Горянська церква-ротонда — найдавніша мурована пам'ятка Ужгорода й один з найстаріших храмів України (можливо навіть на рівні з Софією Київською). Хоча наразі дата початку будівництва не підтверджена істориками. Але однозначно, що ця старовинна церква - справжній скарб Закарпаття, який пережив багато важких періодів, і який ми могли втратити вже у сучасну добу.
Діюча закарпатська святиня сягає своїми корінням до Х-го сторіччя, а фрески датуються початком епохи Ренесансу. Назвою вона зобов'язана незвичайній круглій формі церкви із зовнішнім діаметром 9,5 метрів (з лат. rotundus — круглий), яку так само знають під назвою церкви Святої Анни.
Існує навіть легенда: якщо стати по центру церкви, то людина може очиститься від негативної енергії і душевних страждань.
Нині храм йменується Покрови Пресвятої Богородиці. З 2012 року Горянська ротонда має статус малої базиліки, що споріднена з Папською базилікою Santa Maria Maggiore. Слід згадати, що є ще дві подібні ротонди такого типу, які розташовані на території Угорщини (в селах Кішзомбор і Корчо).
Утім закарпатський мистецтвознавець Михайло Приймич вважає, що храм має слов'янські коріння: «Можна стверджувати, що Горянська ротонда постала під культурним впливом першої християнської слов’янської держави. Тут відбиток культурного надбання Велико-Моравського князівства на сусідні слов'янські та інші народи був колосальним. Вона, без сумніву, належить до слов’янської, а отже й української культурної спадщини».
Сьогодні Горянська церква Покрови пресвятої Богородиці — це шестикутна будова, в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами. А ще внутрішні стіни розписані приблизно у ХІV ст. художниками в стилі італійської проторенесансної школи Джотто.
Про ці унікальні фрески пише Йосип Кобаль у своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий»:
"У 1879 р. у невеличкому селі Ужгородського комітату Горянах розпочалися ремонтні роботи у церкві св. Анни. Незабаром під штукатуркою почали з'являтися одна за одною кольорові фрески. На засіданні тимчасової комісії з охорони пам’яток історії та культури 27 грудня того ж року було заявлено про відкриття горянських фресок з XIV-XV ст. Так церква у Горянах стала відомою спочатку у наукових колах Ужгородщини, а потім і за кордоном".
Сюжети горянських розписів зображують найважливіші епізоди із життя Ісуса Христа, відомі за євангельськими оповіданнями. Фрески «Благовіщення», «Втеча в Єгипет», «Поклоніння волхвів Христу», «Тайна вечеря», «Христос перед Пілатом», «Шлях на Голгофу», «Розп’яття» та інші вражають простотою і життєвістю персонажів. На жаль, частина унікальних фресок дійшла до нас лише окремими фрагментами. На думку мистецтвознавців, на горянських фресках позначився вплив раннього італійського ренесансу (триценто).
"Перший ряд – це вся хресна дорога Ісуса Христа, — розповідає священик, настоятель церкви Богдан Савула. — Другий ряд починається зі свята Благовіщення, а потім є Дари волхвів, Втеча в Єгипет і Тайна вечеря. У самих конхах маємо Христа Пантократора з 4-ма євангелістами, є Богородиця. У куполі збереглися лише силуети 12-ти апостолів, ми маємо приблизно 5 збережених: можемо говорити, що це 12 апостолів".
Михайло Приймич з цього приводу пише: «Що ж до розписів, то тут відчутний вплив італійського ренесансу. На цей час храм належав уже родині Другетів, що прийшла з Карлом Робертом з Італії. Один із володарів Горян, перебуваючи на посаді державного судді, у 1356 р. їздив до Італії. Можна припустити, що людина такої ваги могла собі дозволити запросити і майстра з Італії або дати свого туди ж на науку. А якщо це так, то фрески можна датувати десь 60-ми роками XIV ст. На цей час припадає величезний вплив на Угорщину ренесансної культури.
Горянська ротонда є однією з найвизначніших пам'яток нашої культури. Пам’яткою, що несе на собі значний відбиток західної традиції. Вона єдина збережена пам'ятка одного, часто замовчуваного пласту нашої культури, що творився при зіткненні слов'янського світу із Західним німецько-романським. До цього ж часу найбільша увага приділяється пласту, що утворився під впливом Візантії».
До речі, ужгородець Тимофей Шмайда відзняв за допомогою дрону ці унікальні старовинні фрески древнього храму.
Дослідження ротонди почалося ще на початку XX століття, коли схожі наукові роз'яснення щодо круглих церков охопили історичні школи Європи. До поля зору дослідників потрапила й церква Св. Анни в Горянах. В цей час Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, тому першими дослідниками були угорські науковці.
Після реставрації церкви, здійсненої у 1911 році, вчені змогли побачити матеріал, з якого зведено стіни ротонди. Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело їх до одного висновку: Горянська церква відноситься до Х-ХІ ст.
З переходом нашого краю до складу Чехословацької республіки, в якій історична школа стояла на висоті завдяки державній підтримці, дослідження ротонди набирають ще більших обертів.
Наприклад, відомий дослідник церковної архітектури В.Січинський після досліджень також прийшов до висновку, що ротонда відноситься до Х ст. і була збудована слов'янськими будівничими під впливом візантійської архітектурної школи.
Новий етап досліджень розпочався у радянський період. Одним з перших дослідників був Г.Логвин, який відніс час побудови ротонди до ХІІІ ст., і відзначив у своїй праці, що, мабуть, у її будівництві брали участь архітектори з Галичини. А ось відомий закарпатський історик П.Сова доводить нову думку про побудову круглої церкви у період ХІІ ст, монахами ордену Св. Павла.
