Як закарпатці Новий рік у Японії святкують. Ужгородець Роман Селянчин, який вже 4 роки живе та працює в університеті японського міста Кітакюшю, радо відгукнувся на пропозицію Мукачево.net розповісти про те, як його родина та місцеві мешканці святкують Новий рік у Країні вранішнього сонця.
Новий рік - це важливе свято в Японії. В довгі новорічні вихідні (неофіційно з 29 грудня, а офіційно з 1 по 3 січня) типові японські родини збираються, аби провести їх разом, у сімейному колі. Хоча податковий і освітній рік в Японії починається у квітні, однак саме свято Нового року (1 січня) традиційно вважається початком нового етапу в житті. Відповідно до традиції всі основні завдання планують закінчити до кінця «старого» року.
Кінець грудня в Японії - це також час вечірок, що мають назву «боненкай» - це слово позначається трьома ієрогліфами, що означають дослівно «забути - рік - зібрання». Тож на цій вечірці потрібно капітально «забути» про рік, що минає. Зазвичай збираються співробітники, друзі та приятелі – це віддалено нагадує українські «корпоративи», з єдиною відмінністю: якщо «корпоратив» оплачує
фірма або корпорація, то за «боненкай» платять самі ж учасники вечірки.
Зустріч першого сходу сонця у новому році. Карта Японії з вказаними зонами де можна успішно зустріти схід сонця - (оранжевий колір – 100%), може пощастити (жовтий – 50/50), малоймовірно через хмарність (сірий колір)
ЗУСТРІЧ СОНЦЯ
Якщо в Україні головне – це гідно зустріти власне початок Нового року, то у Японії зустріч бою курантів не має практично ніякого значення. В той момент, коли наступає новий рік в 00:00, в час, коли в нас триває відлік часу і всі напруженого чекають курантів, аби дружньо підняти келихи і вигукнути побажання – в японських містах… панує тиша. Можна спокійно собі фотографувати зоряне небо або навіть записувати як «звучить» тиша, можна бути впевненим у тім, що ніхто не порушить навколишній спокій петардами або ж феєрверками. Бо для більшості японців головне – це
побачити як сходить сонце в перший день нового року.
Вважається що в новому році все починається з самого початку. Можна побачити, що уночі багато людей вирушають кудись далеко від дому – з однією метою дістатися до живописної точки, з якої буде зручно і якомога швидше побачити перший схід сонця. Зазвичай це горизонт над морем або погляд на якусь гору з висоти іншої.
Навіть випускають спеціальні туристичні посібники, де зазначають де саме найкраще буде зустріти сонце у новому році. Таку ж інформацію можна розшукати в інтернеті - з точним часом у скільки саме годин і хвилин з’явиться сонце в конкретному, обраному вами, місці. Багато оглядових місць відкривається 1-го числа року набагато раніше ніж звичайно. Так, наприклад, оглядова вежа у Фукуоці (велике місто по сусідству) першого січня наступного року відкриється вже у 5:30 замість традиційних 10 годин ранку.
Побачити перший схід сонця в новому році з горою Фуджі – незабутнє враження
В момент сходу сонця прийнято промовляти молитву та загадувати бажання на наступний
рік. Оскільки сонце починає сходити в різний час, в залежності від місця положення, десь з 6:30
ранку всі телеканали країни починають ранкові передачі - а сотні кореспондентів з усієї країни розповідають про появу сонця в перший день нового року з різних місцевостей. Все відбувається у прямому ефірі - одне місце за другим, і так поки вся територія Японії не відзвітується про успішну зустріч сонця в новому році.
Особисто мені сподобалося дивитися передачу сходу сонця по телебаченню (лише один раз за
чотири роки я не спав в час, коли сходило сонце). Це цікаво, бо характеризує сучасну Японію як таку країну, де ще збереглися і живі романтичні традиції. Особливий контраст після суцільної
української політики – бо тут замість лідерів держави із своїми нещирими привітаннями, потрібно дивитися в новорічний день саме схід сонця. Це набагато приємніше.
Початок року – необхідно відвідати храм і придбати амулети на щастя.
ВІДВІДИНИ ХРАМУ
Відвідування синтоїстського або буддистського храму в перший день нового року також обов’язкова умова традиційного святкування. У храмі окрім традиційної подяки богам і прохань, люди купують амулети на щастя, дія яких обмежена одним роком. Старі амулети потрібно повернути до храму, а купити нові. Лише тоді вони матимуть силу оберегу.
За час перебування в Японії ми побували один раз в великому і популярному храмі (Dazaifu Tenmangu), який знаходиться неподалік від нашого міста. Цікаво, це був якраз перший рік мого навчання, тоді мені мій науковий керівник (який, до речі, і повіз нас туди на своєму автомобілі) порадив придбати «профільний» амулет, який за повір’ям допомагає в навчанні.
