Справу, яка сколихнула всю країну, сьогодні відверто намагаються спустити на гальмах.
19 листопада (понеділок) близько 18.00 окружній дорозі Хуста тодішній директор місцевої філії Закарпатгазу Павло Нагірний, за свідченнями очевидців – п’яний у дрова, за кермом джипу Mitsubishi Pajero виїхав на зустрічну смугу та протаранив Daewoo Nexia. У ньому їхали мама і троє дітей: жінка і 7-річна донька Вероніка померли від численних травм. Ще двоє дітей – 9 і 12 років – госпіталізовані.
«Він навіть не намагався гальмувати. Я його тут бачив і він був дуже п'яним, дуже п'яним. Несамовито п'яний. Я з ним говорив. Але я не мав часу з ним ні розбиратися, ні говорити більше, бо тут жінка і діти мої всі лежали на землі», – розповів чоловік загиблої Віктор Пригара.
Доки рятували жінку з дітьми, водій джипа поїхав далі. Після того, як його того ж вечора затримали правоохоронці та доставили у лікарню, він звідти втік. Знайшли Нагірного під ранок у Берегівській психіатричній лікарні.
Лише через 3 дні, 23 листопада Нагірного було затримано та взято під варту міліцією (слідчим Хустського РВ УМВС) на підставі підозри у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 286 КК України. Згідно з нею Нагірному світить від 7 до 12 років. Це без обтяжуючих обставин. Рішенням суду Нагірного було арештовано.
Прокуратура вимагала негайного вироку та покарання Нагірного, з урахуванням також факту протидії слідству, адже водій джипу втік з місця ДТП, через що так і не вдалося взяти кров на аналіз на вміст алкоголю. Натомість, захист Нагірного стверджує, що чоловікові просто стало зле за кермом, він нічого не пам’ятає, а лікарі з Берегівської психлікарні поспішили виписати йому довідку про нервовий стрес з суїцидальними схильностями.
Так чи інакше, попри рішення про арешт, Нагірного помістили не в СІЗО, а у спецпалату в божевільні. Тобто, визнали неосудним.
Всередині грудня відбувся розгляд справи за апеляцією Павла Нагірного, захист якого клопотав замінити утримання під вартою на підписку про невиїзд. Суд цього клопотання не задовольнив. Водночас, у силі залишилося рішення про неосудність Павла Нагірного та лікування у психіатричній лікарні.
Водночас, у лютому апеляційний суд в Ужгороді відмовив у оскарженні рішення Хустського міськрайонного суду щодо проведення повторної експертизи з приводу неосудності Павла Нагірного.
З кінця лютого справа мав початися розгляд справи по суті. Однак, засідання Хустського міськрайонного суду в цій справі, призначене на 11 березня, не відбулося – на нього не з’явився ні Павло Нагірний, якого мали доставити з Берегівської психлікарні, ні його захисник. Начебто через те, що їх не повідомили.
Чергове засідання має відбутися 25 березня. Про це Мукачево.net розповів дідусь загиблих Пригара Іван Дмитрович. Він з рідними переживає, що засідання проведуть в закритому режимі. Також він розповів про те, що Нагірний не постійно знаходиться на лікувальні у божевільні, а вільно пересувається краєм.
– Іване Дмитровичу, на Вашу думку, чому досі так не відбувся суд над громадянином Нагірним?
– На мою думку все виглядає наступним чином. Зараз Нагірний офіційно, згідно постанови суду, знаходиться на лікуванні. Він перебуває у Берегівській психоневрологічній лікарні. Останній суд не відбувся через те, що підсудний не з’явився на суд. Його повинні були доставити з лікарні, але як твердять у самій лікарні, вони начебто не отримали повістку про виклик у суд. Про це повідомила його дружина, яка вийшла на зв’язок із прокуратурою. Але не з’явилися і його адвокати. Утім, вони обіцяли, що всі вони з’являться на суд, кий повинен відбутися 25 березня. Це сказали і його адвокати і підтвердила дружина.
– Ви вважаєте, що це є правдою? Про те, що не прийшла повістка? Чи на вашу думку Нагірного таким чином покривають?
– Однозначно, що це спеціально робиться. Вони тягнуть резину, бо «лікується – значить не сидить». Але як лікується?.. За нашими останніми даними відбувається щось дивне. У нас є рідня у Берегові. І ось нам подзвонили, що напередодні вихідних його взагалі з лікарні забрали додому. Але ж перевірити ми не можемо. Це можуть тільки правоохоронні органи. Окрім того, містом ходять чутки, що його бачили у Хусті. Мені одного дня, здається це було восьме березня, точно не пригадаю, багато хто дзвонив із повідомленням «Нагірний ходить містом». Я подзвонив синові, він поїздив містом, подивився, але його не побачив. Ну а «тягнуть» -- звісно вони б хотіли вийти сухими з води.
– Чи очікуєте ви на день суду, на 25 березня мати підтримку тих, хто вболіває за Вашу родину і прагне правосуддя?
– Так, люди приїздять кожного разу, щоб нас підтримати. І якщо зазвичай це близько 40 чоловік, до цього разу ми очікуємо до 100 тих, хто хотів би, щоб звершилося справедливе правосуддя. Нас підтримує сильно те, що про це пише преса і люди знають, що насправді відбувається. Дякуємо за це. Громадськість, яка була на цих спробах почати суд, бачила, що дурять не лише нашу родину. Дурять вони все місто. І навіть усю громадськість краю. Ми знаємо, що цим займається телебачення, були канал ICTV, 1+1, М-студіо, інші. І ми запрошуємо всіх, хто може висвітлити цю ситуацію з тим, щоб нас більше не могли дурити. Ми звернулися через адвоката до суду, щоб суд був відкритим. Вони довго радилися робити засідання закритим чи відкритим, але не вирішили, та й Нагірний не приїхав. А тепер я маю побоювання, що суд буде бажати пройти у закритому вигляді, щоб тільки були потерпілі і обвинувачені сторони. Але ж потерпілі – це мій син і онук. Але і я як дід хотів би бути на суді і 12-річна племінниця, яка досі не ходить – їй сьогодні (18 березня – ред.) вчергове у Мукачеві повинні робити операцію. Хіба ми не маємо право бути на цьому суді?
