Цю низеньку худорляву жінку я зустрів у гіпермаркеті «Епіцентр». Вона вибирала енергоощадливі електричні лампочки й цікавилася у продавця їх технічними характеристиками. Слово за словом, зав’язалася розмова, і Ганна Василівна стала розповідати, що вже сім років поспіль працює в Італії.
Свого часу подалася на Апеннінський півострів, бо жила з донькою в однокімнатному помешканні, а та вийшла заміж. «За час свого перебування в Палермо допомогла Марині (так звати її доньку) твердо стати на ноги, — розповідає моя співрозмовниця, — купила новеньку іномарку зятеві, а минулого року придбала ще й двокімнатну квартиру, зробила євроремонт, і родина доньки переїхала туди».
Коли мукачівка приїхала на Апенніни, то ніяк не могла збагнути, чому ситі й багаті італійці такі заощадливі? Тоді вона вважала їх неймовірно жадібними і ця риса дуже їй не подобалася. Сердилася, коли стара господиня Франческа, яку вона доглядала, дорікала їй за несвоєчасно вимкнений телевізор чи світло у ванній кімнаті та коридорі, заставляла включати пральку-автомат у нічні години, коли електрика більш ніж наполовину дешевша. Пізно вночі закарпатська служниця мала й прасувати білизну, а інколи й готувати у цей час завтрашній обід. «Так тривало понад рік, поки я з цим звиклася, — веде далі пані Ганна, — а тепер уже й сама такою стала і добре розумію, що так живе не тільки італійка Франческа, а усі європейці. Нині такий час, що мусимо бути заощадливі й економити на всьому. Це тільки в Радянському Союзі ми не думали про це, бо електрика коштувала 4 копійки за кіловат-годину, а газ – 17 копійок за кубічний метр».
Через два роки пані Маринець уперше приїхала у відпустку в рідне місто. Вранці помітила, коли зять чистить зуби та голиться, то увесь цей час тепла вода безупинно тече з крана. Звісно, що вона вже тепер такого стерпіти не могла й стала повчати своїх, як колись її стара італійка. Попервах зять огризався, дивувався тещі, а потім змирився. «Минулого року Бог допоміг врешті купити квартиру, — веде далі мукачівська заробітчанка, — я відразу тоді зателефонувала Марині й сказала, щоб без мене не сміли робити в помешканні ремонт та купувати побутову техніку. Усе це потім робилося під моїм суворим контролем.
Найперше, почала із заміни вікон на металопластикові з високим ступенем теплоізоляції. Якби тоді було оголошено, що електрика для тих, хто поставить електричний котел замість газового, буде коштувати дешевше, то я б залюбки його купила. А так змушена була придбати енергоощадний двоконтурний газовий. Він коштував доволі дорого – майже 7 тисяч гривень. Не шкодувала грошей і на нові батареї, під які підстелили ще й спеціальну фольгу, щоби відбивала тепло і воно йшло в кімнату, а не гріло стіну. У квартирі поставили лічильники. Потім заставила зятя викинути ванну, замість неї встановили душову кабінку. Це неабияк заощадило воду і газ, адже тих 160 літрів води, що потрібно було для ванни нагріти, спалювало багато блакитного палива.
Звісно, що для нового помешкання ми купували і нові побутові прилади. На цьому я також наполягала. У «Фокстроті» вибирала тільки те, що класу «А». Так, воно все дорожче, але це окупиться, бо ці прилади енергоощадні. Тепер такою газовою плитою та холодильником донька не натішиться. Придбала я також і посудомийну машину, бо вона використовує значно менше води, ніж коли мити та полоскати в раковині. Навіть замінила туалет й купила із двома функціями зливу, щоби економити воду. Колишня хазяйка квартири казала, що платила в місяць за комунальні послуги від 500 до 600 гривень, а донька цієї зими — рівно наполовину менше. Ось така економія».
Вдома із домочадцями пані Ганна провела такий собі вишкіл і стверджує, що це дало дуже позитивний результат. І донька, і зять, і навіть малі онуки тепер вміють економити. Марина зранку, виходячи з дому, вимикає із розеток всі електроприлади, крім холодильника. Живучи тепер у двокімнатному помешканні, родина витрачає значно менше електроенергії, ніж колись у її однокімнатній квартирі. Для економії енергії пральку вмикає тільки тоді, коли назбирується повний барабан білизни. І це знову ж — щоб не витрачати дарма воду та електрику.
«Днями забігла до дітей та онуків, — веде далі пані Ганна, — і побачила, що лампочки у них ще старі, тому й вирішила замінити на сучасні, енергоощадливі. Ось і купила. А ще піду придбаю розпилювачі на крани, які додатково дадуть економію води. Тепер, коли газ і електрика в Україні здорожчали, то економити потрібно ще більше, бо якщо цього не робити, то за комуналку доведеться викладати щомісяця половину зарплати. Таку, мовити б, енергетичну революцію роблю зараз і у своєму помешканні. Так, це дійсно дорого, але вигідно.
Розмовляючи з цією мукачівкою, не міг надивуватися її господарності, практичності й економності. Разом з тим подумалося: от якби кожна хазяйка зробила такі зміни у власній оселі, то в межах держави вдалось би зекономити мільярди гривень, і тоді не довелося б нам сидіти на російській газовій голці, як це є сьогодні.
Віталій Пумпинець, газета "Новини Закарпаття".
