проживає у місті Рахові, де у 1975 р. закінчив із золотою медалю середню школу.
у освіту здобув (з відзнакою) у 1980 році у Львівському лісотехнічному інституті. Скерований на роботу в Рахівський лісокомбінат, працював помічником лісничого, інженером лісових культур та начальником лісогосподарського відділу. Після створення у 1995 р. Рахівського держлісгоспу призначений головним лісничим, а з 1998 р. – директором підприємства, перейменованого в ДП «Рахівське лісове дослідне господарство».
У 1984 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Будова, ріст і формування буково-ялинових молодняків у гірських умовах Українських Карпат». Кандидат сільськогосподарських наук, член-кореспондент Лісівничої академії наук України.
Нагороджений відзнакою «Відмінник лісового господарства України». Батько двох дітей.