Тож думки щодо дати побудови храму у істориків досі різняться. У будь-якому разі Горянська ротонда є унікальною сакральною спорудою, яка ще потребує глибшого дослідження. І відвідати її обов'язково варто.
До якої конфесії належала Горянська ротонда та її парафія? На початку, цілком ймовірно, була католицьким храмом. Далі, з поширенням Реформації до 1644 року - була реформатською, адже певний час династія Другетів сповідували кальвінізм. Згодом, очевидно, вони знов повернулися до католицизму. Із 1949 по 1959 рік тут діяв вже православний храм. У 1959 році у дзвіницю влучила блискавка, тоді загинуло шестеро людей, церкву закрили для вірян через аварійний стан.
У 1966 році храм став філією Закарпатського краєзнавчого музею. І тільки в 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. Зробили капітальний ремонт, замінивши всі дерев’яні конструкції вежі, даху й перекриття. Відтоді тут діє храм на честь Покрови пресвятої Богородиці, проводяться регулярні богослужіння.
В 2007 році в Ужгороді завершили перший етап реставрації Горянської ротонди, коли стало відомо, що її стан аварійний і потребує негайного втручання. Згодом, лише у 2019 році, вдалося відновити й дах, а також перед тим зовнішню штукатурку. Деякий час найстаріший храм Закарпаття стояв "оголений" (тоді, у 2017 році, був унікальний шанс побачити з цього саме будували стіни церкви). Тоді ж з'ясувалося, що неякісна штукатурка ззовні призвела до руйнування унікальних фресок всередині храму - стіни почали "тягнути" вологу.
На жаль, потрібні гроші для збереження унікальної пам'ятки не знайшлися ні в бюджеті Ужгорода, ні області.
"Фактично основні кошти ми отримали з-за кордону. Це закордонні кошти. Все інше – це своїми силами. Наприклад, заміна купола – це виключно своїми силами і все жертвами тих людей, які ходять до цього храму", - зазначив настоятель, о. Богдан Савула.
Раніше звучали думки, що дві історичні пам’ятки архітектури Ужгорода – Горянська ротонда та Греко-католицький кафедральний Хрестовоздвиженський собор – увійдуть до культурної спадщини ЮНЕСКО. Зокрема ці сподівання озвучував раніше єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік.
«Наразі у переліку об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО є дві закарпатські церкви – святого Михайла у селі Ужок та церква Вознесіння Христового, так звана Струківська церква, у селі Ясіня. В Ужгороді маємо дуже цінну пам’ятку – Горянську ротонду. І в самому центрі маємо кафедральний собор із резиденцією 17 століття. Вони заслуговують того, аби бути під охороною ЮНЕСКО», – казав єпископ.
Однак цей процес не простий і займає багато часу. Але колись це таки неодмінно має статися.
У 2020 році поблизу ротонди та у її стінах прозвучала "Молитва за Україну" - мистецько-патріотична акція з нагоди головного державного свята Дня незалежності започаткована колективом Закарпатського народного хору у 2014 році.
Під час відзначення Дня Ужгорода (1129 рік з часу згадки про місто) у вересні 2022 року у Горянській ротонді також відбулася Святкова літургія - тут молилися за місто, наш край і всю Україну. На завершення спільної молитви Заслужений академічний Закарпатський народний хор під керівництвом Наталії Петій-Потапчук виконали духовні композиції «Благослови, душе моя, Господа», «Достойно є воістину величати тебе, Богородицю», «Як рушаєш, сину, у світи далекі», «Через поле широкоє», «Боже великий, єдиний».
А нещодавно в районі Горяни діти організували блокпост, щоб зібрати гроші на авто для ЗСУ.
"Діти продовжують передавати мені гроші на автівки для армії. 10-річний Денис з друзями й подругами організував у Горянах "блокпост": діти збирали кошти на ЗСУ. Ініціативу підтримав настоятель храму Горянська Ротонда О. Богдан Савула, заохотивши дорослих проїжджати блокпост і здавати діткам гроші", — розповів письменник та волонтер Андрій Любка. Дітям вдалося зібрати 12 670 гривень.
Нині, під час недільної служби ви також можете завітати до Горянської ротонди, і помолитися за Україну, за всіх своїх близьких, друзів, за українських воїнів, які потребують нашої підтримки, в тому числі духовної.
Слід зазначити, що у цьому храмі також відбувається збір коштів для потреб наших героїчних вояків, зокрема нещодавно збирали на автомобіль для однієї з бригад. А також - на жаль, і панахиди, проводи у вічність...
"Цей рік, який тривав не 365 днів, а 10 місяців та 7 днів... Шок, страх, злість.... Але Господь почав діяти і через розпач і трагедію ми стаємо людьми, християнами, громадянами. Тепер маю друзів у Харкові, Балаклії, Покровську, Лисичанську, Сіверодонецьку, Миколаєві, Херсоні... Вся Україна - велика сім'я і за це дякую Богу.
Радієш, що можеш бути корисним комусь, смакуєш волонтерство, благодійність, радієш коли віддаєш... Вклоняюся всім полеглим воїнам, дякую, що сьогодні міг молитися за всіх, як живих так і тих які в небі...
Слава Богу за Україну!", - написав напередодні нового, 2023 року, настоятель храму Богдан Савула.
Фото Роман Кабачій, Олександр Богданов, о. Богдан Савула.
