Журналіст Української Правди Ірина Андрейців розповіла на скільки вдало та швидко у Мукачеві реалізується програма Сімейної медицини. Далі пропонуємо текст автора без змін.
Ангеліна гойдає на руках 8-місячного Ігорка.
Хлопчик розглядає дитячий куточок, задивляється на телевізор з мультиками і широко всміхається іншим пацієнтам, які прийшли в амбулаторію до своїх сімейних лікарів.
– Хочемо показати зубчик, у нас виліз зверху, – усміхається його мама.
Розповідає, що сімейним лікарем і сервісом задоволена:
– Дуже зручно. Я записуюся на конкретний день через кол-центр і спокійно заходжу без черги. Зранку подзвонила, сказали, що є вікно одне на 11:30, і прийшла. Відношення – взагалі! – сміється.
Мукачево активно розвиває свою сімейну медицину. Тут спрацювала потрібна формула: міська влада підтримала – сімейні лікарі скористались можливістю.
***
Мішки з будматеріалами, риштування на будівлі. Поліклініку в Мукачеві перебудовують на сучасний медзаклад, де навіть операції проводитимуть.
З будівлі зникають радянські меблі і скоро звідси з’їде Центр сімейної медицини "Сім’я", який об’єднує 8 амбулаторій міста.
Сам центр поки сидить у "спартанських" умовах і чекає, коли відремонтують, за зароблені від Національної служби здоров`я кошти, приміщення на базі колишньої залізничної лікарні.
Будівлю там вичистили, лишили голі стіни. Роблять сучасну протипожежну систему, інтернет, відеонагляд всередині і ззовні.
Отут ідуть ремонти, щоб створити нові сучасні умови сімейним лікарям та пацієнтам
Наразі в старих приміщеннях поліклініки сидить частина лікарів, адміністрація, працівники кол-центру і сервіс-менеджер.
Амбулаторії розкидані по місту, більшість з них вже з ремонтами.
8-а амбулаторія, куди прийшла Ангеліна з сином, розташована у багатоквартирному будинку на першому поверсі.
Амбулаторія розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку
– Це були звичайні кабінети, які ремонтували десь 20 років тому. Повністю зробили ремонт приміщень. Різдво ми з меблями зустрічали новими, – усміхається завідувачка цієї амбулаторії Мирослава Чубірко.
– Робота змінилася повністю. Пацієнтоорієнтованість закладу люди помічають одразу. Лікарі інакше почали спілкуватися з пацієнтами.
Сама Мирослава перейшла працювати в амбулаторію після 20 років роботи у приймальному відділенні лікарні.
– Я хотіла сюди перейти, бо тут можеш кожного пацієнта відстежити від початку захворювання, бачиш результат свого лікування.
Завідувачка амбулаторії Мирослава Чубірко
Тутешні сімейні лікарі залежно від кількості пацієнтів, з якими вони підписали декларації, мають від 9 до 20 тисяч "на руки". Медсестри – 5–12 тисяч.
Загалом у місті 80% населення уже вибрали свого лікаря. Інші – ще планують або не хочуть.
***
Завідувачка іншої амбулаторії Мукачево – 6-ї – Оксана Лугай теж тішиться змінам і ремонту.
– Нам міняли майже все, – показує. – Нас всім забезпечили, раніше такого не було. Ремонти є. Є куди людям прийти в чистеньке, гарненьке.
В понеділок і п’ятницю приїжджає машина і забирає від нас аналізи на обробку, людям уже нікуди додатково їхати не треба. Всі безкоштовні аналізи по пакету.
завідувачка іншої амбулаторії міста Оксана Лугай
До 2016 року тут сиділи лише педіатри, а тепер є троє сімейних лікарів. Амбулаторія теж розташована в багатоквартирному будинку.
Оксана Лугайна цій дільниці більше 10 років, люди її знали, тож вона швидко набрала свій максимум.
– Добре, що ми тут, під боком, і дуже раді старші люди. В поліклініку в них були проблеми добиратися.
Щоправда, попередній запис не завжди з ними працює. Все одно старші люди приходять не по запису і утворюють чергу.
