Військовослужбовці, які перебували в зоні АТО, натерпілися чимало. На жаль війна на Сході внесла свої корективи в українські сім'ї. Вернувшись додому вони вчаться жити у буденності.
У червні Ігор Костюченко з Ужгорода разом з 15-ма товаришами поїхав у зону АТО. Добровольцем. Захищати країну. З собою, пригадує, взяв тільки придбану власним коштом амуніцію. Обороняв донецький аеропорт на рівні з армійськими батальйонами. На війні був більше місяця.
– Ми відбивали поступи до Донецького аеропорту , і там були звичайно загиблі, поранені . Правда в той момент - це все не говорилося. Добровольці вони всі на передових. Доводилось по кілька ночей не спати, хлопці з ніг валилися, – розповідає Ігор.
Під час бойового завдання отримав контузію і змушений був повернутися додому на реабілітацію. Зараз проходить медичне обстеження.
– Все ще ходжу по лікарям, пам’ять інколи підводить. Взагалі, усім раджу, хто приїжджає звідти, йти до психологів, не соромитись цього. Люди мають розуміти, хлопці , які приїхали і ще приїдуть – потрібно надавати допомогу. Да, агресія є в середині, але я її вже переборов, – каже доброволець.
Допомогу в лікуванні Ігор ні в кого не просив, на владу і не надіється, бо знає, що немає сенсу звертатися:
– Навіть той, хто йде офіційно, вони не мають ніякого статусу та допомоги, а щоб мені добровольцю дали, то точно ні.
Дружина добровольця Ольга дізнавшись про те, що чоловік поїхав на війну, зізнається, сама отримала важке психологічне потрясіння. Каже, – чоловік не сказав їй, куди їде. Й коли впізнала Ігоря на відео в інтернеті – ледь не зомліла. Сьогодні всіма силами допомагає йому в реабілітації.
– Дуже важко все це сприймати , це словами не передати. Я дуже відчуваю, як він змінився після повернення. Він входить в себе, часто не хоче ні з ким говорити, це все дуже важко переносити, – каже жінка.
Процес психологічної реабілітації військовослужбовців, які повернулися із зони бойових дій, займе щонайменше півроку. Повністю адаптуватися до мирного життя, зазначає психолог Наталія Братасюк, вдається не всім:
– Може розвиватися посттравматичний стресовий розлад, який може аж до суїциду привести людину, і попсувати добряче сімейне життя. Родини руйнуються, бо не сила витримати ті ефекти емоційні та ту неадекватну реакцію. Потрібно дати спокій військовому та час на адаптацію.
Ігор Костюченко намагається жити буденним життям. Виховує двох дітей, розвиває власний бізнес та думає про майбутнє. Сам зізнається, що він зрозумів і переоцінив життя, тепер у нього зовсім інші цінності.
– Цінності зовсім інші стали. Розумієш, що таке чоловіча дружба, що таке за свої слова відповідати, що таке родина, друзі.
Наталія Ігнаці, для Мукачево.net
