19 грудня, як діти так і дорослі Закарпаття, відзначають перше свято новорічно-різдвяного циклу — День святого Миколая.
Згідно з легандами, вночі, 19 грудня, Микола Чудотворець спускається з небес на землю і допомагає всім скривдженим, бідним і знедоленим: розганяє темні сили, а також приносить всім слухняним діткам подарунки в чобіток.
Святого Миколая вважають захисником мандрівників, моряків, бідних, слабких і несправедливо засуджених.
Що ж відомо про свтого Миколая Чудотворця
Святий Миколай (Ніколаус) народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно – західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Міри, головного міста Лікії, (зараз м. Демре в Туреччині) він був обраний єпископом цього міста.
Святий Миколай народився в родині багатих греків-християн, котрі довго не мали дітей і в молитвах пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння йому. Миколай справді став священиком, а згодом – єпископом у сучасній Туреччині.
Коли його батьки померли, він отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах, а відзначився неабиякою щедрістю, допомагаючи бідним. Про його діяння за віки складено чимало легенд.
Святий творив дивовижні справи, через що названий народом Чудотворець. Миколай допомагав бідним і знедоленим. Як розповідає нам історія про Святого Миколая, він був надзвичайно чесною та доброю людиною.Бачачи складне становище, в якому перебували бідні люди, він усіляко їм допомагав.
Щоб не принижувати нужденних милостинею, він підкладав свої подарунки їм під двері та вікна. З часом, люди дізналися про доброту Миколая та почали самі до нього звертатися.
Ще будучи зовсім молодим, він став опікуном сиріт та знедолених. Він допомагав всім, хто потребував допомоги, розраджував, захищав. Розповідають легенди і про надзвичайну силу його молитов – якось він заспокоїв бурю на морі,врятувавши рибалок від неминучої гибелі. Мала його молитва і цілющі властивості: зцілював калік та хворих, рятував від смерті приречених на страту.
Існує цікаве пояснення, чому Миколай часто кладе подарунки у шкарпетки – за легендою, він бажав допомогти трьом бідним сестрам, яких через злидні, ніхто не хотів брати собі у дружини. Зовсім бідно жила родина сестер, і Святий Миколай вирішив врятувати їх – він закинув через димохід три мішечки з золотими монетами. Мішечки впали в оселю і потрапили саме до шкарпеток сестер, які їх розвішали сушити перед вогнем. Саме цю легенду вважають початком традиції підкладати дарунки від імені Святого Миколая. Згодом це стали робити в день смерті святого.
Вважається, що Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довгий час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.
Також Святий Миколай є захисником і бідних, скривджених, несправедливо засуджених. Наші предки шанували святителя і як покровителя шлюбу.
Традиції пов'язані із святкуванням дня Миколая
З давніх часів День Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей.
І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколи-чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.
Цього дня здавна варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлахів пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.
Цей день також був сприятливим для укладання домовленостей. Українці вірили, що коли Святий ходить селом, ніхто не стане обманювати.
До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.
Народні прикмети на 19 грудня:
- Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
- Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
- Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
- Морозяний день - на уроду хліба й городини.
- З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
- Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.
- Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.