– Тих, хто приходить без запису, стараємось не відсилати, а по мірі того, з чим прийшли, помагати. Уже щодо запису слухають, але старше населення в основному все одно каже: "Ми прийдем посидиме", – сміється завідувачка.
***
Сімейних лікарів роками недооцінювали в Україні.
– Так історично склалося, що сімейні лікарі кашлем і соплями займалися, – розповідає головний лікар Центру "Сім’я" Євген Мешко. – Насправді потенціал сімейної медицини величезний. 80% звернень в системі охорони здоров’я має припадати на сімейну медицину. Принаймні так в розвинених країнах.
В Україні сімейні лікарі закривали десь 20–30%, зараз може 40–50%. При цьому 80% звернень до сімейного лікаря мають закінчуватись на його рівні.
Євген Мешко: "Насправді потенціал сімейної медицини величезний"
Щоб закривати стільки звернень, лікарі мають мати відповідну кваліфікацію, тому тут уже кілька років шукають для своїх працівників тренінги та різні навчання. Євген і сам постійно вчиться, і уже сам став тренером.
– Я б кожен місяць на тренінги ходила, бо є багато проблем, багато пацієнтів, – усміхається завідувачка амбулаторії Мирослава.
Вона з теплом пригадує навчання, де розповідали, що не лише пацієнт має себе берегти, але і лікар.
– Працівники різні, комусь тренінги дають позитивний результат, а комусь як було, так і є, – додає Євген Мешко. – Методом проб і помилок ми зрозуміли, що не всіх працівників можна змінити. Тому ми готуємо нове покоління лікарів, які прийдуть на зміну тих, хто байдужий чи не хоче.
Зараз у місті ремонтують ще одну амбулаторію, де на другому поверсі буде тренінговий центр. Там навчатимуть як своїх працівників, так і ділитимуться досвідом з іншими центрами сімейної медицини.
Уже є команда тренерів-лікарів і перелік тренінгових програм.
У цьому приміщенні буде амбулаторія та тренінговий центр
Там же проводитимуть навчання для пацієнтів по діабету, астмі, інших поширеними хворобами, а також для мам та вагітних. Проводитимуть курси медсестри, яких зараз для цього готують.
– Запит на навчання величезний, – пояснює Євген.
Окрім підвищення кваліфікації медиків, Мешко працював і над згуртованістю колективу.
Центр створили три роки тому, об’єднавши приймальне відділення лікарні, де були сімейні лікарі, з педіатрами, які були в дитячій лікарні.
Прийом у сімейного лікаря
До цієї солянки додали медиків з залізничної лікарні. Її закрили, коли проаналізували і виявили, що вона не потрібна.
Особливих рецептів, як вдалося згуртувати колектив, не має. Тут просто почали все вирішувати і обговорювати разом.
– Нема такого, щоб до когось краще відносилися, до когось гірше. В кого щось не виходить, пояснюємо, – розповідає Мирослава. – Сприймати людину з її помилками тяжко, але можливо, якщо мати підхід. Тоді людина виправляється.
– Якщо є речі потрібні, але колектив їх би не дуже хотів, пояснюємо, що це дасть. Коли люди розуміють кінцеву ціль, це зовсім по-іншому сприймається, – пояснює Євген.
***
Тетяна Мішак раніше працювала медсестрою, а тепер уже 5 місяців – операторка кол-центру.
Зазвичай їй чи її напарниці телефонують, щоб записатися на прийом до сімейного лікаря.
Тетяна Мішак відповідає на дзвінки мешканців з понеділка по п'ятницю
Можуть мами зателефонувати, чи є вакцини дітям, запитати, як працює кабінет щеплень.
Буває, старші люди не уклали декларацію, і їм треба допомогти і пояснити, для чого їм то треба.
За виклик лікаря додому пояснюють, що не можна "замовити" лікаря. Тепер з ним слід домовлятись про виклик, чи є в цьому потреба.
Консультувати з медичних питань кол-центр не може.
– Робота виснажлива. Думають, що то просто говорити по телефону. Але попадаються різні люди. В живому спілкуванні собі таких речей не дозволять, а по телефону… Можуть бути сердитими на когось, а викричаться на тебе, – розповідає Тетяна.
У вихідні кол-центр не працює. Зате у понеділок, кажуть операторки, телефон розривається. Особливо від батьків, які хочуть до педіатра.