Саме в той час я очікував рішення по своїй заявці на стипендію. Дивним чином саме в той рік, коли я придбав той амулет, все було дуже добре - із навчанням, вдалося отримати першу велику стипендію, а в кінці року вже й другу, і саме в цей рік я отримав основні результати, що лягли в основу моєї дисертації.
Але відвідувати храм саме в день нового року не надто цікаво через величезну кількість бажаючих.
Аби дістатися до головного дзвоника, у який потрібно подзвонити і загадати бажання, потрібно відстояти в багатотисячній черзі близько години. Також у храмі в новорічні свята прийнято гадати на долю - купувати так звані «омікуджі», де детально розписано, що ж тебе чекатиме у наступному році. При чому у всіх сферах життя – щодо здоров’я, роботи, навчання, стосунків з ближніми і т.д. В разі якщо передбачення на прийдешній рік не надто подобається, то папірчик просто залишають в храмі і просять богів змінити долю.
В японських храмах в перші три новорічні дні – яблуку ніде впасти.
Ми теж відвідуємо храм в перший день нового року, але ходимо в маленький храм неподалік від дому, де в звичайні дні людей практично не буває, а в новорічний день відносно небагато, і тому можна отримати свою порцію «божественної уваги» досить швидко.
Словом, якщо підсумувати цю японську традицію, то можна адаптувати український вислів "скільки разів у церкву не прийду – завжди Пасха". Лише у Японії він буде звучати наступним чином: «Скільки разів не прийду у буддистський або синтоїстський храм - завжди там перше січня»!
ЯК МИ СВЯТКУЄМО. Як святкуємо особисто ми – питання не таке вже і цікаве. Незважаючи на те, що японське суспільство дуже дружнє по відношенню до іноземців, в гості тут практично не ходять і не надто запрошують. Тому навіть при наявності друзів, практично ніколи не виникає ідеї зустрічати Новий рік разом - у когось вдома.
Перший свій Новий рік я провів у компанії друзів-українців, в яких мешкав на той час. Другий новий рік, коли вже відбулося возз’єднання нашої сім’ї, ми також провели в компанії співвітчизників - тобто
зустрічали свято в малочисельній українській «діаспорі» у шість чоловік (враховуючи нашу 2-річну доньку Марічку). А на третій рік все відбувалося вже чисто по-японськи, вдома, в сімейному колі, але з горілкою і салатом олів’є та справжніми закарпатськими відбивними!
Четвертий новий рік, ми вже зустрічали вдвох з Марічкою, до курантів не досиділи, зате спробували зустріти зранку схід сонця. На жаль це нам не вдалося - тому що було дуже хмарно і сонце 1 січня так і не з’явилося в нашій області. Першого січня як годиться також відвідували храм і просили у японських богів благословення на 2012 рік. Вони свою справу добре виконали, вважаю що цей рік був дуже успішним, я захистив дисертацію і віддав всі борги. Фактично з цього року все ми і почали з початку.
А от так святкував свій 2011 рік Роман Селянчин разом з донькою Марічкою
Підсумовуючи все сказане, і проводячи аналогію з українськими традиціями, не можу не відмітити той факт, що японці і близько не стояли до українців у вмінні святкувати. Так, своїх традицій у них повно, а от емоцій, веселощів, відчуття свята практично нема.
Пам’ятаю, коли мені було десь 15-16 років, я ще навчався тоді у школі, і ми намагалися з друзями влаштувати собі якесь незалежне від батьків святкування. Тим паче, це відбувалося спільно у всі
наступні роки, коли я вже став студентом. Студенти з нашої лабораторії, яким зараз 21-23 років, нічого такого собі не планують. Переважна більшість проведе свята вдома з батьками, дивлячись телевізор або граючи в комп’ютерні ігри. Хтось піде в бар і проведе там всю ніч, але не тому що новий рік, а тому що так він робить під час кожних вихідних.
А ті, які залишаться вдома, у колі сім’ї – з’їдять свою порцію новорічної ритуальної їжі 31 січня. Хтось може навіть в храм сходить, за компанію з батьками. Коли я запитав одного нашого студента, що він буде робити на Новий рік, він сказав, що поїде з батьками і сестрою до діда в Кіото, туди ж приїдуть інші родичі. Я цьому зрадів і почав вимагати додаткових деталей - чим все ж таки будуть відрізнятися ці дні від звичайних? Він мені відповів дуже коротко. Зранку 1 січня замість «доброго ранку» всі будуть казати один одному «з новим роком». І так аж до 3 січня включно. А потім всім знову на роботу.
