Якихось років 150-200 тому син коваля зазвичай ставав ковалем, син пастуха пастухом, а син корчмаря корчмарем. Бо саме батьки передавали дітям професію з її таємними знаннями та навичками.
В спадщину діти отримували від батьків відповідні інструменти та приміщення. Звісно, бували і виключення, коли син селян став письменником та художником, але такі винятки лише підтверджують загальні правила тих часів.
Індустріальна революція привнесла не лише урбанізацію, а й систему професійного навчання, коли вже не батьки передають дітям професійні знання, а окремі спеціальні люди - майстри та викладачі. Чим складніше ставала промисловість, тим складніше ставала система освіти - збільшилась як тривалість навчання, так і різноманіття закладів освіти та професій.
І одночасно з цим розірвався зв`язок в професіях батьків та дітей - в сьогоденні скоріше виключення, коли діти йдуть тим самим професійним шляхом, як і їх батьки. І ці зміни поступово від професійної освіти мігрували і до середньої - шкільна освіта доповнюється додатковими заняттями та репетиторами, бо так толку більше, ніж коли батьки роблять поруч з дітьми домашні завдання.
Як результат всіх цих процесів та змін ми маємо нову ситуацію, якої масово ще не було 50 чи навіть 30 років тому. Батьки тепер майже не долучаються своїм часом та зусиллями до навчання дітей, а долучаються переважно ресурсами - щоб дозволити собі оплату освітніх професіоналів. І це плюс та прогрес, але одночасно ми втрачаємо важливий зв'язок поколінь щодо передавання досвіду.
Бо коли коваль вчив сина ковальській справі, вони водночас багато спілкувались - не лише про таємниці ковальства, а взагалі про життя. Коли мати вчила доньку пекти хліб в печі, то розмови у них були не лише про борошно чи рецепти. Коли діти допомагали зранку до вечора батьку-млинарю, неможливо уявити, що їх розмови стосувались виключно роботі млину. І під час цих всіх спілкувань передавався досвід поколінь, правила стосунків, життєві мудрощі тощо.
Що у нас зараз зі змістовним проведенням часу батьків та дітей? Печете разом хліб? Будуєте новий хлів? Ораєте 50 сотин землі? Цього тижня виковали нове орало чи підбили коня? Спеціально наводжу такі приклади, бо вони потребують величезну кількість часу разом. Порівняйте ці задачі з сучасними - подивитись разом фільм чи приготувати пельмені з полуфабрикатів на вечерю. Ці зміни відбулись і скоріше за все розвиток технологій лише збільшуватиме розрив поколінь. Бо діти майже з народження в гаджетах - вже реальність. А технології ШІ та 3D роблять такий шалений прогрес, що відтягнути звідти дитину буде вже неможливо, якщо…
Якщо просто сьогодні в родинах не формувати традиції, які насправді досить старі, але дійсно дієві. Декілька варіантів з досвіду корисного проведення спільного часу, а далі цей список продовжіть на свій розсуд:
- Читати книжки разом. Поки діти малі - їм читати, потім разом читати, далі спільно читати та обговорювати. Мультфільми чи аудіо-казки ніяк не можуть замінити читання з батьками, бо спільне читання - це спільна дія, і це є найбільш важливим в цій традиції.
- Готувати їжу разом. Не кликати до столу дітей, коли вже все на столі, а залучити їх до всього процесу приготування, і щоб вони приймали в ньому участь - робили що можуть за віком та поступово збільшувати їм навантаження. Це спільна дія.
- Грати спільно в настільні ігри. Від шашок, доміно та шахів до настолок-стратегій, економічних ігор, професійних ігрових тренажерів. До речі, це і батькам теж буде цікаво, а дітям то взагалі. Це спільна дія.
- Влаштовувати пікнік чи таборово-наметовий родинний відпочинок. Знов таки, не в форматі “сідайте в машину, виїжджаємо” потім “ось вам м`яч - не заважайте” і врешті решт “скільки вас чекати, я уже все зібрав?” А рівно навпаки - від етапу планування до кожної дії щоб діти були максимально долучені. Це потребує значно більше часу та зусиль, але й дає дітям максимальну користь. Це спільна дія.
- Прибирання, поточний ремонт, мийка холодильника чи рубання дров для каміну - залученість до всіх побутових процесів дітей має бути максимальною. Але не в форматі “твоя задача прибрати кімнату”, бо тоді немає спільної дії, а в форматі “сьогодні ми всі разом займаємося генеральним прибиранням нашої оселі”. Бо не тимчасовий порядок в кімнаті головна задача, а співучасть, співпраця та спілкування під час цього спільного процесу.
Неможливо дружити з тим, з ким ви нічого спільно не робите. Спільні дії створюють привід для спілкування, спілкування сприяє порозумінню, порозуміння покращує стосунки. В сучасному вихованні дітей це вкрай важлива та одночасно дефіцитна складова, але це можна та треба виправити. І саме під час таких спільних дій цілком органічним стає фінансове виховання - через розмови про гроші, спільне читання книжок про гроші, ігри з грошима. І як результат таких родинних традицій - ваші успішні дорослі діти.