"Спартанські" умови роботи, незабаром переїзд в нове сучасне приміщення
***
Медсестра Оксана Фаринич працює тут сервіс-менеджером. Опікується сервісом у 8 амбулаторіях.
Моніторить, чи дотримуються лікарі стандартів, може посидіти на прийомі поспостерігати.
Робить опитування пацієнтів: чи достатньо уваги лікар приділив, чи вчасно прийняв, якщо ви прийшли по запису, чи приділяв увагу емоційному стану.
Результати показали, що більшість лікарів приділяють увагу.
– Раз на місяць збираю анкети і аналізую. Вже 70-80% пацієнтів побачили зміни і задоволені, що є попередній запис. А не як раніше – прийшов і 20 чоловік під дверима лікаря.
Професія мені була нова й незнана, я постійно цьому навчаюся, бо це і психологія, і менеджмент, і медицина, – каже Оксана.
Медсестра Оксана Фаринич працює тут сервіс-менеджером
Тут покращують сервіс не лише у прийомі пацієнтів:
– Для діток розробили дитячі куточки, столики у фойє є, на стіні дитячі наліпки. Діти приходять, мами задоволені, дитина спокійно грається, не плаче. Розмальовки там є.
Поставили телевізори в кожне фойє. Я розробляю на різні теми презентації: кір, профілактика ГРВІ. Люди читають, можуть побачити. Зробили інформаційні стенди і буклети: цукровий діабет, гіпертонія… Люди беруть, читають.
***
Втім, такі всебічні ремонти сімейної медицини в місті помічають не усі мешканці.
– Хоть вони радянську владу і критикують, але ця так звана Україна в подмьотки не годиться радянській владі, – у центрі міста на лавочці гріються на сонці Валентина Афанасієвна і Валерія Бейлівна.
Ми жили в стабільній державі і нас поважали. А Україну не поважають. От що доброє в тій медичній реформі?
– Ви сімейного лікаря вибрали собі? – питаємо.
– Да, конєшно, наша хорошая. Вона була наша участкова, тепер сімейна. Надія Василівна.
– Тобто лікарка у вас хороша, але медицина погана?
– То вона просто людина така. Лікарка не виновата, що держава імпортноє не дає.
Перед "Доступними ліками" я імпортні купляла на серце і чуствувала, що мені помагає. А наші українські… Їх треба більше приймати, не три, а 6 таблеток. Я сама (!) отмінила три, то мені не треба.
Тобто бабуся сама собі вдвічі скоротила потрібну дозу і нарікає, що ліки не допомагають.
Бабці навперебій розповідають про те, що "швидку" неможливо викликати, а почули про це з телевізора. Що лікаря додому не можна викликати, бо по "Інтеру" чи "Україні" показали.
Вхід в амбулаторію міста, біля амбулаторії припаркований автомобіль Центру
Пояснюємо їм, що тепер вони разом з лікарем мають вирішувати, чи треба йому йти додому на виклик чи ні, чи є потреба.
Але бабці стоять на своєму:
– Треба, щоб ішов. Як при радянській владі. Лікарям дуже важко, нагрузка велика, зарплата маленька...
– Та ж у вас в місті сімейні лікарі до 20 тисяч зарплати мають, якщо максимум пацієнтів набрали!
Бабці і тут непорушні:
– За кордоном лікар буде мати 45 тисяч!
На вулицях міста зустрічаємо також і двох мам з візочками. Кажуть, педіатра комунального мають, але ходять до приватних все одно, бо комунальним не довіряють.
Тож сімейній медицині ще доведеться налагоджувати довіру пацієнтів.
Втім, ті, хто уже спробував "сімейного лікаря по-новому", відчули результат, – усміхається завідувачка амбулаторії Мирослава:
– А ті, хто приходить вперше, хочуть спочатку талончик зразу до вузького спеціаліста.
Ми стараємось пояснювати. Не можна казати: "Ні, ви маєте тільки до мене іти, не дам". Так людина ніколи до вас не повернеться. Треба спокійно: "Доброго дня, які проблеми у вас? А розкажіть". Є пацієнти, які уже не захочуть кудись далі.
