Продовжуючи рубрику ювілею закарпатського футболу вирішили згадати про мукачівського руйнівника атаки суперника Тиберія Поповича.
Народився Тиберій Попович 20 вересня 1930 року у Мукачеві. Початок свій у футболі брав у тренера Карла Сабо. У 1948 році його першим серйозним клубом став «Більшовик» з Мукачева. Звідти Попович і перейшов у структуру «Динамо».
Спочатку було «Динамо» Мукачево, а потім «Динамо» з Москви. У 1951 році став повноцінним членом київського «Динамо». Ще при житті Тиберій Попович згадував випадок, як потрапив у Київ. На той час він проводив службу у Москві і паралельно грав за московське «Динамо». Під час зборів у Гаграх москвичи провели два спаринги із київськими одноклубниками. У підсумку Тиберій Попович тоді сподобався Олегу Ошенкову і його було переведено до Києва.
У Києві він мав дослужити у армії, де йому не повірили, що він прийшов грати у футбол, а змусили копати траншеї на околицях столиці. І лише через декілька днів, коли за своїм гравцем, який так і не з’явився на тренувальний процес, прийшли представники «Динамо» гравець був відпущений до розташування клубу.
В «Динамо» виграв Кубок СССР у 1954 році. Це був надзвичайно визначна подія для всього клубу, адже у той час для київського «Динамо» це був перший серйозний трофей.
Всього за київський клуб Тиберій Попович зіграв 121 матч і забив чотири голи. У 1959 році гравець залишає «Динамо» і переходить до рівненського «Колгоспнику». Там проводить два сезони і завершає кар’єру гравця.
Одразу після завершення кар’єру стає тренером того ж рівненського «Колгоспника». Також у його активі робота з такими колективами, як: «Авангард» Тернопіль, «Дунаєць» Ізмаіл, «Авангард» Дзержинськ, «Азовець» Жданов, «Торпедо» Ейськ, «Колгоспник» Черкаси.
У 1994 році повертається у рідне Мукачево де і помер у 2008 році.
Інші матеріали по рубриці ви можете прочитати тут: Гейзо Колочаї, Йосип Криж, Олекса Бокотей, Олекса Бокшай, Михайло Михалина, Михайло Коман, Іштван Секеч.
