15 жовтня у молодіжному центрі YouthHub в Ужгороді відбулася лекція «Слово проти системи». Це був захід, присвячений роботі журналістів, які протягом багатьох років досліджували та висвітлювали життя у країнах із жорстким державним контролем.
Лекторкою стала студентка 3-го курсу відділення журналістики УжНу Юлія Дмитришин. Вона розповіла про життя і працю репортерів, які подорожували різними країнами, щоб донести світові правду про «колишню імперію», її пропаганду, суспільні трансформації та долі людей. Головними героями стали Гарет Джонс, Пітер Померанцев і Люк Гардінґ.
Але перед тим, як говорити про журналістику, варто познайомитися з Юлією. Вона є студенткою програми «Objectivism is Program» – освітньої ініціативи Центру Айн Ренд Україна, яка навчає філософії об’єктивізму, історії капіталізму та переваг відкритого суспільства. Щороку відбирають лише десять учасників, які виконують завдання: від написання статей до організації заходів. Останнє і є улюбленим завданням Юлі.
– Книга – це найкращий подарунок, – каже вона, – але ще більший подарунок для мене – спілкування з людьми та створення подій, які надихають.
На початку лекції лекторка поставила аудиторії запитання: Що таке репортаж? Студенти дійшли висновку, що це дзеркало, через яке журналіст передає події іншим у реальному часі. Юлія додала:
– Репортаж – важкий жанр, але саме в ньому я хочу розвиватися.
Вона пояснила, що репортаж поєднує факти, описи, діалоги та деталі. А головне журналіст має передати інформацію так, щоб можна було відчути, ніби ти й сам був у тій чи іншій місцині. Юлія також розповіла про літературний репортаж, започаткований Томом Вульфом у США у 1960-х. Його особливість у тому, що автор проживає історію героя, дозволяє собі суб’єктивність і емоції, але зберігає правдивість фактів.
Тож перейдемо нарешті до наших героїв. Гарет Джонс – перший журналіст, який у 1933 році показав світові правду про Голодомор в Україні.
Його цікавив СРСР, і перебуваючи в Англії, він захотів висвітлити історії більшовиків у Росії, думаючи, що комунізм може стати прикладом для його спадщини. Він опинився на Харківщині й побачив, як Росія катувала голодом людей. Після цього, незважаючи на небезпеку, Джонс писав статті, брав інтерв’ю, занотовував усе почуте й побачене, а також зміг взяти ексклюзивне інтерв’ю у Гітлера та Геббельса.
Його понад 20 статей про Голодомор стали сенсацією. А у 1933 році 29 березня в Берліні він скликав конференцію, на якій розповів про голод. Відтак радянська влада почала його переслідувати. Згодом, у 29 років, Джонса вбили, але він залишив по собі свідчення, які й сьогодні є безцінними. Більш детально історію не лише життя, а й роботи журналіста показує фільм «Ціна правди».
На противагу Джонсу був представлений американський журналіст Волтер Дюранті, котрий працював у Росії та виправдовував сталінський режим. Саме він був одним із тих, хто переконував Гарета відмовитися від поширення інформації про Голодомор, а згодом писав статті, де звинувачував Джонса у «поширенні чуток». Це ще раз доводить: журналіст завжди робить вибір – мовчати чи говорити правду.
Пітер Померанцев – сучасний британський журналіст, про якого Юлія дуже гарно відгукувалася, навіть сказала, що має майже всі його книги.
Він народився в Києві у сім’ї дисидента. Його родина емігрувала через переслідування КДБ. На початку 2000-х він поїхав до Росії працювати на телеканалі ТНТ, а пізніше написав книжку «Нічого правдивого і все можливе», де описав світ російської пропаганди. Опис роботи на продакшн-студії «Потьомкін» показував, наскільки величезний вплив у Росії яка ґрунтується на системі страху, контролю й пропаганди.
Нині Померанцев працює над проєктом «Свідчить Україна» разом із Наталією Гуменюк, істориком Тімоті Снайдером тощо. Їхня команда, яка складається з понад 20 людей, документує злочини росіян у Бучі та на Харківщині. Їхня робота полягає не у швидкому зборі інформації — інколи це може займати декілька місяців. Саме так сказав в одному з інтерв’ю Померанцев.
– Для мене це приклад журналістики, яка не лише інформує, а й формує історичну пам’ять, – каже лекторка, переходячи до наступного журналіста.
Люк Гардінґ, журналіст The Guardian, автор книжки «Мафіозна держава», писав про путінський режим, репресії та корупцію. За це його не впустили назад у країну, заявивши, що його віза прострочена, хоча з паспортом було все гаразд. Після 24 лютого 2022 року він працював в Україні, документуючи війну та розповідаючи світові правду.
У підсумку Юлія наголосила:
– Журналіст – це людина з цінностями, яка шукає правду навіть там, де панує брехня. Для мене важливо показати, що українські журналісти мають співпрацювати з міжнародними колегами. Вони світло, яке доносить нашу історію світові.
Як і сказала лекторка, вона любить книги. Тож того дня 9 людей повернулися зі заходу з блокнотом, ручкою та наліпкою або з книгою. Троє учасників отримали книги авторки Айн Ренд: «Чесноти егоїзму», «Джерело», а також роман «Ми живі». Я й сама пішла додому з блокнотом, ручкою й наліпками!
Отже, на цій лекції я дізналася багато цікавого. Відкрила для себе репортаж трохи з іншого боку, а також почула багато нового. Та в моєму серці залишилося ще дещо – розуміння, як важливо висвітлювати правду, особливо у наш час.
Аліна Красновська, студентка 1 курсу відділення журналістики УжНУ Фото: Софії Сливки
