Великі поклади рідкісних корисних копалин не приносять закарпатцям жодної користі.
Літій - ключовий елемент у виробництві акумуляторів, попит на які постійно зростає. Перші промислово вироблені літієві батареї з'явилися в 1970-х. А з 1991 року почалося комерційне використання літій-іонних акумуляторів. Ці акумулятори нині використовують майже у всіх високотехнологічних пристроях - від мобільних телефонів до ноутбуків та цифрових камер.
Експерти прогнозують, що споживання літію для виробництва батарей у найближчі 10 років зросте в 5 разів. Інші галузі, в тому числі електроніка, виробництво сплавів і скла також лише збільшать попит на літій.
Літій - як "нафта третього тисячоліття"
Ще одна галузь, де застосовують літій, і яка досить швидко розвивається останнім часом - це ринок електромобілів. Сьогодні електромобілі займають лише 1% світового ринку, але експерти вважають, що попит на екологічно чисті засоби пересування зростатиме з року в рік. Так, до 2020 року кількість електромобілів може перевищити 24 млн одиниць і скласти близько 10% світового авторинку. За прогнозами їх щорічні продажі складуть близько 7 млн ??одиниць.
Щодо гібридних авто, то їх випуск вже до 2015 року очікується в межах 4-5 мільйонів одиниць, і до 8 мільйонів - до 2020 року.
"Розвиток ринку електромобілів може перетворити літій в "нафту третього тисячоліття". Основним центром видобутку цього металу на сьогодні є "Літієвий трикутник" Південної Америки, що охоплює території Чилі, Болівії та Аргентини. На ці країни припадає 70% світових запасів літію.
Україна - одна з небагатьох країн Європи, де є родовища літію. Для нашої країни розробка літієвих родовищ може стати рівносильній видобутку золота - при правильному підході літієва промисловість не тільки принесе суттєві гроші в економіку України, але і приверне до нас провідні світові інноваційні технології", - вважає засновник проекту Shooter.UA Костянтин Євтушенко.
А ціни на літій також зростають досить стрімко. Якщо у 2008 році ціни на металевий літій становили $ 63-66 за 1 кг, то у 2012 році вони зросли вже до $ 100.
Експерти підрахували, що видобуток літію до 2100 року становитиме, залежно від зростання темпів споживання, від 12 до 20 мільйонів тонн на рік. Найбільшими світовими експортерами літію є Чилі (44 відсотки), далі йдуть Австралія (25), Китай (13) і Аргентина (11).
За інформацією Центру економіки промисловості та знань (IEK) при Тайванській дослідному інституті промислових технологій, в 2013 році сумарний обсяг потужностей з виробництва літій-іонних акумуляторів в Китаї збільшився більш ніж на 40%. У цій країні навіть ввели квоту на експорт літію.
Україна здатна стати експортером літієвої продукції
Цікаво, що В Україні є розвідані родовища літієвих руд, які не поступаються багатим родовищам США, Канади та Африки.
Експерти також вважають, що цілком можливо перетворити Україну з імпортера на експортера літієвої продукції. "У нас навіть є держпрограма розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року. Ось тільки вона, як і десятки інших програм, існує тільки на папері, а свої потреби в літії (поки це 100-200 тонн на рік) Україна задовольняє за рахунок імпорту з Росії. Там, до речі, родовище одне, і воно вже практично вичерпано", - зазначає Костянтин Євтушенко.
Він вважає, що новому уряду слід "прорахувати інвестиції в будівництво, потужності виробництва і провести відкритий конкурс на розробку, запропонувавши участь найбільшим автовиробникам, які розвивають напрямок електрокарів і гібридних авто. Дуже важливо провести грамотну державну політику, яка була б спрямована не на поставку сировини, а на будівництво фабрики з виробництва батарей в Україні".
