Знайомий незнайомець

 Про одного із засновників закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі навіть на його малій батьківщині знають менше, ніж про такого собі підприємця чи звичайного вчителя, що нині живе у селі. Але ж мова йде про одного з найвизначніших живописців України ХХ віку. За його картинами полюють колекціонери, згадуючи про нього неодмінно використовують префікс «най-»: найкращий, найталановитіший... Його дружину кілька років тому вбили, щоб забрати з десяток полотен, що зберігалися у її будинку. Його ім’я неодмінно згадується в ореолі легенд.
 В одній із багатьох легенд говориться про те, що Ерделі був зовсім не Ерделі, а звичайний собі Гриць. А змінити прізвище його змусив вчитель-мадяр, який, ніби то, сказав, що з таким прізвищем далеко не підеш. Насправді мадярське прізвище Ерделі (лісова країна – саме так називали в Угорщині частину Закарпаття – в тому числі і Іршавщину, район, де народився Бейла – коротке від Адальберт) взяв батько художника коли тому виповнилося лише 10 років. Всі 11 дітей вчителя Михайла Гриця стали називатися саме так, бо в часи помпезного відзначення 1000-ліття Угорщини на території цієї держави кожен службовець і чиновник (до яких належали і вчителі) зобов’язаний був продемонструвати свою приналежність, лояльність чи ще там щось таке до уряду.
 Про це, та ще багато чого нового дізнаємося з чудової книги Івана Небесника «Адальберт Ерделі». Автор використав архівні документи, щоденники художника, спогади про нього, два його автобіографічні романи, листи та фотографії. Велика кількість репродукцій, дорогий крейдяний папір, формат книги роблять її не тільки пізнавальною, не тільки монографією, але й подарунковим виданням, здійсненим у Львівському видавництві Мс за підтримки колишнього Президента України Віктора Ющенка. Та, на жаль, потрібні нам книги потрапляють до рук не одразу після виходу, а через деякий час. Але, з іншого боку, книги тому і є цінними, що вони орієнтовані на вічність.
 296 сторінок книги поділено на два розділи. Перший називається «Життя і творчість Адальберта Ерделі» і охоплює періоди від становлення митця до його тріумфу після смерті та завершується підсумками, де робиться спроба оцінити роль митця і його значення для становлення однієї з найвизначніших мистецьких шкіл нашої держави. Другий розділ складають «Щоденники Адальберта Ерделі французького періоду», примітки, додатки, бібліографія, список ілюстрацій та репродукцій, резюме на українській, мадярській та англійській мовах. Саме це надає книзі ваги наукової праці та дозволяє поповнити свої знання про великого художника ще і з інших джерел, вказаних у книзі. 
 На завершення треба сказати кілька слів про автора книги. Іван Небесник – знаний на Закарпатті та за його межами науковець, кандидат педагогічних наук, член Національної спілки художників України, ректор Закарпатського художнього інституту, громадський діяч та автор десятків публікацій у фахових виданнях з питань культурології, художньої освіти і мистецтвознавства. Тож тема йому не те що близька, навіть рідна. Саме тому книга читається з наростаючим інтересом.