Земельні ділянки у мукачівському мікрорайоні Борок-телеп (місце компактного проживання ромів) не те, що не користуються попитом. Навіть ті, хто там живе, не поспішають виготовляти собі державні акти на земельні ділянки.
Причин на це є багато. Ромське населення, яке в основному проживає тут, сильно не переймається тим, чи є у них державний акт на землю, чи ні. А кому й приходить в голову така думка, потрапляє у довгий бюрократичний коридор.
Як виникла проблема?
Насамперед, ця проблема виникла через відсутність будь-яких інституцій, які б переймалися захистом прав ромів на землю і житло. Більшість ромів навіть не знають, що громадянин, який реєструється за місцем проживання, отримує чимало прав: право голосу на виборах, право на медичне обслуговування, дошкільну, середню та вищу освіту, пенсійне та соціальне забезпечення, доступ до банківських послуг та кредитів, отримання офіційних документів (паспорта та свідоцтва про народження), водійських прав, тощо.
Роми не можуть самостійно адаптуватися до законодавства, у даному випадку – до Земельного кодексу. Через те, що вони мовчки проживають на землях, ні за ким не закріплених, їх інтереси не враховують при створенні генпланів міст. Теоретично, якщо влада захоче знести Борок-телеп, вона має право це зробити. І роми навіть не зможуть захистити себе у судах, бо послуги адвокатів коштують немало, а суди не дуже прислухаються до їх земельних претензій.
Ні держава, ні місто не мають ні фінансової можливості, ні бажання створювати державні програми по вирішенню житлових проблем ромського населення. Хоч міжнародні громадські організації бачать тільки такий вихід з ситуації. Тож сьогодні ще рано говорити навіть про часткове вирішення житлового питання.
Якщо говорити про винних, то саме держава, яка повинна гарантувати своїм громадянам рівні права та доступ до них, винна у своїй бездіяльності. Якщо ми говоримо про Мукачево, тут також відсутній будь-який навіть мінімальний план дій по впорядкуванню території міста, де дуже навіть компактно проживає кілька тисяч ромів.
Що ж робити ромам?
На сьогодні усі надії ромів – тільки на громадські організації, які не так давно почали допомагати їм у вирішенні проблем. Однією з них є Мукачівський правозахисний центр, одна з приймалень якого знаходиться у Борок-телепі (ромське поселення).
Ось що нам розповів Олег Григор’єв, керівник Центру: «Ми розповідаємо кожному, хто до нас звертається, як слід діяти, щоб отримати державний акт та реєстрацію за місцем проживання. Це не така проста процедура, і вона триває від півроку до двох. Спочатку треба звернутися з відповідною заявою до міської влади. Отримавши дозвіл на виготовлення технічної документації, потім треба піти до спеціалізованої організації та викласти 500-1000 гривень. Потім цей «папірець» перекочовує знову до міськради, де затверджується і чекає дозволу на передачу у приватну власність. Маючи на руках рішення, треба йти до місцевого відділення Держкомзему і чекати на виготовлення державного акту, витративши при цьому знов 500-1000 гривень. А уявіть собі, якщо на будь-якому з цих етапів людина одержує відмову. Виходить, потрібно йти до суду і оскаржувати цю постанову чи рішення, а це може зайняти від 2 до 6 місяців. А якщо декілька відмов? Весь процес реєстрації документів може тривати роками. Звісно, можна пройти цю процедуру, заручившись допомогою знайомих «лобістів», це буде швидко і надійно. Проте, коштуватиме 3000-4000 тисячі американських доларів, а таких коштів, ви самі розумієте, у ромів немає».
Реєстрація – це тільки вершина айсберга
Тим часом ромське населення росте у геометричній прогресії. Щедра допомога держави при народженні дитини стала чи не основним промислом та доходом. Малоосвічені роми через своїх баронів оформлюють реєстрацію на постійному місці проживання, щоб отримувати відповідні пільги. А так як за наявність державного акту на землю грошей не дають, а якраз навпаки – за все треба платити, ніхто з цим не поспішає.
Чи варто говорити про те, що це призводить до хаосу як серед забудови мікрорайону, так і розташування комунікацій, збору коштів за надані комунальні послуги. Мукачівський водоканал, який подає воду на табір, вже практично ввів ці кубометри у «планові збитки».
Мови про каналізацію у таборі, звичайно ж, не може й бути. Усі нечистоти потрапляють у канал біля табору, де роми відразу ж і перуть килими і набирають технічну воду. З електропостачанням тут ще веселіше: з метою запобігання регулярним крадіжкам світла, лічильники встановили просто на стовпах… на висоті біля 7 метрів(!). Ну, про газ ви вже й самі здогадалися – його у більшості просто немає.
Однією з найреальніших можливостей для ромів захистити свої права – звертатися до правозахисних громадських організацій. Можливо, саме так і починається громадянське суспільство…
Довідка: «Мукачівський правозахисний центр» надає безоплатну правову допомогу бідним верствам населення та ромському населенню м.Мукачева.