Будівництво такого заводу може обійтися у $ 250-400 млн. - для українського бізнесу досить великі, але абсолютно реальні для глобальних гравців. Причому, побудувати такий заводможна за рік. Для європейських автовиробників Україна набагато зручніша з точки зору логістики, ніж Південна Америка. Тим паче якщо врахувати відносно недорогий ринок праці і високий рівень інженерних кадрів.
"Питання зараз за державою - створити умови і переконати інвесторів до нас "зайти". Завдання в умовах війни складна, але на війні простих завдань і не буває", - зазначає Євтушенко.
На Закарпатті - "золоті" надра, але зиску з цього - нуль
Зокрема, родовища літію, що мають промислове значення в Україні виявлені на Донбасі та на Українському щиті у Кіровоградській області. Також досить перспективним для видобутку літію є Бийганське родовище на Закарпатті.
Додамо, що Бийганьске родовище також багате на алюміній та срібло. На Державному балансі перебуває два великих родовища на Закарпатті – Бийганське та Берегівське з розвіданими запасами алунітових (що вміщують у собі алюміній) руд відповідно – 290,3 млн т та 51,4 млн т. Інші прояви алуніту є на Українському щиті, а також на Донбасі та в Криму.
Якщо розробка родовищ корисних копалин у Криму та Донбасі для України нині практично неможлива, то перспектива розробки на Закарпатті - цілком логічний варіант.
Єдине, що може у цьому аспекті турбувати закарпатців - це екологічність справи.
Нещодавно, британські фахівці зацікавилися проблемою безпеки виробництва акумуляторних батарей. Результати дослідження показали, що виробництво акумуляторів - справа досить «брудна» і пов'язана із забрудненням навколишнього середовища важкими металами й викидами парникових газів. Це стосується насамперед літій-іонних акумуляторів - видобуток цього металу відноситься до числа шкідливих виробництв і пов'язаний з руйнуванням природних ландшафтів. Тобто може мати несприятливі екологічні, медичні та соціальні наслідки. Однак за ступенем токсичності літій-іонні акумулятори виявилися набагто безпечніші, ніж никелево-кадмієві, і тим паче, аніж свинцево-кислотні...
На жаль, маємо також сумний досвід видобутку золота на Закарпатті, теж у Берегівському районі поблизу села Мужієво. Людям тут теж на початку обіцяли "золоті гори", принаймні покращення інфраструктури, натомість залишили відпрацьовані гори з важкими металами та отруєне навколишнє середовище, зокрема воду.
Щодо Бийганського родовища, то його планували досконало дослідити ще до 2010 року. Однак висновків геологів у нас немає.
Натомість відомо з неофіційних джерел, що на Бийганьскому родовищі планувало добувати барити ДП «Штоєрман-Україна ГМБХ» (входило до складу концерну «Брінкфорд» ), яке пов'язували з іменем Давида Жванії, колишнього нардепа, члена фракції Партії регіонів.
Тут намагалася отримати ліцензію на видобуток свинцю, цинку та бариту й ТОВ “Гірничо-видобувна компанія”. А ще у 2008 році Закарпатська обласна рада погодила клопотання ТзОВ "Лагуна" щодо надання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, Бийганського родовища субтермальних вод (свердловина N 17-Т), яке розташоване на відстані 11 км на захід від м. Берегово Закарпатської області. Зазначене товариство "Лагуна", у свою чергу, журналісти пов'язують з іменем Ігоря Смешка, колишнього голови Служби безпеки України (2003-2005 рр.), а нині радника Президента України.
Отже, як не крути - наші можновладці щось знають про надра Закарпаття. Однак особливої користі для себе самі закарпатці від їх розробки поки що не відчувають. Тому, звісно, можна лише знову помріяти про те, як наші корисні копалини вплинуть на розвиток краю. Але за нинішніх правил гри на цьому ринку, все залишається лише мріями. Оскільки будь-яка розробка надр, часто варварськими методами, приносила мешканцям Закарпаття лише суцільні збитки та проблеми.
Іван Романчук, Мукачево.net
