Іншого вибору в нашої країни просто немає, вважають не тільки експерти, але, напевне, і чи не всі жителі нашої країни. Такої ж думки притримується і депутат Закарпатської обласної ради, член постійної комісії з питань екології та використання природних ресурсів, директор держпідприємства “Берегівське лісове господарство” Михайло Лакатош.

 

– Михайле Михайловичу, ми з вами уже не перший рік поспіль спостерігаємо за безперервним зростанням напруги навколо “газової” пастки, у яку потрапила Україна. І напруга ця має як фінансовий, так і політичний відтінок. Яким бачите сценарій подальшого розвитку подій?

– Важко сказати точно, яким буде цей сценарій. Варіантів розвитку подій насправді чимало. І залежатимуть вони від цілої низки політичних рішень на рівні міждержавних стосунків України і Росії. Проте особисто мені здається, що ми ще не скоро зможемо дійти спільної мови з нашими північними сусідами. Усе-таки, Кремль бачить, що Україна не на жарт “підсіла” на газову голку. І він намагатиметься якомога довше підтримувати нашу “залежність”. Адже подібний важіль упливу на найбільшу європейську державу, якою і є Україна, не так і легко знайти. А Росія його має. І ми повинні це розуміти. Допоки щорічні укладання газових   контрактів проходитимуть у нашій   країні  під  знаком всенаціональної паніки та тремтіння в “колінах”, ми не станемо насправді незалежною та вільною державою. З цією проблемою потрібно щось робити.

 

– Те, що з газовою залежністю потрібно щось робити, усвідомлює вже чимало наших співвітчизників. Проте поки що ми не дуже розуміємо, що ж саме тут можна вдіяти.

– Насправді робити можна багато чого. Про це уже не перший рік говорять. А віднедавна слова помалу почали перетворюватися на конкретні дії.

 

– Наприклад?

–Уже  зараз  уряд  посилено  працює  над  розробкою  програми енергозбереження та енергоефективності, яка стане  основою для подальшого запровадження реформ. Ця програма стимулюватиме процеси   впровадження енергоефективних технологій та встановить нормативи енерговикористання, які допоможуть мінімізувати витрати енергії у країні.

 

– Але це поки що тільки плани. Майбутнє. І невідомо, наскільки близьке. А як щодо дня сьогоднішнього?

–  Що стосується планів і заходів уже реалізованих, то варто згадати про програму  відмови від морально застарілого та  невигідного централізованого теплопостачання. Закарпаття  перше в усій країні може похвалитися таким здобутком. Очікувані результати вже є: завдяки переходу на “автономку” вдалося скоротити споживання газу в області на 30 %. І це – завдяки тільки одному пункту із цілої низки заходів. Думаю, ви звернули увагу і на досить популярну в області програму енергозбереження, котру впроваджують у співпраці з ООН. Десятки шкіл, дитячих садків, будинків культури, лікарень, ФАПів, амбулаторій уже  замінили вікна, двері, котли та системи опалення. Це хай і невеликий, проте важливий крок на шляху вирішення такої болючої “газової” проблеми.

 

– А яким чином ця проблема вирішуватиметься надалі?

– На Закарпатті вже найближчим часом запрацює програма, згідно з якою окремі заклади освіти, охорони   здоров’я та культури будуть забезпечені новими надсучасними піролізними котлами. Тоді можна буде повністю відмовитися від використання “блакитного” палива, замінивши його дровами, вугіллям, брикетами чи навіть звичайними відходами. Також у всіх бюджетних установах області незабаром встановлять спеціальні системи, котрі цілодобово моніторитимуть  використання того чи іншого виду палива – спеціальні програми відслідковуватимуть температурні режими в тому чи іншому закладі, а це допоможе максимально ефективно підійти до процесу теплопостачання. Уночі й удень підтримуватиметься оптимальна, проте різна температура – відповідно до всіх необхідних норм. Завдяки цьому, наприклад, жоден директор школи чи дитячого садка не зможе вдень зекономити на обігріві класів і діти не вчитимуться в куртках і рукавицях, а нічні сторожі не дозволять собі за власним бажанням “накручувати” температуру до 30 градусів, коли нормою у цей час доби є 14. Думаю, логіку цього процесу пояснювати не варто. Проте все ж відзначу, що це – серйозний крок на шляху модернізації системи теплопостачання. І, до речі, далеко не єдиний. Влада уже сьогодні займається пошуком додаткових поставщиків газу, розробляє проекти  переорієнтації з газу на інші види палива та, власне, пошук альтернативних джерел цього палива.

 

– До речі, про альтернативні джерела енергії. Як справи у нашій області з цією галуззю?

– Досить непогано. У довгострокових планах обласного керівництва нині на одному з перших місць стоїть розвиток малої гідроенергетики. Уже давно з’ясовано, що малі ГЕС можуть повністю забезпечити Закарпаття енергією. На 100 %! Як потреби населення, так і  виробничі.  Керівництво області це прекрасно розуміє, тому будівництво малих гідроелектростанцій розпочнеться уже в найближчому майбутньому. Перші з них, до речі уже працюють на Закарпатті. Окрім того, закарпатці вже звернули увагу на свій сонячний потенціал. Тут одну із найвигідніших позицій займає Виноградівський район, в якому вже нині ведуться серйозні розмови про розвиток сонячної енергетики.

 

– Виглядає так, що вже через кілька років, якщо  від такої політики не відступатимуть, як мінімум, наша область зможе хай і не повністю відмовитися від газу, проте значно зменшити його витрати.

– Цілком правильно. Темпи у цій справі уже набрані чималі. Керівництво держави добре розуміє нагальність та важливість відмови від газу, а тому процес цей, розпочавшись не так давно, триватиме і надалі, охоплюючи все нові і нові сфери життя.

 

– Ну що ж, повіримо вашим словам і сподіватимемось, що справи дійсно налагоджуються. Дякую за розмову!